Рішення № 134808465, 13.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 березня 2026 року № 520/23918/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 45890441) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним відмову Центральної військово-лікарської комісії ДПСУ, яка оформлена листом №13.1/49381-25 від 26.06.2025 року, у розгляді заяви ОСОБА_1 та долучених документів;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію ДПСУ розглянути повторно питання щодо визначення причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та згідно вимог нормативно-правових актів.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Центральною військово-лікарською комісією ДПСУ протиправно відмовлено у здійсненні заяви від 17.06.2025 про перегляд причинного зв`язку захворювання ОСОБА_1 , чим на думку позивача порушеного його права.

Ухвалою від 17.09.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Від представника Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає їх необґрунтованими. Відповідач у відзиві зазначив, що ЦВЛК ДПСУ, врахувавши на час розгляду заяв всю надану службову та медичну документацію позивача, проінформувала останнього, що Постанова ВЛК № 1173 залишається чинною, оскільки немає підстав для її перегляду або скасування. Постанова оформлена у відповідності до Положення та вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей 26-в, 61-в, 75-в, що визначають ступінь придатності до військової служби. Причинний зв`язок захворювань та поранень встановлено вірно.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 . Наказом начальника командира військової частини НОМЕР_2 від 26.11.2024 №897-ос контракт з позивачем припинено та виключено зі списків особового складу, за станом здоров`я: за наявності інвалідності (а.с.25).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_3 від 21.08.2017 року, позивач має статус учасника бойових дій.

03 липня 2024 р. позивач проходив медичний огляд у Госпітальній ВЛК Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) ДПСУ відповідно до "Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України", затвердженого Наказом МВС від 25.06.2024 року №441.

За результатом огляду ОСОБА_1 Головним військово-медичним клінічним центром складено довідку №1173 від 03.07.2024 про придатність до військової служби (а.с.26).

Як вбачається зі змісту довідки №1173, позивачу встановлено діагнози:

- залишкові явища вибухової травми (17.03.2022), акубаротравми без пошкодження барабанних перетинки, множинного вогнепального сліпого осколкового поранення ділянки правої ключиці, м?яких тканин лівого стегна, лівої стопи, правої гомілки та перенесених оперативних втручань. МОС правої ключиці у вигляді хронічної двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 4,0 м. на праве вухо, та до 4,0 м. на ліве вухо, неконсолідованого перелому грудного кінця правої ключиці з наявністю металофіксаторів з незначним порушенням функцій правої кінцівки, келоїдних рубців лівого стегна та стопи, правої гомілки. Поранення, пов?язане із захистом Батьківщини.

- залишкові явища після тромбозу гілки центральної вени сітківки правого ока (05.2024) у далекозорості ст 0,75Д при гостроті зору з корекцією 0,9 правого ока. Атеросклероз аорти, фіброз аортального клапану, початкові прояви атеросклеротичного кардіосклерозу. СНО. Аліментарне ожиріння Іст. Хронічна вертеброгенна цервікоторакалгія, фаза нестійкої ремісії. Часткова вторинна адентія верхньої та нижньої щелепи. Захворювання, пов?язані з проходженням військової служби.

Позивач, не погоджуючись з визначенням причинного зв?язку діагнозу: «Залишкові явища після тромбозу гілки центральної вени сітківки правого ока (05.2024) у далекозорості ст 0,75Д при гостроті зору з корекцією 0,9 правого ока. Атеросклероз аорти, фіброз аортального клапану, початкові прояви атеросклеротичного кардіосклерозу. СНО. Аліментарне ожиріння Іст. Хронічна вертеброгенна цервікоторакалгія, фаза нестійкої ремісії. Часткова вторинна адентія верхньої та нижньої щелепи. Захворювання, пов?язані з проходженням військової служби.» звернувся у березні 2025 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України з заявою про перегляд рішення №1173 від 03.07.2024.

Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України позивачу надано відповідь за результатами розгляду заяви вих.№13.1/290 від 10.03.2025, в якій вказано, що наявне у позивача захворювання зорового апарату не відноситься до періоду його участі у бойових діях, а також відсутня документація щодо надання медичної допомоги на етапах евакуації тощо. Захворювання серцево-судинної системи, ендокринної системи, вказані у постанові, їх початок розвиток та стадійність, етіопатогенетично не відноситься до періоду призову на військову службу, проходження військової служби та участі у бойових діях. У матеріалах до заяви відсутні медична документація у період призову та проходження військової служби позивачем у лавах Збройних Сил України в період 2016-2017 р.р., призову на військову службу з 24.02.2024 р. (довідки ВЛК при призові та звільнені), що не дало змоги комісії оцінити статус здоров?я позивача до призову у 2022 р. Окрім того, серед поданих документів, відсутня довідка ВЛК за наслідками отриманого позивачем поранення у 2022 р., без чого не встановлено його придатність до військової служби. Також у матеріалах медичної справи були відсутні документи на підтвердження проходження позивачем військової служби у період 2022 по 2024 р.р., та довідки про безпосередню участь його у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зважаючи на вищевказане ЦВЛК ДПСУ, як вбачається з матеріалів справи, дійшла висновку, що: Постанова госпітальної ВЛК головного військово-медичного клінічного центру від 03.07.2024 №1173 прийнята у формі довідки відповідає вимогам Положення та вимог Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військової служби. Причинний зв?язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв встановлено вірно, а відтак, комісія зазначила про відсутність підстав для перегляду причинного зв?язку захворювань, винесених у вищевказаній Постановію. Разом з тим, позивачу було роз`яснено, що у разі долучення вищевказаної документації, вказаної як відсутньої у матеріалах доданих до заяви поданої у березні 2025, ЦВЛК ДПСУ, повторно повернеться до її розгляду (а.с.57-58).

Позивач 10.05.2025 повторно звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, разом з тим, у зв`язку з неналежним оформленням звернення (відсутній підпис автора), як вбачається з відповіді відповідача від 16.05.2025, заяву було повернуто на підставі статті 8 ЗУ «Про звернення громадян». Також ЦВЛК ДПС України послалась, як на причину повернення звернення без розгляду, на абзац другий статті 8 ЗУ «Про звернення громадян», зазначаючи, що повторні тотожні звернення не розглядаються (а.с.59).

ОСОБА_1 17.06.2025 повторно звернувся до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України з заявою та доданим до неї пакетом документів, щодо перегляду причинного зв?язку захворювань.

Центральною військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України позивачу надано відповідь від 26.06.2025 №13.1/49381-25-Вих, в якій зазначено, що заява від 17.06.2025 вх.№122-У повторно прийнята та розглянута. Відповідно до абзацу 2 статті 8 ЗУ «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті. Відповідь на звернення з приводу порушених питань була надана 10.03.2025 та 16.05.2025 (а.с.60).

Позивач, вважаючи надану йому відповідь протиправною, звернувся до суду з позовною заявою.

Суд, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, виходив з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 № 2801-XII, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Наказом МВС України від 25.06.2024 №441, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.07.2024 за №1089/42434, відповідно до частини тринадцятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», частини третьої статті 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, з метою вдосконалення проведення медичного огляду військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України затверджено Положення про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України (далі по тексту також - Положення №441), яке визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов`язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі - ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби та працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності; військовослужбовців Держприкордонслужби, які проходять військову службу на кораблях, катерах та суднах забезпечення Морської охорони Держприкордонслужби; льотного складу та авіаційного персоналу Держприкордонслужби, з метою визначення їх придатності за станом здоров`я до військової служби (роботи за фахом), встановлення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) з проходженням військової служби та встановлення причинного зв`язку, захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), які призвели до смерті військовослужбовців Держприкордонслужби.

Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу ІІ Положення №441 основними завданнями ВЛК є: організація та проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення; медичний відбір громадян для проходження військової служби за контрактом у Держприкордонслужбі; оцінка результатів медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення; визначення ступеня придатності військовослужбовців Держприкордонслужби до військової служби; визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) військовослужбовців Держприкордонслужби, осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби, з проходженням військової служби; визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що спричинили смерть військовослужбовців Держприкордонслужби, з проходженням військової служби; визначення, за станом здоров`я, можливості проживання за кордоном військовослужбовців Держприкордонслужби та членів сімей військовослужбовців Держприкордонслужби, які направляються за кордон у довгострокові закордонні відрядження, на навчання або при переміщенні їх по службі з переїздом в інші регіони України; визначення придатності осіб за станом здоров`я до вступу до ВВНЗ; опрацювання пропозицій, методичних рекомендацій щодо проведення медичного огляду, вимог до фізичного розвитку, стану здоров`я, індивідуальних психофізіологічних особливостей військовослужбовців Держприкордонслужби, кандидатів на військову службу в Держприкордонслужбі та їх інтегрування в практичну площину проведення ВЛК; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року № 1306).

Пунктами 2, 3 глави 1 розділу ІІ Положення №441 визначено, що для виконання завдань, визначених у пункті 1 цього розділу, у Держприкордонслужбі створюються: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК), постійно та тимчасово діючі позаштатні гарнізонні та госпітальні ВЛК закладів охорони здоров`я (органів) Держприкордонслужби, а також постійно діючі ЛЛК.

ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (лікарсько-льотної комісії) (додаток 2), протоколом засідання ВЛК (ЛЛК) з визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 3). Строк оформлення ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК свідоцтва про хворобу становить не більше 5 робочих днів із дня завершення медичного огляду.

Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу ІІ Положення №441 у прийнятті постанов ЦВЛК, ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Законами України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами з питань діяльності ЦВЛК, ВЛК та ЛЛК.

Відповідно до пунктів 1, 2 глави 2 розділу ІІ Положення №441 ЦВЛК є органом медичного забезпечення Держприкордонслужби, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, інші печатки та штампи. Структура та штат ЦВЛК затверджуються наказом Адміністрації Держприкордонслужби в установленому законодавством порядку.

ЦВЛК є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Держприкордонслужбі і здійснює методичне керівництво діяльністю ВЛК, ЛЛК органів Держприкордонслужби з питань проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення.

Пунктом 7 глави 2 розділу ІІ Положення №441 визначено, що на ЦВЛК покладаються, зокрема, організація проведення в Держприкордонслужбі ВЛК, ЛЛК медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК; прийняття та перегляд постанов про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) у осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби, з числа осіб льотного складу, якщо вони звільнені у запас або відставку з військової служби безпосередньо з льотної роботи.

За приписами пункту 8 глави 2 розділу ІІ Положення №441 ЦВЛК має право, зокрема, приймати постанови згідно з цим Положенням, розглядати, переглядати скасовувати, затверджувати, контролювати постанови ВЛК, ЛЛК, переглядати власні постанови; оглядати осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення; запитувати документи, що характеризують обставини отримання особою, що оглядається, захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства, витяги з наказів, акт розслідування нещасного випадку (випадку смерті), що стався за формою Нвс-5, наведеною у додатку 1 до Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 березня 2016 року №199, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 квітня 2016 року за №574/28704 (далі - Інструкція) (далі - акт Нвс-5), акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався із військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби за формою Нвс-1, наведеною у додатку 2 до Інструкції (далі - акт Нвс-1), акт про нещасний випадок (випадок смерті), що стався з військовослужбовцем не під час виконання ним обов`язків військової служби за формою НПвс, наведеною у додатку 3 до Інструкції (далі - акт НПвс), довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва); документи з особових та пенсійних справ, медичні документи; архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених документів такі копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву Держприкордонслужби зі строком зберігання 50 років); за погодженням з Адміністрацією Держприкордонслужби залучати лікарів закладів охорони здоров`я (органів) Держприкордонслужби, представників органу Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для визначення результатів медичного огляду; перевіряти організацію, стан та результати медичного огляду кандидатів на навчання у ВВНЗ, а також осіб, які приймаються на військову службу за контрактом до Держприкордонслужби; ініціювати направлення в заклади охорони здоров`я Держприкордонслужби на контрольний та повторний огляди військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їх сімей, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Держприкордонслужби; запитувати та отримувати від органів Держприкордонслужби узагальнені результати медичного огляду осіб, з числа зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення, яким медичний огляд проведено згідно з вимогами Порядку проведення обов`язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559; запитувати від закладів охорони здоров`я, органів Держприкордонслужби, територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (далі - ТЦК та СП), ВВНЗ інформацію для узагальнення та оцінки результатів медичного огляду ВЛК, ЛЛК; розглядати документи ВЛК, ЛЛК, які складені за результатами проведених у разі направлення медичних оглядів військовослужбовців Держприкордонслужби в закладах охорони здоров`я інших військових формувань, та виносити власну постанову; у разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.

Відповідно до пункту 10 глави 2 розділу ІІ Положення №441 рішення ЦВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи з метою проведення медичного огляду осіб, зазначених у пункті 1 розділу I цього Положення, є обов`язковими для виконання.

Згідно з пунктами 11, 12 глави 2 розділу ІІ Положення №441 ЦВЛК перевіряє відповідність прийнятих ВЛК, ЛЛК постанов вимогам цього Положення на підставі звернень, до яких додаються оригінали медичних документів або належним чином завірені їх копії.

Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Пунктом 2 глави 11 розділу ІІІ Положення №441 визначено, що рішення ВЛК, дії (бездіяльність) ВЛК органів Держприкордонслужби оскаржуються в ЦВЛК або судовому порядку.

За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

У разі визнання ЦВЛК звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК. ЦВЛК розглядає звернення на постанову ВЛК та приймає рішення в строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». На повторний або контрольний медичний огляд особи, зазначені в пункті 1 розділу I цього Положення, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я Держприкордонслужби, ніж той, у якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої скасована або оскаржується.

У разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Постанови ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК оскаржуються в строки, визначені статтею 17 Закону України «Про звернення громадян».

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про наявність у ЦВЛК повноважень щодо прийняття рішень або постанов. При цьому, виходячи з положень пункту 3 глави 1 розділу ІІ Положення №441 ЦВЛК приймають постанови, які оформлюються: свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (лікарсько-льотної комісії) (додаток 2), протоколом засідання ВЛК (ЛЛК) з визначення причинного зв`язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 3). Крім того, на ЦВЛК покладено обов`язок прийняття власної постанови у випадку розгляду постанов ВЛК інших військових формувань, які винесені стосовно військовослужбовців Держприкордонслужби. Тобто, на законодавчому рівні закріплено вичерпний перелік випадків, за яких ЦВЛК може прийняти постанову.

У свою чергу, за приписами Положення №441 за результатами оскарження військовослужбовцем рішення ВЛК до ЦВЛК, останньому надано повноваження на:

а) прийняття рішення про проведення повторного або контрольного медичного огляду або

б) у разі визнання звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованим - на перегляд оскаржуваної постанови ВЛК або на прийняття рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК, або

в) у разі визнання звернення необґрунтованим - на повернення його заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

При цьому, згідно закріплених пунктом 2 глави 11 розділу ІІІ Положення №441 вимог ЦВЛК розглядає звернення на постанову ВЛК та приймає рішення в строки, визначені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

Суд зауважує, що обсяг і ступінь обґрунтованості рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має надати оцінку та проаналізувати усі подані заявником документи і давати змістовні висновки чому і чим саме керувалася комісія при прийнятті такого рішення.

Загальними вимогами, які висунуто до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. (постанова Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18)

З приводу зазначеного є сталою позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі № 2040/6763/18).

Суд також зазначає, що під час розгляду звернення, комісія уповноважена витребовувати та досліджувати необхідні документи і матеріали, у тому числі медичного, службового та архівного характеру, з метою повного й об`єктивного з`ясування обставин. У межах своєї компетенції вона має право проводити або ініціювати додаткові, контрольні чи повторні медичні огляди, залучати відповідних фахівців та взаємодіяти з іншими органами для отримання інформації. За результатами розгляду комісія вправі приймати, переглядати, скасовувати або направляти на доопрацювання постанови, якщо встановлено їх необґрунтованість чи порушення визначеної процедури.

