Ухвала суду № 134793587, 13.03.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/1553/26

Провадження №: 1-кс/336/188/2026

УХВАЛА

іменем України

13 березня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 по матеріалам кримінального провадження №12026082080000166 від 03.02.2026 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України про арешт майна, -

встановив:

12 березня 2026 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, в якому просив винести ухвалу про арешт майна, а саме: - 1/4 приміщення кв. АДРЕСА_1 , право власності у частці 1/4 на яке належить ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , договір купівлі-продажу 2739 від 23.08.2005, з метою забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна.

Слідчий в судове засідання не з`явився про час та місце розгляду клопотання належним чином повідомлений, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності та просив його задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилися про час та місце розгляду клопотання належним чином повідомлені. Захисник надала заяву про розгляд клопотання за їх відсутності.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Фіксування процесуальної дії за допомогою технічного засобу під час розгляду клопотання не здійснювалося, у зв`язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 107 КПК України

Слідчий суддя, дослідивши клопотанням та додані до нього матеріалами, дійшов до такого висновку.

Відповідно до положення статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Слідчими СВ ВП №3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026082080000166 від 03.02.2026, за ч.2 ст. 307 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період часу з 26.12.2025 по 11.02.2026 ОСОБА_7 маючи умисел на придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, з метою збуту, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , за рецептами наданими на його ім`я у ТОВ «ЦЕНТР «ЗДОРОВЕ ЖИТТЯ» (ЄРДПОУ 45064153), ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЦЕНТР ПРАКТИЧНОЇ НАРКОЛОГІЇ» (ЄРДПОУ 44846646), КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради (ЄРДПОУ 05498909), придбав вісім таблеток білого кольору, які згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/2954-НЗПРАП від 13.02.2026 являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, який стали незаконно зберігати з метою збуту за адресою свого мешкання: АДРЕСА_2 .

11.02.2025 приблизно о 13 годині 20 хвилин ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний намір на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , який надав останній доступ до наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, який отримав у медичному закладі, з метою подальшого збуту. Після чого ОСОБА_5 , перебуваючи на сходинковому майданчику біля к. 117 будинку 3 по вулиці Бочарова у м. Запоріжжі, зустрілась із ОСОБА_8 , якій було доручено проведення оперативної закупки наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадону, за грошову винагороду від ОСОБА_8 , у розмірі 400 гривень, збула шляхом передачі останній із рук в руки фрагмент блістеру, у якому перебували 6 таблеток білого кольору, які, згідно з висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-26/2954-НЗПРАП від 13.02.2026 являються наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, маса якого складає 0,1359 г в перерахунку на основу, котру у подальшому ОСОБА_8 видала співробітникам поліції.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше вчинила злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, на шлях виправлення не стала та вчинила злочин при наступних обставинах:

Так, в період часу з 26.12.2025 по 11.02.2026 ОСОБА_7 маючи умисел на придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, з метою збуту, діючи повторно, за попередньою змовою із ОСОБА_5 , за рецептами наданими на його ім`я у ТОВ «ЦЕНТР «ЗДОРОВЕ ЖИТТЯ» (ЄРДПОУ 45064153), ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЦЕНТР ПРАКТИЧНОЇ НАРКОЛОГІЇ» (ЄРДПОУ 44846646), КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради (ЄРДПОУ 05498909), придбав вісім таблеток білого кольору, які згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/3083-НЗПРАП від 19.02.2026 являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, який стали незаконно зберігати з метою збуту за адресою свого мешкання: АДРЕСА_2 .

13.02.2025 приблизно о 14 годині 55 хвилин ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний намір на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, за попередньою змовою із ОСОБА_7 , яка, будучи обізнаною про домовленість із ОСОБА_8 , якій було доручено проведення оперативної закупки наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадону, впустила останню до приміщення кв. АДРЕСА_3 . Після чого ОСОБА_7 у присутності ОСОБА_5 , яка спостерігала за діями ОСОБА_8 , зустрівся із ОСОБА_8 , та за грошову винагороду від останньої, у розмірі 400 гривень, збув шляхом передачі ОСОБА_8 із рук в руки фрагмент блістеру, у якому перебували 8 таблеток білого кольору, які, згідно з висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-26/3083-НЗПРАП від 19.02.2026 являються наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, маса якого складає 0,1762 г в перерахунку на основу, котру у подальшому ОСОБА_8 видала співробітникам поліції.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , будучи особою, яка раніше вчинила злочин у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, на шлях виправлення не стала та вчинила злочин при наступних обставинах:

Так, в період часу з 26.12.2025 по 11.02.2026 ОСОБА_7 маючи умисел на придбання наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, з метою збуту, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , діючи повторно, за рецептами наданими на його ім`я у ТОВ «ЦЕНТР «ЗДОРОВЕ ЖИТТЯ» (ЄРДПОУ 45064153), ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЦЕНТР ПРАКТИЧНОЇ НАРКОЛОГІЇ» (ЄРДПОУ 44846646), КНП «Обласний клінічний заклад психоневрологічної допомоги та соціально значущих хвороб» Запорізької обласної ради (ЄРДПОУ 05498909), придбали таблетки білого кольору, які, згідно з висновком судового експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/108-26/3430-НЗПРАП від 19.02.2026 являється наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, які стали незаконно зберігати, з метою подальшого збуту.

19.02.2026 приблизно о 12 годині 20 хвилин ОСОБА_7 за попередньою змовою із ОСОБА_5 , продовжуючи свій злочинний намір на незаконний збут наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадону, домовився із ОСОБА_8 , якій було доручено проведення оперативної закупки наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадон, з приводу збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено метадону, після чого, перебуваючи у приміщенні кв. АДРЕСА_3 , надав ОСОБА_5 доступ до наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадон, у кількості 8 таблеток, з метою подальшого збуту ОСОБА_8 . В подальшому, ОСОБА_5 направилась на вулицю, де, перебуваючи біля будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, 3, зустрілась із ОСОБА_8 , та за грошову винагороду від ОСОБА_8 , у розмірі 400 гривень, збула шляхом передачі останній із рук в руки три фрагменти блістерів та полімерний згорток, у яких перебували 8 таблеток білого кольору, які, згідно з висновком експерта Запорізького НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/108-26/3430-НЗПРАП від 19.02.2026 являються наркотичним засобом, обіг якого обмежено метадон, маса якого складає 0,1793 г. в перерахунку на основу, котру у подальшому ОСОБА_8 видала співробітникам поліції.

Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 307 КК України.

19.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1,2 ст. 307 КК України.

Злочин, передбачений частиною другою статті 307 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_5 є власником у частці 1/4 приміщення кв. АДРЕСА_1 .

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя враховує, що правовою підставою арешту майна є конфіскації майна як виду покарання, а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A № 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

На даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваної ОСОБА_5 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна може призвести до його знищення, перетворення, відчуження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим, оскільки вказане у ньому майно підлягає конфіскації як виду покарання у кримінальному провадженні. У разі його повернення власник майна може відчужити майно або вчинити інші дії.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання та накладення арешту на майно, зазначене у ньому.

Керуючись статтями 132, 170-173, 175, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_3 , погодженого прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_4 по матеріалам кримінального провадження №12026082080000166 від 03.02.2026 за попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на 1/4 приміщення кв. АДРЕСА_1 , право власності у частці 1/4 на яке належить ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , договір купівлі-продажу 2739 від 23.08.2005, з метою забезпечення виконання покарання у вигляді конфіскації майна.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Копію ухвали вручити прокурору та підозрюваному.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили.

Слідчий суддя: