Рішення № 134804273, 11.03.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 березня 2026 р. Справа № 120/13607/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

29.09.2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, оформлене листом №11010-10094/С-02/8-0200/25 від 04.09.2025 року щодо нездійснення перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути звернення та здійснити перерахунок пенсії, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 06.10.2025 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

24.10.2025 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2008 року величина оцінки одного року страхового стажу становила 1,2%, а з 01.10.2008 року - 1,35%.

Вподальшому, з 01.10.2017 року набрав чинності Закон України №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", відповідно до норм якого, органами пенсійного фонду проведено осучаснення усіх раніше призначених пенсій із використанням єдиного показника середньої заробітної плати за останні 3 роки (2014-2016 роки) у розмірі 3764,40 грн. та застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Представник відповідача вказав, що пенсію за віком позивачу призначено 19.02.2007 року. При виході на пенсію стаж позивача був обчислений із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, але з 01.10.2017 пенсію автоматично осучаснено. Тому, з 01.10.2017 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, як середній показник за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн., та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

27.10.2025 року представником відповідача подано клопотання про долучення доказів.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 19.02.2007 року отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", обчислену з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

З 01.10.2017 позивачу здійснено перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

27.08.2025 позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок її пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

04.09.2025 року відповідач листом №11010/10094/С-02/8-0200/25 відмовив у перерахунку пенсії. Підставою для відмови стало те, що згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 року пенсії перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Відтак. підстави для перерахунку пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% відсутні.

На переконання позивача, дії пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії є протиправними, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058).

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №1058, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп*Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

При цьому, відповідно до статті 25 Закону №1058, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/ 100% * 12, де Кс - коефіцієнт страхового стажу; См- сума місяців страхового стажу; Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.

11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (Закон - №2148-VIII), яким внесено зміни, зокрема до Закону №1058, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.

Так, відповідно до пункту 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01.12.2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону №1058, з 01.10.2017 року по 31.12.2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014-2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.

Водночас нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №2148-VIII визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Аналіз наведених нормативних положень свідчить про те, що Закон №2148-VIII в повній мірі передбачає уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.

З указаного висновується, що Законом №2148-VІІІ з 01.10.2017 року визначено новий порядок та умови перерахунку раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2020 року по справі №822/3781/17, у постанові від 25.09.2023 року по справі № 200/10870/20-а.

У свою чергу, зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.

Таким чином, у зв`язку з тим, що пенсію позивачу призначено відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній до набрання чинності Законом №2148-VIII, то вподальшому пенсія ОСОБА_1 підлягала перерахунку з 01.10.2017 року, відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Аналогічна правова позиція, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.09.2023 року у справі №640/1143/20, від 18.05.2023 року у справі №640/18075/18, від 08.05.2023 року у справі №1.380.2019.005034, від 15.09.2022 року у справі №377/287/19, від 05.02.2020 року у справі №822/3781/17 та від 27.04.2021 року у справі №200/2266/19-а, які враховуються судом в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що під час перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017 року, з урахуванням величини оцінки одного страхового стажу у розмірі 1%, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області діяло правомірно.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Аррас та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

У рішенні "Великода проти України", №43331/12, від 3 червня 2014 року, Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема у рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

В цьому Рішенні зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012 зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Також в даному Рішенні вказано на те, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Аналіз вищезазначених рішень свідчить про те, що під час їх прийняття Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 року №20-рп/2011).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу приписів частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Дончик Віталій Володимирович