Суд наголошує, що результат розгляду звернення має відповідати вимогам обґрунтованості та вмотивованості, що передбачає наведення конкретних фактичних обставин і правових норм, які стали підставою для його прийняття. Таке рішення повинно свідчити про всебічний і повний аналіз поданих заявником документів та чітко відображати мотиви, з яких комісія дійшла відповідних висновків та відповідати формі, регламентованій законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем позивачу на його заяву датовану березнем 2025 року надано відповідь у формі листа вих.№13.1/290 від 10.03.2025, де зазначалось про відсутність необхідної медичної документації для перегляду причинно-наслідкового зв`язку захворювання позивача, окрім того запропоновано позивачу надати відповідні документи для повторного розгляду порушеного ним питання.

Як наслідок, позивач повторно 10.05.2025 та 17.06.2025 звернувся до відповідача зі зверненнями про перегляд причинно-наслідкового зв`язку захворювання та долучив пакет документів, що на його думку, є достатнім та таким, що підтверджував б необхідні для перегляду попереднього висновку обставини.

Так, заяву від 10.05.2025 відповідачем було повернуто позивачу на підставі статті 8 ЗУ «Про звернення громадян». Також ЦВЛК ДПС України послалась, як на причину повернення звернення без розгляду, на абзац другий статті 8 ЗУ «Про звернення громадян», зазначаючи, що повторні тотожні звернення не розглядаються.

Разом з тим, у відповіді Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України від 26.06.2025 №13.1/49381-25-Вих відсутній аналіз та оцінка поданих позивачем разом з заявою від 17.06.2025 документів, міститься лише посиланням на положення абз. 2 ст. 8 ЗУ «Про звернення громадян» та на реквізити попередньо наданих позивачу відповідей без наведення обставин, на підставі яких відповідач дійшов висновку про повторність звернення позивача та відсутність підстав для здійснення розгляду по суті такого звернення.

Відповідно до положень абз.2 ст. 8 ЗУ «Про звернення громадян», з урахуванням Рішенням Конституційного Суду № 8-р/2018 від 11.10.2018, не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на попередньо надані ним позивачу відповіді вих №13.1/290 від 10.03.2025 та за вих№13.1/37127-25-вих від 16.05.2025, суд зазначає, що відповідь за результатами розгляду заяви вих.№13.1/290 від 10.03.2025, як вже зазначалось вище, містила посилання на відсутність у заяві позивача необхідної медичної документації для перегляду висновків викладених у довідці №1173 Головного військово-медичного клінічного центру від 03.07.2024, та зазначалось, які документи необхідно надати для повторного розгляду; у свою чергу, відповідь вих№13.1/37127-25-вих від 16.05.2025 на заяву від 10.05.2025 не містила вирішення порушеного питання по суті, оскільки розгляд заяви по суті не було здійснено.

Суд наголошує, що у разі встановлення відповідачем невідповідності поданого позивачем звернення вимогам ЗУ «Про звернення громадян», відповідач зобов`язаний був надати вмотивовану оцінку виявленим порушенням, не обмежуючись цитуванням норм законодавства без конкретизації недоліків.

Оскільки, лист ЦВЛК від 26.06.2025 №13.1/49381-25-Вих не містить обґрунтування обставин, на підставі яких відповідач дійшов висновку про повторність звернення, а також не зазначено обґрунтувань та належного мотивування відсутності підстав для скасування висновків викладених у довідці №1173 Головного військово-медичного клінічного центру від 03.07.2024, на переконання суду, це свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, яка полягає яка полягає у нездійсненні розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.06.2025 вх.№122-У відповідно до вимог Положення №441.

На підставі вищевикладеного, суд з метою належного та ефективного захисту прав позивача дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Центральної військово-лікарську комісію ДПСУ яка полягає у нездійсненні розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.06.2025 вх.№122-У та зобов`язання Центральної військово-лікарської комісії ДПСУ розглянути повторно заяву від 17.06.2025 вх.№122-У ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у цій справі.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Розподіл судових витрат не здійснюється у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01001 ЄДРПОУ 45890441) про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України яка полягає у нездійсненні розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.06.2025 вх.№122-У.

Зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України розглянути повторно заяву від 17.06.2025 вх.№122-У ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.