Рішення № 134808806, 13.03.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/9102/25

Провадження № 2/204/552/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника третьої особи Терещенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у міста Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада про захист порушених прав на житло,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив визнати відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради у здійсненні приватизації та оформленні документів на передачу житлової квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність ОСОБА_2 неправомірною; зобов`язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за відсутності ордера. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_2 з 25 жовтня 2006 року по теперішній час зареєстрована та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира за даною адресою була видана на підставі ордеру ОСОБА_3 . Позивач є донькою ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 дата видачі 31.10.1990 року, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 26.06.2009 року (де вказано дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ») та свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 19.12.2015 року (де вказано дошлюбне прізвище « ОСОБА_5 »). Разом з ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 проживає та зареєстрована з народження по даний час, її неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Таким чином, Позивач разом з донькою на законних підставах були вселені та постійно проживають, в спірній квартирі, підтримують чистоту та порядок, сплачують всі необхідні платежі за користування житлом. Згідно з технічним паспортом на квартиру, складеним 12.08.2016 року, загальна площа квартири становить 48,7 кв. м., житлова 30,2 кв. м. Відповідно до листа КП «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» ДМР від 28.11.2024 № 14275, житловий будинок літ. А-4 по АДРЕСА_2 , в який увійшла квартира АДРЕСА_3 , зареєстровано балансовою належністю за Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Красногвардійського району на підставі рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 22.01.2004 р. № 277 та № 3179 від 18.11.2004 р., про що КП «ДМБТІ» 21.11.2005 р. зроблений запис в обліковій книзі № 36 ЖЮ за реєстровим № 2296-85. З метою реалізації свого права на приватизацію житла 16 травня 2025 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою про приватизацію квартири, у якій вона мешкає, додавши до заяви документи, необхідні для розгляду заяви та ухвалення рішення про приватизацію житла. 29 травня 2025 року Департамент житлового господарства своїм листом № 3/16-2672 відмовив ОСОБА_2 у задоволенні поданої нею заяви. Однією з підстав є те, що заява на приватизацію подана не від наймача, не оформлена належним чином та відсутній документ, який підтверджує набуття ОСОБА_2 , статусу наймача. Враховуючи, що Позивач та її неповнолітня донька на законних підставах зареєстровані та постійно проживають у вказаній квартирі, відмова в приватизації займаного ними житла з причин відсутності ордеру на квартиру є такою, що порушує їх право на приватизацію, а тому ОСОБА_2 змушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Не погодившись з позовними вимогами представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. У матеріалах справи вказується, що Позивачка ОСОБА_2 посилається на лист № 3/16-2672 від 29.05.2025, згідно з яким їй було відмовлено у задоволенні заяви про приватизацію квартири АДРЕСА_4 через відсутність документа, що підтверджує набуття нею статусу наймача. Встановлено, що після звернення ОСОБА_2 до департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із відповідною заявою та пакетом документів, орган приватизації листом від 11.09.2024 за № 3/16-4522 відмовив у наданні адміністративної послуги. Дана відмова ґрунтується на вимогах пункту 18 «Положення про порядок передачі квартир у власність громадян», Законах України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Підставою для прийняття такого рішення стала не лише відсутність підтвердження статусу наймача, а й ненадання заявницею повного пакета необхідних документів, що свідчить про наявність недоліків у поданих матеріалах. Оскільки під час звернення ОСОБА_2 не було дотримано встановленої процедури та надано неповний обсяг документів, Відповідач вважає відмову органу приватизації законною та правомірною. На переконання сторони відповідача, позов є необґрунтованим, безпідставним та поданим з метою уникнення встановленої законодавством процедури приватизації державного житлового фонду, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказано наступне. У 2006 році позивачка вселилася у квартиру АДРЕСА_4 на підставі ордера, виданого її батьку ОСОБА_3 . З огляду на те, що реєстрацією місця проживання займаються виключно органи місцевого самоврядування, факт прописки Позивачки у спірній квартирі з 25.10.2006 року свідчить про законність її проживання та наявність права користування жилою площею. Відповідно до статті 58 ЖК УРСР, саме ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, а подальша реєстрація особи за цією адресою, проведена згідно з чинним на той час законодавством, підтверджує її правовий статус як наймача. Позивачка наголошує, що з моменту вселення і до теперішнього часу жодних претензій щодо незаконності її проживання з боку власників будинку чи балансоутримувачів не надходило. Відсутність оригіналу ордера на момент звернення із заявою про приватизацію зумовлена об`єктивними причинами та специфікою документообігу: згідно із законодавством, при вселенні громадянин здає ордер до житлово-експлуатаційної організації для зберігання, а сам документ має обмежений строк дії (30 днів) і лише засвідчує право на заселення. Таким чином, обов`язок щодо належного зберігання ордера покладений на відповідне підприємство (установу), а не на наймача. Неможливість надання оригіналу документа через його втрату балансоутримувачем, що підтверджується листом КП «Жилсервіс-5» ДМР від 24.03.2025 № 5/6-71, не може бути поставлена у провину Позивачці та не позбавляє її законного права на приватизацію житла. Посилаючись на статтю 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Позивачка зазначає, що оскільки виник спір щодо її права на приватизацію через процедурні недоліки, які вона не може усунути самостійно, цей захист має бути забезпечений у судовому порядку.

