Рішення № 134797429, 13.03.2026, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/178/25

Провадження № 2/362/410/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2026 року

суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 12 330 гривень 00 копійок.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25.02.2023 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем було укладено кредитний договір б/н, відповідно до якого товариство надало відповідачу кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання по погашенню кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту не виконує, станом на 04.12.2024 року у нього виникла заборгованість за кредитом у вказаному розмірі, що порушує права позивача (а.с. 1 8).

Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.

Враховуючи, що судове повідомлення про розгляд справи разом із ухвалою про відкриття провадження, надіслані відповідачу за відомою адресою реєстрації місця його проживання повернуто до суду з відміткою листоноші «адресат відсутній», керуючись ч. 4 ст. 130 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про розгляд справи (а.с. 61, 64, 65).

Оскільки даний позов було подано до суду в електронній формі через електронний кабінет, копію позову з додатками відповідачу надсилав позивач, що підтверджується відповідним описом відділення поштового зв`язку (а.с. 52).

При цьому, у суду відсутні відомості про отримання відповідачем вказаних документів та за приписами цивільного процесуального закону суд не зобов`язаний перевіряти вказані обставини.

Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

25.02.2023 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 8690406 відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 3 000 гривень 00 копійок зі строком повернення до 07.06.2023 року; позичальник погодився з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників ТОВ «Мілоан» з умовами надання кредитного договору позичальнику, його обслуговування і погашення (а.с. 11 21, 22, 23 24, 25, 26, 27).

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 94471489 від 26.02.2023 року (а.с. 28).

Тобто, кредитор виконав умови укладеного із позичальником договору.

Надалі, за договором відступлення прав вимоги № 99-МЛ від 26.06.2023 року укладеним між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-капітал», до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором відповідача № 8690406 від 25.02.2023 року (а.с. 32 40, 41, 42, 43).

При цьому, відповідачу було надіслано письмову претензію по вказаному кредитному договору, що підтверджується відповідним письмовим листом (а.с. 44).

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач не виконує свої зобов`язання перед позивачем за наведеним кредитним договором по якому позивач набув право вимоги від кредитора.

Із наданих позивачем на підтвердження своїх вимог відомостей про щоденні нарахування та виписки з особового рахунка вбачається, що відповідач має заборгованість за договором № 8690406 від 25.02.2023 року на загальну суму 12 330 гривень 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 3 000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками в сумі 8 760 гривень 00 копійок та заборгованістю за комісією в сумі 570 гривень 00 копійок (а.с. 29 30, 31).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За нормами статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини 1 і 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, у такій самій кількості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (стаття 1050 ЦК України).

Положення статті 625 ЦК України передбачають, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Натомість, суд вважає безпідставними і необґрунтованими вимоги позивача про стягнення із відповідача комісії в сумі 570 гривень 00 копійок, оскільки за правовими висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року по справі № 496/3134/19: умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, оскільки відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та сплатити процентів у строки передбачені наведеним кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за даним кредитним договором без нарахованої комісії в сумі 500 гривень 00 копійок.

Отже, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним кредитним договором складає 11 760 гривень 00 копійок.

За таких обставин, позов є частково обґрунтованим та підлягає задоволенню в обсязі суми заборгованості визначеному судом.

Згідно із нормою частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подачу даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422 гривні 40 копійок, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією № 9072 від 16 грудня 2024 року (а.с. 53).

Тобто, на підставі статей 133, 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, суд враховує обставину часткового задоволення позовних вимог в обсязі 95,38 % та вважає, що судові витрати позивача у вигляді сплати судового збору за вимогами майнового характеру слід визначити відповідно до відсотку задоволеної суми позову у розмірі 95,38 %, що становить 2 310 гривень 49 копійок.

Як наслідок, на підставі пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, судові витрати слід покласти на:

-позивача у розмірі 4,62 %, що становить 111 гривень 91 копійка;

-відповідача у розмірі 95,38 %, що становить 2 310 гривень 49 копійок.

У зв`язку із цим, слід стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 2 310 гривень 49 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 1 13, 19, 23, 27, 34, 76 83, 89, 95, 133, 141, 258, 259, 263 265, 273, 274 279 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Частково задовольнити позов.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» грошові кошти в сумі 11 760 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» у відшкодування судових витрат грошові кошти в сумі 2 310 (дві тисячі триста десять) гривень 49 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя

Дата складення повного рішення суду 13 березня 2026 року.