Рішення № 134801716, 04.03.2026, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04 березня 2026 року Справа № 926/1264/25

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОСУЛ

про стягнення сплачених грошових коштів за Договором по наданню послуг № 2009/24 від 20.09.2024 року в сумі 79843,54 грн

Суддя Тинок О.С.

Секретар судових засідань Григораш М.І.

Представники:

від позивача (у режимі ВКЗ) Трофименко М.В.

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОСУЛ про стягнення сплачених грошових коштів за Договором по наданню послуг № 2009/24 від 20.09.2024 року в сумі 79843,54 грн.

Позов обґрунтований невиконанням відповідачем умов укладеного Договору по наданню послуг № 2009/24 від 20 вересня 2024 року. Позивач стверджує, що між сторонами існувала усна домовленість про те, що строк виконання договору становитиме 1 місяць, тобто до 20 жовтня 2024 року. Однак, 26 листопада 2024 року на юридичну адресу відповідача було направлено досудову претензію з вимогою виконати замовлення, передбачене укладеним договором, а саме: виготовлення та монтаж композитної фасадної вивіски з світловими буквами, або повернення сплачених замовником коштів у розмірі 79843,54 грн протягом десяти днів з дня отримання даної претензії. Нездійснення відповідачем добровільних дій щодо врегулювання спору стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2025 року позовну заяву передано до провадження судді Байталюку В.Д.

Ухвалою суду від 15 квітня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСУЛ» про стягнення сплачених грошових коштів за Договором по наданню послуг № 2009/24 від 20.09.2024 року в сумі 79843,54 грн - залишено без руху.

17 квітня 2025 року представник позивача через підсистему «Електронний Суд» направила до суду заяву про виконання ухвали суду (вх. №1296).

Ухвалою суду від 21 квітня 2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРОСУЛ» про стягнення сплачених грошових коштів за Договором по наданню послуг № 2009/24 від 20.09.2024 року в сумі 79843,54 грн - залишено без руху.

22 квітня 2025 року представник позивача через підсистему «Електронний Суд» направила до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. №1342).

Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20 травня 2025 року. Зобов`язано відповідача у строк до 10 календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду докази реєстрації електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Протокольною ухвалою суду від 20 травня 2025 року відкладено підготовче засідання на 04 червня 2025 року.

Протокольною ухвалою суду від 04 червня 2025 року відкладено підготовче засідання на 18 червня 2025 року.

Протокольною ухвалою суду від 18 червня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30 червня 2025 року.

30 червня 2025 року представник позивача через підсистему «Електронний Суд» направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №2127).

Протокольною ухвалою суду від 30 червня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи по суті на 17 липня 2025 року.

08 липня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) (вх.№2763).

Протокольною ухвалою суду від 17 липня 2025 року оголошено перерву до 08 серпня 2025 року.

Також, ухвалою суду від 17 липня 2025 року вжито заходів процесуального примусу шляхом накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРОСУЛ» штрафу за невиконання ухвали Господарського суду Чернівецької області від 28.04.2025 по справі №926/1264/25.

05 серпня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду відзив на позовну заяву (вх.№3162).

Протокольною ухвалою суду від 08 серпня 2025 року оголошено перерву до 15 серпня 2025 року.

12 серпня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду заяву про долучення доказів (вх.№3231).

15 серпня 2025 року представник позивача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання про долучення доказів (вх.№3273).

Судове засідання 15 серпня 2025 року не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Байталюк В.Д., про що сторони були повідомлені шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 20 серпня 2025 року призначено розгляд справи по суті на 05 вересня 2025 року.

Судове засідання 05 вересня 2025 року не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Байталюк В.Д., про що сторони були повідомлені шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 08 вересня 2025 року призначено розгляд справи по суті на 18 вересня 2025 року.

17 вересня 2025 року представник відповідача через підсистему "Електронний суд" направила до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№3118).

Протокольною ухвалою суду від 18 вересня 2025 року задоволено клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відкладено розгляд справи по суті на 09 жовтня 2025 року.

Судове засідання 09 жовтня 2025 року не відбулося у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Байталюк В.Д., про що сторони були повідомлені шляхом отримання повідомлення про неможливість проведення судового засідання.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Чернівецької області №19/25 від 23 жовтня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №926/1264/25, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Байталюка В.Д.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 жовтня 2025 року, справу №926/1264/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.

Ухвалою суду від 24 жовтня 2025 року постановлено прийняти до свого провадження справу №926/1264/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД до Товариства з обмеженою відповідальністю ГРОСУЛ про стягнення сплачених грошових коштів за Договором по наданню послуг № 2009/24 від 20.09.2024 року в сумі 79843,54 грн; повторно розпочати розгляд справи №926/1264/25 по суті; призначити справу до судового розгляду по суті на 03 листопада 2025 року.

31 жовтня 2025 року представник відповідача направила на офіційну електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №3697), яке повернуто без розгляду ухвалою суду від 03 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 17 листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року постановлено: повернутись на стадію підготовчого провадження у справі № 926/1264/25; підготовче судове засідання призначити на 08 грудня 2025 року; сторонам по справі подати свої пояснення щодо заявлених клопотань (вх.№3163 від 05 серпня 2025 року, вх.№3231 від 12 серпня 2025 року, вх. №3273 від 15 серпня 2025 року) до початку наступного судового засідання.

17 листопада 2025 року, після проведеного судового засідання, представник відповідача направила на офіційну електронну адресу суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №4773), яке повернуто без розгляду ухвалою суду від 18 листопада 2025 року.

19 листопада 2025 року представник відповідача через підсистему Електронний суд направила до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи ) (вх. №4818). Заяву суд задовольнив, надав доступ представнику до матеріалів електронної справи та вніс данні представника до відомостей про учасників справи.

Судове засідання 08 грудня 2025 року не відбулося у зв`язку із відсутністю електроенергії у приміщенні Господарського суду Чернівецької області, що підтверджується актом Господарського суду Чернівецької області про неможливість проведення судового засідання від 08 грудня 2025 року, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 08 грудня 2025 року призначено підготовче засідання на 12 січня 2026 року.

09 грудня 2025 року представник відповідача через підсистему Електронний суд направила до суду заяву (вх. №5144) у якій просила суд долучити до матеріалів справи раніше подані: відзив від 05 серпня 2025 року та заяви від свідків від 12 серпня 2025 року.

12 січня 2026 року представник позивача через підсистему Електронний суд направила до суду додаткові пояснення (вх. №104), у яких просила суд долучити до матеріалів справи клопотання від 05 серпня 2025 року та від 14 серпня 2025 року.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 січня 2026 року. Також вказаною ухвалою суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками (вх. №3162 від 05 серпня 2025 року), клопотання позивача про долучення додаткових доказів (вх. №3163 від 05 серпня 2025 року), заяви відповідача про долучення доказів (вх. №3231 від 12 серпня 2025 року), клопотання позивача про долучення доказів (вх. №3273 від 15 серпня 2025 року).

У вказаному відзиві (вх.№3162 від 05 серпня 2025 року) на позовну заяву представник відповідача звернув увагу суду на те, що позивачем до позовної заяви додано договір по наданню послуг №2211/24, укладений 22 листопада 2024 року у м. Добропілля між Фізичною особою-підприємцем Волковим Віталієм Володимировичем і Товариством з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД. Також позивач на підтвердження обставин, що викладені у позовній заяві, долучив копію Рахунку-фактури №22 від 22 листопада 2024 року, де постачальником зазначено Фізичну особу-підприємця Волкова Віталія Володимировича, а одержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД. Відтак, відповідач вважає, що позов подано до неналежного відповідача. Також відповідач зазначає, що позивачем не було подано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що саме відповідач порушив права позивача під час укладення оспорюваного договору по наданню послуг № 2009/24 від 20 вересня 2024 року. Так, відповідач вважає даний позов необґрунтованим та безпідставним та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Позивач у клопотанні (вх.№3163 від 05 серпня 2025 року) про долучення додаткових доказів вказує на те, що позивачем було перераховано на рахунок відповідача повну вартість послуг у розмірі 79843,54 грн, на підтвердження чого додає сканкопію договору по наданню послуг №2009/24 від 20 вересня 2024 року, рахунок №27 від 20 вересня 2024 року, платіжну інструкцію №1655 від 20 вересня 2024 року. Окрім цього вказує на те, що однією з позовних вимог є стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у розмірі 3028,00 грн судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн, а також просив суд долучити квитанції про оплату витрат на правничу допомогу.

Відповідач у поданій заяві (вх.№3231 від 12 серпня 2025 року) просив суд долучити до матеріалів справи заяви свідків Чурко Ю.Я. та Гросул О.М., в яких викладені факти, що стосуються підтвердження укладення Гросул Романом Вікторовичем, директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросул" договору на виготовлення рекламної конструкції для відділення поліції у місті Заставна, Чернівецького району, Чернівецької області; виготовлення даної конструкції та її відвезення та вивантаження до складу відділення поліції.

Позивач на підтвердження того, за якою саме адресою необхідна була висіти композитарна фасадна світлова вивіска у клопотанні (вх.№3273 від 15 серпня 2025 року) просив долучити до матеріалів справи Договір про закупівлю послуг №237 від 09 травня 2024 року, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД здійснило поточний ремонт приміщення адміністративної будівлі за адресою: м. Заставна, вул. Незалежності, 49.

У судовому засіданні 26 січня 2026 року оголошено перерву до 11 лютого 2026 року.

10 лютого 2026 року представник відповідача через підсистему Електронний суд направила до суду заяву про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника (вх. №628).

Однак, судове засідання 11 лютого 2026 року не відбулося у зв`язку із несправністю системи сервісу vkz.court.gov.ua, про що складений відповідний акт.

Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 25 лютого 2026 року.

Представник позивача у судовому засіданні 25 лютого 2026 року позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач явку належного представника у судове засідання 25 лютого 2026 року не забезпечив.

Водночас, 24 лютого 2026 року представник відповідача через підсистему Електронний суд направила до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторін (вх. №854).

Ухвалою від 25 лютого 2026 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення по справі №926/1264/25 на 04 березня 2026 року.

Розглянувши подані сторонами по справі документи і матеріали, заслухавши пояснення представникі сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГРОСУЛ (далі-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД (далі - замовник) було укладено Договір по наданню послуг № 2009/24 (далі - договір).

Відповідно до пунктів 1.1.-1.2. Договору виконавець на замовлення замовника за плату виконує і надає наступні послуги: виготовлення композитної фасадної світлової вивіски. Сума договору складає: 79843,54 грн.

Згідно з пунктами 2.1.-2.4 Договору виконавець зобов`язаний на вимогу замовника, згідно договору виконати роботи та надати послуги. Виконавець має право отримувати за надані роботи та послуги оплату в розмірах, які передбачені дійсним договором. Замовник зобов`язаний прийняти від виконавця роботи та послуги, якщо вони відповідають умовам договору і оплатити їх в розмірі, які передбачені договором. Замовник має право відмовитись від прийняття роботи та послуг, коли вони не відповідають умовам договору.

Пунктами 3.1.-3.2. Договору розрахунки проводяться в розмірі 100% передоплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, згідно виставлених рахунків. Після закінчення виконання робіт та послуг сторони підписують акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Цей договір вступає в дію після його підписання сторонами і діє до завершення виконання робіт. Договір може бути розірвано та змінено його умови лише за згодою сторін (пункт 5.1. Договору).

Вказаний договір підписаний та скріплений печатками уповноважених осіб сторін договору.

Доказів розірвання Договору по наданню послуг № 2009/24 від 20 вересня 2024 року або визнання недійсним внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встанволено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положеннями статті 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом (стаття 907 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

У матеріалах справи міститься виставлений відповідачем рахунок №27 від 20 вересня 2024 року на суму 79843,54 грн за надання послуги «виготовлення вивіски та монтаж».

На виконання пункту 3.1. Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача кошти у розмірі 79843,54 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи платіжною інструкцією №1655 від 20 вересня 2024 року.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, а саме пункту 5.1., сторони дійшли взаємної згоди, що договір діє до завершення виконання робіт.

Чіткі часові проміжки і наслідки його недотримання сторони не узгодили.

Позивач у позовній заяві вказував, що між сторонами існувала усна домовленість, що строк виконання договору становить 1 місяць, тобто до 20 жовтня 2024 року.

Відповідач стверджував, що умови договору виконав, а по завершенню виконання робіт неодноразово намагався зв`язатись із позивачем для підписання акту виконаних робіт, однак останній ігнорував дзвінки, акт між сторонами не підписано.

Так, відповідач вказав, що замовлена позивачем композитна фасадна світлова вивіска виготовлена, вже встановлена, що підтверджується долученою до матеріалів справи фотокарткою.

