Рішення № 134797296, 10.03.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/2714/25

Провадження № 2/355/419/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року Баришівський районний суд Київської області

у складі: головуючого-судді Чехова С.І.

за участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» адвокат Усенко М.І. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 010/1063/82/0171347 від 16 січня 2015 року в загальному розмірі 20128,95 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 2422 гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Свою позовну заяву обґрунтовує тим, що 16 січня 2015 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (надалі Банк) та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 010/1063/82/0171347, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього договору. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору.

13 грудня 2022 року АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір відступлення права вимоги № 114/2-56. Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Райффайзен Банк», включно і ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/1063/82/0171347 від 16 січня 2015 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 20128,95 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 13196,36 грн.; заборгованість за процентами 6932,59 грн.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, однак подав клопотання, у якому повідомив суд про можливість розгляду справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилась, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 24 лютого 2026 року о 09 годині 30 хвилин. Далі повідомлялася через оголошення на веб-сайті Судової влади України на 10 березня 2026 року на 10 годину 00 хвилин, причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі.

Судом досліджені матеріли справи у повному обсязі а саме:

Копію договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/1063/82/0171347 від 16 січня 2015 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , відповідно до п.п. 1.1 якого з дати початку кредитування клієнт має право отримати, а Банк зобов`язаний за умови відсутності (недостатності) грошових коштів на КР надати клієнту в межах Поточного ліміту грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором. Кредит надається шляхом зарахування грошових коштів на КР одночасно з ініціюванням клієнтом платіжних операцій за КР.

Згідно з п. 1.2 договору максимальний ліміт кредиту за договором складає двісті тисяч гривень. В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту, який відповідно до п. 1.3 договору на дату укладення договору складає 8000,00 гривень, в подальшому встановлюється та визначається відповідно до статті 1 договору.

Відповідно до п. 1.4 договору строк, протягом якого клієнт користується та здійснює погашення кредиту: сукупність періодів, протягом яких Банк визначає поточний ліміт відповідно до ст. 1 договору. На дату укладення договору строк користування кредитом становить 48 місяців, що починається з 16 січня 2015 року та закінчується 16 січня 2019 року.

Процентна ставка за користування кредитом: фіксована, 30.0 % річних. Процентна ставка за користування недозволеним овердрафтом: 30.0 % річних (п. 1.5-1.6 договору).

Як передбачено п. 1.7 договору рахунок клієнта, до якого встановлюється ліміт кредиту: відкритий на умовах договору банківського обслуговування поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів № 26253113086, розрахунково-касове обслуговування якого здійснюється Банком із застосуванням умов Договору банківського обслуговування та договору. З моменту укладання договору схема обслуговування банком КР клієнта змінюється з дебетової на дебетово-кредитну.

Договір банківського обслуговування підписана клієнтом угода № PDV2-830932 від 28 січня 2015 року разом з Публічною пропозицією, Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «Райффайзен Банк Аваль», Згодою на розкриття банківської таємниці, обробку персональних даних та іншої конфіденційної інформації, Тарифами на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб, заявами, всіма змінами, додатками, додатковими договорами/угодами до них (п. 1.9 договору).

Відповідно до п. 3.1-3.2 договору за користування кредитом клієнт щомісяця зобов`язаний сплачувати банку проценти за ставкою, зазначеною в п. 1.5 договору. Проценти нараховуються банком щомісяця в будь-який день в період, що починається за п`ять робочих днів до кінця місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше двадцять п`ятого числа кожного місяця. Нарахування процентів здійснюється за період з дати отримання кредиту по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди з наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів по дату розрахунку процентних платежів в поточному календарному місяці включно. Означений договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 010/1063/82/0171347 від 16 січня 2015 року містить підпис ОСОБА_1 (а.с 6).

Також як слід з копії заяви на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», 16 січня 2015 року ОСОБА_1 підписала означену заяву, у якій просила встановити ліміт кредитування до поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток) (а.с. 6 зворотна сторона).

До позовної заяви долучено копію довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту по продукту «Кредитна картка Прозора»/»Кредитна картка «Базова»/ «Кредитна картка FISHKA», що містить підпис відповідача ОСОБА_1 (а.с. 7).

Копію виписки по рахунку стосовно відповідача ОСОБА_1 (а.с. 7 зворотна сторона а.с. 17).

Копія розрахунку заборгованості по картковому кредиту, номер договору № 010/1063/82/0171347 від 16 січня 2015 року, з якої слід, що станом на 15 грудня 2022 року становить 20 128,95 гривень, з яких: 13 196,36 гривень заборгованість за дозволеним овердрафтом; 6932,59 гривень заборгованість за відсотками (а.с. 7).

