Ухвала суду № 134792298, 12.03.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5184/25

Провадження № 1-кп/727/13/26

УХВАЛА

про продовження запобіжних заходів

12 березня 2026 року

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисників обвинуваченого ОСОБА_5 адвокатів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8

захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Чернівці клопотання прокурора та захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025262020000581 від 08.02.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 286-1, ч.3 ст. 135 КК України,

ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У судовому засіданні 12 березня 2026 року по кримінальному провадженню №12025262020000581 від 08.02.2025 року прокурор ОСОБА_10 просила продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 обраний останньому раніше запобіжний захід у виді тримання під вартою строком ще на 60 днів, надавши суду відповідне письмове клопотання, оскільки вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час не зменшилися та не перестали існувати, а тому ОСОБА_5 у разі зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший зможе переховуватися від суду, покинути територію України, зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує, незаконно впливати на свідків, потерпілу, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом створення штучних доказів, підбурення осіб, які не були свідками кримінального правопорушення, до дачі завідомо неправдивих свідчень на підтвердження його захисної версії щодо подій, які розглядаються, а також до зміни показів вже допитаних свідків .

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисники - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заперечували проти задоволення вищезазначеного клопотання прокурора, вважаючи його необгрунтованим. Також, адвокат ОСОБА_7 заявив клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 раніше обраного йому запобіжного заходу на інший - домашній арешт, посилаючись на те, що під час розгляду справи в суді не знайшов свого підтвердження факт керування обвинуваченим автомобілем у стані алкогольного сп`яніння на момент ДТП, зазначені в обвинувальному акті обставини її скоєння і дії ОСОБА_5 викликають сумніви в їх правильності, а також з огляду на особу обвинуваченого та його стан здоров`я.

Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_11 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, обґрунтовуючи таку свою позицію відсутністю у потерпілої будь-яких претензій до обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 при вирішенні клопотання прокурора вказали, що покладаються на розсуд суду.

Відповідно до ст. 131 КПК України запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Статтею 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У розумінні практики ЄСПЛ тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

За змістом ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу враховуються такі обставини: вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Заслухавши прокурора, думку учасників кримінального провадження, суд вважає, що підстав для зміни або скасування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на теперішній час не вбачається, а більш м`який запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які, на думку суду, продовжують існувати, та буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, оскільки останній може переховуватись від суду, так як він на даний час обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, зокрема за ст. 286-1 КК України строком від 5 до 10 років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання у разі визнання обвинуваченого винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, він може переховатись від суду з метою його уникнення, крім того, судове слідство по кримінальному провадженню №12025262020000581 ще не закінчено, а тому саме такий запобіжний захід як тримання під вартою без визначення розміру застави забезпечує належну поведінку ОСОБА_5 , а також, з огляду на суспільну небезпечність вказаної категорії злочинів.

Будь-яких даних про відсутність на даний час ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, як і не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.

За таких обставин суд вважає за доцільне задовольнити клопотання прокурора, оскільки нею доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, а в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну ОСОБА_5 запобіжного заходу відмовити.

Також в судовому засіданні 12 березня 2026 року прокурор ОСОБА_10 заявила суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 обраного останньому раніше запобіжного заходу у виді домашнього арешту строком ще на 60 днів з огляду на його необхідність та доцільність.

Проти задоволення вищезазначеного клопотання прокурора всі учасники судового розгляду 13 січня 2026 року не заперечували та зауважили, що покладаються при його вирішенні на розсуд суду.

Заслухавши думки учасників кримінального провадження, суд вважає, що підстав для зміни або скасування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту на теперішній час не вбачається, а більш м`який запобіжний захід не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які, на думку суду, продовжують існувати та буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження.

Санкція ч.2 ст.286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

За змістом ст. 178 КПК України при обранні запобіжного заходу враховуються такі обставини як вік та стан здоров`я обвинуваченого, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання, а також інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Суд вважає обґрунтованими посилання прокурора на те, що ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та суду на теперішній час не зменшився, оскільки санкція за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, яка передбачає безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, підтверджує високу імовірність бажання обвинуваченого уникнути покарання та надає достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, тобто існує наявність ризиків передбачених п. 1.ч. 1 ст. 177 КПК України.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених статтею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт, в судовому засіданні не встановлено, як і не встановлено обставин, які б виключали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під домашнім арештом.

За таких обставин суд, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобіганню спробам ухилитися від суду, вважає за доцільне задовольнити клопотання прокурора, оскільки нею доведено наявність обставин, які виправдовують подальший домашній арешт обвинуваченого ОСОБА_8 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 197, 291, 314, 315, 369-372, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотань адвоката ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу.

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою продовжити на 60 днів, тобто, до 12.05.2026 року (включно).

Копію ухвали направити начальнику СІЗО для виконання.

Продовжити строк дії застосованого до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на 2 місяці, тобто до 12.05.2026 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 в нічний період доби: з 22:00 год. по 06:00 год., без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого та прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утриматись від спілкування із потерпілою по даному кримінальному провадженні

Копію ухвали надіслати до Чернівецького районного управління поліції ГУНП в Чернівецькій області для здійснення контролю за ОСОБА_8 .

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення .

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1