Ухвала суду № 134791962, 13.03.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10829/25

н/п 2-ваі/953/1/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2026 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про відвід судді Вітюка Р.В. у справі №953/10829/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

- скасувати постанову (серія ЕНА № 5093441) про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 126 КУпАП;

- поновити строк оскарження.

Ухвалою суду від 29.10.2025 відкрито провадження у справі.

Позивач через канцелярію суду подав заяву про відвід судді Вітюка Роману Васильовичу.

Ухвалою суду від 11.03.2026 передано адміністративну справу №953/10829/25 у відповідності до положень статей 31, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання про відвід судді.

Шляхом автоматичного розподілу, заяву про відвід судді Вітюка Р.В. передано на вирішення судді Дяченку О.М.

За приписами ч. 8 та ч. 11 ст. 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід.

Заява про відвід судді обґрунтована тим, що:

-зі змісту позовної заяви та наданих додатків до неї суддя володів інформацією, що позивач захищав інтереси нашої держави та територіальну цілісність у рядах захисників ЗСУ від агресорів рф та отримав неодноразово поранення під час виконання бойових завдань, але за наслідками порушень процесуального порядку з боку судді, на мій погляд можливо встановити, що погляди судді не збігаються з направленням нашого Верховного головнокомандувача Збройних Сил України президента України Зеленського Володимира Олександровича і у даному провадженні немає мети досягнення істини за позовом та прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті;

-ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 02.12.2025, якою було залишено без розгляду позов скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026, а справу направлено до Київського районного суду м. Харкова для продовження розгляду;

-характер допущених суддею порушень чітких та зрозумілих за змістом вимог процесуального законодавства дає підстави вважати, що такі дії судді виходять за межі простої суддівської помилки і є проявом грубої недбалості при здійсненні правосуддя та є обґрунтованою підставою у відводі судді;

-рішенням ВККСУ від 01.08.2023 № 45/зп-23 продовжено термін дії результатів кваліфікаційного іспиту кандидатів на посаду судді місцевого загального, адміністративного, господарського судів, визначено рейтинг кандидатів на посаду судді місцевого загального суду та затверджено резерв кандидатів на заміщення вакантних посад суддів. Зокрема, до резерву на заміщення вакантних посад суддів місцевого загального суду зараховано Вітюка Р.В., який за результатами кваліфікаційного іспиту посів лише 231 позицію в рейтингу кандидатів на посаду судді місцевого загального суду. А згідно до інформації розміщеної на сайті "Єдиний державний реєстр судових рішень" на дату подання позовної заяви з дати призначення на посаду судді у провадженні судді перебувало лише 4 судові справи з категорією справ, щодо оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що, на переконання заявника, поза розумним сумнівом унеможливлює участь судді у розгляді цієї позовної заяви, оскільки вони можуть викликати сумнів у безсторонність судді.

Розглянувши зазначену заяву та наведені у ній підстави для відводу, суд відзначає наступне.

Згідно положень ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка передбачає недопустимість повторної участі судді в розгляді адміністративної справи.

Також положеннями статті 36 КАС України передбачено, що до складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Пленумом Верховного Суду України у наведеному в п. 10 Постанови №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» роз`ясненні вказано, що процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Крім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку із здійсненням ними своїх функцій.

Суд зазначає, що згідно з положеннями ч. 3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Також суд зазначає, що відповідно до положень ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як встановлено судом, позивач, обґрунтовуючи подану до суду заяву про відвід судді Вітюка Р.В., послався на обставини наявності підстав для сумнівів у неупередженості та безсторонності судді.

Суд зазначає, що заява, яка містить лише припущення про існування певних обставин, не підтверджених належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, не може бути підставою для відводу судді. Відтак, відвід, який заявляється особою судді, має бути обґрунтованим та мотивованим, а саме: особа має навести доводи із одночасним їх підтвердженням відповідними доказами, які підтверджують наявність підстав для відводу.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на положення ч. 4 ст.36 КАС України процесуальні рішення судді щодо розгляду справи не можуть свідчити про необ`єктивність та упередженість судді по справі при прийнятті такого рішення.

Отже, з огляду на доводи позивача, викладені у заяві, та з врахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що матеріали заяви не містять в собі належних і достатніх обґрунтувань, а також доказів на підтвердження викладених представником заявника доводів стосовно наявності сумніву в безсторонності та неупередженості головуючого судді в розумінні положень ст.36 КАС України.

Також суд зазначає, що у разі наявності сумнів у неупередженості судді позивач повинен обґрунтовувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Враховуючи вказане, зазначені у заяві заявника обставини не можуть бути приводом для сумнівів учасників провадження у неупередженості або об`єктивності судді.

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу судді необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 27, 28 і 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" (заява від 24.02.1993 №255), п.42 рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Отже, не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності такого судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 10.05.2018 в адміністративній справі №800/592/17.

Враховуючи наведене вище, обставини, які наведені позивачем у заяві про відвід судді не підтверджують наявність підстав передбачених ч. 1 ст. 36 КАС України, а тому суд прийшов висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність заявленого відводу судді, а відтак у такому необхідно відмовити.

Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача про відвід судді Вітюка Р.В. у справі № №953/10829/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.М. Дяченко