Копію договору відступлення права вимоги № 114/2-56 від 13 грудня 2022 року, укладеного між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», з п. 2.1 якого слід, що на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. 512-519 ЦК України первісний кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (Портфель заборгованостей). Перелік кредитних договорів боржників, розрахунок сум заборгованості боржника на дату підписання договору зазначені в додатку 1 до договору (попередній реєстр боржників), що є його невід`ємною частиною (а.с. 17 зворотна частина а.с. 18).

Як слід з копії додаткової угоди № 3 від 11 вересня 2025 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-56 від 13 грудня 2022 року, Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» (новий кредитор) уклали цю додаткову угоду до договору відступлення права вимоги № 114/2-56 від 13 грудня 2022 року, за п. 3 якої у зв`язку із технічними помилками в ПІБ боржників, датах видачі кредитів та номеру кредитного договору, що були допущені в Реєстрі боржників від 16 грудня 2022 року, при відступленні прав вимоги за кредитами згідно з договором, сторони вирішили внести зміни (уточнення) до Реєстру боржників від 16 грудня 2022 року (додатку до договору), виклавши в редакції, наведеній в Додатку 1 до Додаткової угоди № 3 від 11 вересня 2025 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-56 від 13 грудня 2022 року (а.с. 18 зворотна сторона).

З копії витягу з Додатку 1 до Додаткової угоди № 3 до договору відступлення права вимоги № 114/2-56 від 13 грудня 2022 року слід, що під номером 741 знаходиться відповідач ОСОБА_1 , кредитний договір № 010/1063/82/0171347 від 16 січня 2015 року, загальна сума заборгованості: 20 128,95 гривень (а.с. 19).

З копії досудової вимоги від 12 грудня 2025 року за вих. № 22164340 слід, що сторона позивача повідомила відповідача про зміну кредитодавця, та вимагала погасити заборгованість за кредитним договором.(а.с. 19)

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У суду не виникло сумніву про те, що кредитор виконав вимоги закону, уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту. У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору отримала кредитні кошти, які використовувала на свій розсуд.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

З ст. 514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України слід, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України слід, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1052 ЦК України передбачено, що у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Як слід за ст. 1077 ЦК України , що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

За ст. 1082 ЦК України слід, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Отже, як було встановлено судом, відповідач уклала з первинним кредитором - Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» - кредитний договір № 010/1063/82/0171347, отримала кредитні кошти, однак своєчасно їх не повернула. Новий кредитор згідно договору відступлення права вимоги набув право вимоги до боржників, у тому числі і до відповідача. Відповідач належним чином не виконала обов`язки за договором. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний також сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. За час використання кредитних коштів позивачу за договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача, строк платежу за якою настав. Отже позовні вимоги сторони позивача належить задовольнити.

Стороною позивача були надані копія договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с. 19 зворотна сторона)

Копію акту № 1441 наданих послуг (правової (правничої) допомоги від 08 грудня 2025 року, згідно з яким адвокатське об`єднання «Апологет» в особі адвоката керуючого партнера Усенка М.І. та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» уклали договір про надання правової допомоги, сума послуг складає 8000 гривень з детальним описом наданих послуг (а.с. 20)

Копія ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Каптал» адвокатом Усенком М.І. (а.с. 20)

Копію детального опису наданих послуг до акту № 1441 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, складеного 08 грудня 2025 року (а.с. 20).

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Сторона відповідача, отримавши позовну заяву та додатки до неї, не надала суду доказів щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу від сторони відповідача не надійшло. З таких підстав слід задовольнити вимоги сторони позивача про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Отже, сплачений судовий збір стороною позивача повинен бути стягнути з сторони відповідача, оскільки позовні вимоги позивача були задоволені.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 128, 141, 223, 229, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст.6, 205, 207, 526, 625, 626, 628, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1077,1078, 1082 ЦК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса 89018 місто Львів вулиця Смаль-Стоцького №1 корпус 28, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО300614) заборгованість за кредитним договором №010/1063/82/0171347 від 16 січня 2015 року на загальну суму 20128 (двадцять тисяч сто двадцять вісім) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса 89018 місто Львів вулиця Смаль-Стоцького №1 корпус 28, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО300614) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять два) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, адреса 89018 місто Львів вулиця Смаль-Стоцького №1 корпус 28, IBAN НОМЕР_2 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО300614) понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12 березня 2026 року.

Суддя Баришівського

районного суду С. І. Чехов