У матеріалах справи міститься Акт виконаних робіт від 2024 року підписаний з боку відповідача.

Водночас, належних доказів направлення вказаного акту на юридичну адресу позивача матеріали справи не містять. Натомість є докази повторно направленого акту виконаних робіт - 30 липня 2025 року, тобто після відкриття провадження у цій справі.

До матеріалів справи було долучено нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_1 від 15 липня 2025 року, у якій остання вказала, що 04 листопада 2024 року рекламна конструкція була виготовлена в повному обсязі про що було повідомлено замовника через застосунок Вайбер. Після 04 листопада 2024 року заявниця намагалась додзвонитися до замовника, однак останній направив 26 листопада 2024 року досудову претензію (фактично після виготовлення та доставки) і більше на зв`язок замовник не виходив.

Додатково, у матеріалах справи міститься ще одна нотаріально засвідчена заява Чурко Юрія Ярославовича від 15 липня 2025 року, де останній вказує, що 26 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до нього про допомогу у відвезенні конструкції вивіски у місто Заставна, Чернівецького району, Чернівецької області, після чого як він привіз вивіску до відділення поліції у м. Заставна ними було вигружено вивіску із працівниками поліції до складу.

У той же час, позивачем було долучено до матеріалів справи Договір про закупівлю послуг №237 від 09 травня 2024 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД та Головним управлінням національної поліції в Чернівецькій області.

Згідно з пунктами 1.2., 2.3., 2.2., 9.1 згаданого договору найменування послуги «Поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: вул. Незалежності, 49, м. Заставна». Місце надання послуг: Чернівецька область, Чернівецький р-н, м. Заставна, вул. Незалежності, 49. Строк надання послуг складає до 30 жовтня 2024 року. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Позивачем до матеріалів справи не долучено будь яких належних, достовірних та достатніх доказів які б свідчили про наслідки порушення строків надання послуг за Договором про закупівлю послуг №237 від 09 травня 2024 року, який міг у повній мірі бути виконаним шляхом виконання спірного Договору по наданню послуг за №2009/24 від 20 вересня 2024 року.

Однак, під час розгляду справи попереднім складом суду було встановлено, що позивачем до позовної заяви помилково було долучено Договір по наданню послуг №2211/24 від 22 листопада 2024 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю БАС ТРЕЙД та Фізичною особою-підприємцем Волковим Віталієм Володимировичем, де виконавець зобов`язувався виготовити композитну фасадну світлову вивіску у суму 79843,54 грн. Строк дії договору до 31 грудня 2024 року.

Позивачем, як ініціатором розгляду цієї справи не було долучено до матеріалів справи додаткові докази, які б підтверджували, що вказаний договір укладався саме задля виконання позивачем умов Договору про закупівлю послуг №237 від 09 травня 2024 року, за яким зобов`язався здійснити поточний ремонт приміщень адміністративної будівлі за адресою: вул. Незалежності, 49, м. Заставна. Не долучено належних доказів перерахування позивачем коштів на суму 79843,54 грн на рахунок Фізичної особи-підприємця Волкова Віталія Володимировича .

Поряд з цим 26 листопада 2024 року представником позивача було направлено на юридичну адресу відповідача досудову претензію. Посилаючись на статті 626, 526, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України (які передбачають наслідки за невиконання у визначений строк своїх зобов`язань за договором) представник замовника просив відповідача виконати замовлення передбаченим Договором по наданню послуг №2009/24 від 20 вересня 2024 року, а саме: виготовити та вмонтувати композитну фасадну вивіску з світловими буквами або повернути сплачені замовником кошти у розмірі 79843,54 грн протягом десяти днів з дня отримання даної претензії.

Тобто після укладеної угоди з Фізичною особою-підприємцем Волковим Віталієм Володимировичем позивач направив відповідачу досудову претензію, де пропонував виконавцю однією з альтернатив добровільного врегулювання спору виготовити та вмонтувати композитну фасадну вивіску з світловими буквами на виконання умов Договору по наданню послуг №2009/24 від 20 вересня 2024 року.

Хоча у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем направленої представником позивача поштовим перебігом досудової претензії від 26 листопада 2024 року, однак у заяві свідка ОСОБА_1 остання підтвердила факт, що їй було відомо про її пред`явлення.