Представником відповідача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якого вказано наступне. Відповідач наголошує, що сам по собі факт незбереження ордера Позивачкою не створює права на приватизацію, оскільки Положенням № 396 від 16.12.2009 року встановлено вичерпний перелік документів, обов`язкових для надання органу приватизації. Згідно з пунктом 18 вказаного Положення, копія ордера на жиле приміщення є обов`язковим елементом пакета документів. Крім того, статтею 58 Житлового кодексу України визначено, що саме ордер є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Заперечуючи проти аргументів Позивачки, Відповідач вказує, що ордер на квартиру АДРЕСА_4 взагалі не видавався на ім`я ОСОБА_2 , а був виписаний на її батька ОСОБА_3 . При цьому в матеріалах справи відсутні належні докази передачі цього ордера до житлово-експлуатаційної організації для подальшого зберігання. Згідно з інформацією КП «Жилсервіс-5» від 24.03.2025 № 5/6-71, оригінал ордера в архівних документах підприємства відсутній. З огляду на це, Відповідач вважає вселення Позивачки у спірну квартиру таким, що не має належного правового підґрунтя. Також Відповідач акцентує увагу на відсутності договору найму житлового приміщення, який, відповідно до ст. 61 Житлового кодексу УРСР, має укладатися у письмовій формі. Оскільки в матеріалах справи немає ані ордера, ані договору найму, Департамент вважає позовні вимоги необґрунтованими. Додатково представник Відповідача посилається на правову позицію Верховного Суду України (постанова від 05.12.2006 № 06/97/21-527во06), згідно з якою суд не може підміняти собою державний орган та приймати рішення, що належать до виключної компетенції суб`єкта владних повноважень. Таким чином, на переконання Відповідача, позов поданий з метою уникнення встановленої законом процедури приватизації та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги.

Представник третьої особи в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12, 23).

Згідно відповіді Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 13.08.2024 року №3/2-4098 вбачається, що будинок за адресою АДРЕСА_2 (літ. А-4) був переданий та з 29.10.2020 року перебуває на балансі КП «Жилсервіс-5» ДМР (а.с. 33).

Відомості про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Позивачка ОСОБА_2 за вказаною адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована з 25 жовтня 2006 року (а.с. 12), а її неповнолітня донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 23).

16 травня 2025 року позивачка ОСОБА_2 звернулася із заявою №35Кр від 16.09.2025 року до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради про передачу в приватну спільну сумісну власність квартиру за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 40) та просила визначити її ОСОБА_2 уповноваженим власником квартири.

Департамент житлового господарства від 29.05.2025 року №3/16-2672 відмовив ОСОБА_7 у приватизації, оскільки не надано необхідних документів у повному обсязі (а.с. 41), а саме:

- заява на приватизацію не від наймача, не оформлена належним чином в частинах зазначення форми власності, прізвища, імені, імені по батькові неповнолітньої дитини, підпису батька неповнолітньої дитини та дати;

- відсутній документ, який підтверджує набуття ОСОБА_2 статусу наймача;

- відсутня довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, також зазначена довідка не сформована в Електронній картотеці департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради;

- копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 не оформлені належним чином;

- згода на збір та обробку персональних даних (Закон України «Про захист персональних даних») ОСОБА_2 оформлена неналежним чином в частині зазначення за дорученням;

- копії документів, виданих органами державної реєстрації актів стану, що підтверджують родинні відносини між членами сім`ї надані в неповному обсязі;

- відсутні копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, згода на збір та обробку персональних даних (Закон України «Про захист персональних даних»), витяг з реєстру громади ОСОБА_8 ;

- відсутні копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків довіреної особи;

- копія технічного паспорта на вищевказану квартиру надана не в повному обсязі та не засвідчена належним чином;

- копія документу, виданого органами державної реєстрації актів цивільного стану, що підтверджує родинні відносини між членами сім`ї ОСОБА_9 не засвідчена належним чином;

- відсутня копія довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, згода на збір та обробку персональних даних (Закон України «Про захист персональних даних») ОСОБА_9 ;

- відсутня характеристика об`єкта нерухомого майна за місцем реєстрації неповнолітньої дитини ОСОБА_9 ;

- відсутні відомості про реєстрацію та документи, що підтверджують невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду ОСОБА_2 з 01.01.1993 року по 25.10.2006 року.

Тобто, повідомив позивачку лише про те, що їй відмовлено у наданні адміністративної послуги, так як вона не надала всі необхідні документи в повному обсязі, згідно п. 18 Положень про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За положеннями ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Зокрема, згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Статтею 345 ЦК України закріплюється право фізичної або юридичної особи набувати право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.

Приватизація державного житлового фонду здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі-Закон) та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі-Положення), затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року № 396, затвердженим в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за № 109/17404.

Відповідно до ст. 3 Закону, приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч. 5 статті 5 Закону, кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

Згідно змісту ч. 3, 10 ст. 8 Закону, передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 18 Положення, громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; копію документа, що посвідчує особу; технічний паспорт на квартиру (будинок), жиле приміщення у гуртожитку; довідка про склад сім`ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява - згода тимчасово відсутніх членів сім`ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.

Відповідно до ст. 58 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Ордер може бути видано лише на вiльне жиле приміщення.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» зазначеного закону, - приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч.ч. 1,3,10 ст. 8 вищевказаного закону - приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир, житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених п.2 ст.2 цього Закону, а саме не підлягають приватизації: квартири - музеї; квартири (будинки), розташовані на території закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`ятників садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають у аварійному стані; квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на ЧАЕС.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», спори, що виникають при приватизації квартир державного житлового фонду, вирішуються судом.

Суд зазначає, що позивачці було відмовлено в приватизації квартири АДРЕСА_4 , за відсутність повного пакету документів, а не тільки через відсутність документу на підтвердження набуття ОСОБА_2 статусу наймача чи відсутності ордеру.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного в сукупності, суд вважає необхідним відмовити позивачці в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Крім того, оскільки позивачці відмовлено в задоволенні її позовних вимог, то судові витрати також не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 9 ЖК УРСР, ст. 11, 13, 14, 319, 321, 345, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада про захист порушених прав на житло - відмовлено.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ;

Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38114671, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, 16;

Дніпровська міська рада, ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 .

Суддя В.В. Самсонова