Рішення № 134794424, 04.03.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/53/26

Провадження № 2-о/209/32/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Шендрика К.Л.,

за участі секретаря Драгунцевої С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадженняцивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Собінка, Владимирська обл., РНОКПП НОМЕР_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на території рф у м. Владимир.

На обґрунтування заяви зазначив, що на території рф померла громадянка України, його бабуся - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У нього наявне свідоцтво про смерть, видане органом - 93300001 Отдел ЗАГС администрации г. Владимира Владимирской области, серії НОМЕР_2 , запис акту № 170239330000104449003, а також довідка про смерть № С-09661 від 01 грудня 2023 року, видана Отдел ЗАГС администрации г. Владимира Владимирской области, у якій зазначено причину смерті: «инфаркт перебральный, вызванный стенозом церебральних артерий» (код 163.5). За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у місті Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР, та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у місті Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР у відносинах з російською федерацією та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року. З дати зупинення дії Конвенції, зокрема, до документів, виданих на території російської федерації і Республіки Білорусь, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з російською федерацією та Республікою Білорусь. Однак, він позбавлений можливості проставити апостиль через відсутність будь-якого сполучення (зв`язку) з рф, бо апостиль проставляється повноважними органами рф. Оскільки смерть ОСОБА_2 настала на території держави-агресора - російської федерації, документи, видані її органами, не можуть бути використані для державної реєстрації смерті в Україні. За таких умов державна реєстрація факту смерті на території України можлива виключно на підставі рішення суду. Судове встановлення факту смерті є необхідним також тому, що без цього рішення органи державної реєстрації актів цивільного стану не мають можливості сформувати актовий запис про смерть, який є обов`язковим для подальшого оформлення спадкових, соціальних, пенсійних та інших прав. Встановлення факту смерті його бабусі необхідно для проведення державної реєстрації смерті відповідно до вимог чинного законодавства України та отримання свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України.

Ухвалою від 16 січня 2026 року було відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку окремого провадження.

Заявник подав заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представниця заінтересованої особи Відділу ДРАЦС у м. Кам`янське Мар`яна Цивата подала заяву про розгляд справи без представника відділу.

Виходячи з наведеного, відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, суд ухвалив розглянути справу у судовому засіданні за відсутності заявника та представника заінтересованої особи.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Відповідно до ст. З Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Судом встановлено, що заявник є онуком ОСОБА_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 32-34).

Відповідно до копії паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 17 січня 2020 року Ясинуватським МВ УМВС України у Донецькій області, ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Собінка Владимирської обл., була громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37-41).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Владимир, Владимирська обл., рф, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого 01 грудня 2023 (а.с. 35), довідкою про смерть № С-09661 (а.с. 36).

Відповідно до ст. 22 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-IV «Про міжнародне приватне право» (далі - Закон про міжнародне приватне право) до особистих немайнових прав застосовується право держави, у якій мала місце дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про захист таких прав, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Аналогічно регламентовано зазначене питання у пункті 7 глави 1 розділу II Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940 (далі - Правила реєстрації актів цивільного стану), відповідно до яких документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року № 107 «Про деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Зазначені норми не застосовні у правовідносинах за участю рф.

У зв`язку з військовою агресією рф проти України та повномасштабним вторгненням 24 лютого 2022 року російських військ на територію України задля знищення Української держави, захоплення силою української території та встановлення окупаційного контролю Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

У відповідь на акт збройної агресії рф проти України Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з рф, про що 24 лютого 2022 року оголошено на офіційному веб-сайті Міністерства закордонних справ України.

01 грудня 2022 року прийнято Закон України № 2783-IX «Про вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі - Закон № 2783-IX).

Відповідно до ст. 72 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, зупинення дії договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції звільняє учасників, у взаємовідносинах яких зупиняється дія договору, від зобов`язання виконувати договір у своїх взаємовідносинах протягом періоду зупинення.

Ст. 25 Закону України «Про міжнародні договори України» містить аналогічну норму, відповідно до якої зупинення дії міжнародного договору України за умов, якщо договір не передбачає іншого, чи за відсутності іншої домовленості з іншими його сторонами, звільняє Україну від зобов`язання виконувати його протягом періоду зупинення дії договору з тими його сторонами, з якими зупинено дію договору, і не впливає стосовно іншого на встановлені договором правові відносини України з іншими його сторонами.

За повідомленням Міністерства закордонних справ України дію Мінської конвенції у відносинах з рф та Республікою Білорусь зупинено з 27 грудня 2022 року.

З дати зупинення дії Мінської конвенції, зокрема, до документів, виданих на території рф і Білорусі, при їх пред`явленні на території України застосовується вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року, яка є чинною у відносинах України з рф і Білоруссю.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що свідоцтво про смерть від 01 грудня 2023 року, видане у м. Владимир, Владимирська обл., рф, може підтверджувати факт смерті ОСОБА_2 лише у випадку засвідчення його оригіналу (дублікату) апостилем.

З огляду на збройний конфлікт між рф та Україною заявник позбавлений фізичної можливості на апостилювання свідоцтва про смерть відповідними органами рф, яким надаються повноваження на проставлення апостиля.

Заявник є громадянином України, померла ОСОБА_2 була громадянкою України, проте внаслідок збройної агресії рф проти України та з урахуванням розриву дипломатичних відносин України з рф заявник позбавлений можливості зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 в органі державної реєстрації актів цивільного стану України.

Вимогами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. п. 1 п. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом МЮУ 18 жовтня 2000 року № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є: 1) лікарське свідоцтво про смерть, форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; 2) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1150/13024; 3) лікарське свідоцтво про пренатальну смерть; 4) рішення суду про оголошення особи померлою; 5) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; 6) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; 7) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

При відсутності підстав для державної реєстрації смерті, визначених у цьому пункті, державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Важливою складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Доповіді про правовладдя, ухваленій на її 86-му пленарному засіданні, що відбулося 25-26 березня 2011 року, зазначила, що правова визначеність у державі, яка керується верховенством права, зокрема, передбачає, що текст закону має бути легкодоступним; закони мають бути застосовані у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю; юридичні норми мають бути чіткі і точні; держава повинна дотримуватись взятих на себе певних зобов`язань, виконувати покладені на неї певні функції чи виголошені нею перед людьми певні обіцянки (поняття «законних очікувань»).

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Враховуючи викладене та той факт, що заявник позбавлений юридичної можливості засвідчити в Україні факт смерті ОСОБА_2 , яка була громадянкою України, в позасудовий спосіб внаслідок обставин, що не залежали від нього, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність заяви, у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 18, 293, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 33247395, юридична адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр-т Василя Стуса, 2А), про встановлення факту смерті задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженки міста Собінка Владимирської області, громадянки України, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Владимирі Владимирської області російська федерація.

Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя К.Л. Шендрик