У матеріалах справи наявна фотокартка з якої вбачається, що на будівлі розміщена та вмонтована композитна фасадна вивіска. З фотокартки не вбачається за можливим встановити чи дійсно вона виготовлена зі світловими буквами та за якою адресою вона розташована. На вивісці зазначені слова «ПОЛІЦІЯ» та «POLICE». Сторони по справі не долучили до матеріалів справи належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували, що спірна вивіска розміщена не за адерсою Чернівецька область, Чернівецький р-н, м. Заставна, вул. Незалежності, 49, а за іншою. Відсутні докази, які б підтверджували, що спірну вивіску виготовлено і здійснено монтаж іншою особою, а не відповідачем. З відкритих даних сайту Головного управління національної поліції в Чернівецькій області за посиланням https://cv.npu.gov.ua/kontakty вбачається, що у місті Заставна Чернівецького району Чернівецької області розміщено лише одне відділення поліції, що узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_2 .. Сторонами по справі не долучено до матеріалів справи документів, які б містили позицію самого замовника за Договором про закупівлю послуг №237 від 09 травня 2024 року чи інших уповноважених осіб, які надавали доступ до здійснення монтажу на адміністративній будівлі за спірною адресою. Окрім того, сторонами по справі не заявлялись клопотання про залучення третіх осіб.

У матеріалах справи відсутній належний, допустимий та достатній доказ, який би підтверджував, що позивач направляв відповідачу повідомлення про відмову від договору. На проти, представник позивача, 26 листопада 2024 року пропонував відповідачу добровільно врегулювати спір, який виник у зв`язку із невиконанням послуги у визначений договором строк. Відповідачу було запропоновано виконати послугу або провернути кошти.

За змістом статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

Частинами 1,4 статті 631 Цивільного кодексу України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Як вбачається із умов укладеного Договору по наданню послуг за №2009/24 від 20 вересня 2024 року, сторони дійшли взаємної згоди, що він діє до завершення виконання робіт. Тобто самим договором, на підставі якого у сторін по справі виникли права та обов`язки, сторонами погоджено, що виконавець може у будь який час надати послуги без чіткої прив`язки до кінцевого строку і терміни. Посилання позивача про усну домовленість не може вважатись належним, допустимим та достатнім доказом визначення іншого строку виконання умов договору.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

«Завершення виконання робіт» не підпадає під абзац 2 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки подія не є неминучою, адже залежить від волевиявлення виконавця.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням того, що строк виконання виконавцем не встановлений у спірному договору, то замовник набув право вимагати його виконання у будь-який час шляхом направлення претензії.

Як встановлено судом, позивач направив 26 листопада 2024 року відповідачу досудову претензію, де пред`явив виконавцю вимогу виконати узгоджені договором послуги або повернути сплачені кошти у 10-дений строк з дня отримання даної претензії.

Посилання представника позивача у досудовій претензії та положення закону, які регулюють питання прострочення виконання зобов`язань і їх наслідків були передчасними, оскільки такий строк почав відліковуватись саме із заявленої позивачем вимоги.

Із нотаріально засвідчених заяв свідків вбачається, що 26 листопада 2024 року композитна фасадна вивіска була доставлена до місця проведення позивачем поточного ремонту адміністративної будівлі. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Таким чином, можна дійти висновку, що більш вірогідною обставиною є те, що відповідачем було виготовлено композитну фасадну вивіску і у визначений строк пред`явленої претензії-вимоги останнім було доставлено її до узгодженої сторонами адреси.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем (такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17).

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №910/4055/18 та від 16 квітня 2019 року у справі №925/2301/14).

Тобто, з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають встановленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. Належність як змістовна характеристика та допустимість як характеристика форми є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі №916/1828/22).

Як слідує з положень статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (правовий висновок викладений у пункті 107 постанови Верховного Суду від 20 червня 2025 року у справі №910/6333/24).

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно з частиною 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Отже, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, комплексно дослідивши усі матеріали справи, встановивши обставини справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, враховуючи стандарт доказування та з огляду на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення позивачем належними, допустимими та беззаперечними доказами не доведено/не підтверджено наявність підстав для стягнення з відповідача сплачених грошових коштів за Договором по наданню послуг № 2009/24 від 20 вересня 2024 року в сумі 79843,54 грн.

Решта доводів сторін по справі, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 04 березня 2026 року було проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 233 ГПК України, повне рішення складено та підписано 13 березня 2026 року.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя Олександр ТИНОК