Рішення № 134787446, 12.03.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 335/5218/25

Провадження № 2/202/955/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 335/5218/25

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02.06.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 14.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 1358442.

Відповідно до умов договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5800,00 грн, строком на 20 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 в день (базова процентна ставка/фіксована). Станом на дату подання позову строк виконання зобов`язання настав, але відповідач його не виконує: кредитні кошти не повертає, проценти не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.

26.10.2021 було укладено договір факторингу № 2610 відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1358442.

03.04.2023 було укладено договір факторингу № 030423-ФК відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило на користь ТОВ «Фінпром маркет» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1358442. Таким чином, ТОВ «Фінпром маркет» наділено правом вимоги до Відповідача за договором позики № 1358442.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором позики № 1358442 від 14.04.2021, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15 757,78 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 800,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 9 957,78 грн.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінпром маркет» за Договором позики № 1358442, позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінпром маркет» 15 757,78 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 5 800,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 9 957,78 грн, а також суму сплаченого судового збору 2 422,40 грн та 3 500,00 грн витрат на правову допомогу.

05.09.2025 позов залишено без руху.

12.09.2025, у зв`язку з усуненням недоліків позовної заяви позивачем, по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позов.

25.09.2025, через канцелярію суду, від представника відповідача адвоката Тульчинської Н.В., надійшов відзив на позов у якому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити, а у разі задоволення позовних вимог, задовольнити позов виключно в частині тіло кредиту.

Відзив мотивовано тим, що нарахування інфляційних втрат та пені має здійснюватися відповідно до чітких формул, визначених у постановах ВС, з урахуванням реальних строків прострочення. Суди неодноразово вказували на необхідність зниження розміру штрафних санкцій до розумної межі (ст.551,552 ЦК України, постанова ВС від 25.03.2021 у справі № 753/17637/17), тому нарахована сума є необґрунтованою та такою, що порушує права відповідача.

Щодо надмірної відсоткової ставки 1,99% на день за 20 днів дорівнює понад 720% річних, що перевищує як здоровий глузд, так і підходи судової практики щодо допустимих меж плати за користуванням кредитом. Тому вважає, що суд має стягувати тільки фактично спожите кредитне тіло, а щодо відсотків застосовувати зменшення через кабальні умови договору (ст.233, 1048-1049, 1056-1 ЦК України).

Щодо кабальних умов та зловживання правом зазначив, що договір укладено на умовах «оферти», підписано одноразовим ідентифікатором, що є формальністю, оскільки позичальнику не дали реальної можливості змінити умови або вести перемовини, тобто нерівність сторін, ст.1056-1 ЦК України.

Таким чином, відповідач не є недобросовісним боржником і вона прагне виконати свої зобов`язання в межах реальних можливостей. Проте подальше нарахування відсотків, пені чи штрафів у період воєнного стану, в умовах обмежених доходів, створює надмірний тягар, що порушує принципи справедливості ч.3 ст.2 ЦПК України.

З огляду на зазначене, відповідач не погоджується з такими позовними вимогами позивача, так як вони порушують засади добросовісності, є незаконними та такими, що погіршують фінансове становище відповідача.

25.09.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач зазначив, що проценти за договором № 1358442 від 14.04.2021 нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, пункт 3 цього Договору.

Згідно пункту 6 договору позики, договір укладений в результаті зваженого рішення сторін на взаємовигідних умовах на принципах статей 6, 627 ЦК України з урахуванням вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 10 Договору позики, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною Договору.

За ідеальних умов в порядку дії програми лояльності нарахування відсотків протягом строку позики 20 днів мало здійснюватися за зниженою процентною ставкою 1,29%. Доказів про оплату всієї суми заборгованості в строк визначений договором позики відповідач не надав.

Згідно п. 4.2. Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі Правила), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі. (Діючі правила на момент підписання Відповідачем договору позики містяться в матеріалах справи).

Відповідно до підпункту 9.7. Правил, якщо під час дії особливих умов виконання Договору позики, встановлених для Позичальника в рамках програми лояльності, Позичальник порушить взяті на себе зобов`язання за Договором позики, такі особливі умови виконання Договору позики втрачають силу, а нараховані згідно умов Договору позики Проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в Договорі позики, та оплаті Позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії Договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов Програми лояльності.

Через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики Проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 1.99%, замість 1,29% у відповідності до положень пункту 9.7. Правил.

Узагальнюючи умови укладеного Договору позики у сукупності з Правилами, які є невід`ємною частиною Договору, слід констатувати, що отримавши суму 5 800,00 грн позики від ТзОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_2 допустив/(ла) неналежне виконання Договору позики протягом 20 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 1,99%, замість 1,29% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами.

Окрім викладеного вище, частинами першою - третьою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Таким чином, договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання Позичальником/Відповідачем умов Договору позики, у зв`язку із чим на момент укладання договору Позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що Позичальник/Відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору.

Зазначив, що Відповідач доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було, а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами Позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду.

Враховуючи викладене просили позов задовольнити.

11.02.2026 надійшла витребувана інформація від АТ КБ «Приватбанк».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином шляхом доставлення судової повістки до електронного кабінету. Надав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та представник відповідача про час та місце судового розгляду повідомлені шляхом доставлення судових повісток до їх електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд».

Приписами ч.1 ст.223 ЦПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу без учасників справи, оскільки про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином (отримання судових повісток в підсистемі «Електронний суд»).

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.04.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів " та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 1358442, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 2 Договору № 1358442 про надання позики: сума Позики становить 5800,00 грн; процентна ставка (фіксована) становить 1,99 %, яка нараховується за кожен день користування Позикою.

26.10.2021 укладено договір факторингу № 2610 відповідно до якого ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1358442.

03.04.2023 укладено договір факторингу № 030423-ФК відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відступило на користь ТОВ «Фінпром маркет» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором позики № 1358442.

З реєстру заборгованості від 03.04.2023 судом встановлено, що до ТОВ «Фінпром маркет» передано право вимоги до Відповідача за договором № 1358442 на загальну суму 15 757,78 грн, з яких 5 800,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 9 957,78 грн заборгованість за відсотками.

Таким чином, ТОВ «Фінпром маркет» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 1358442.

Відповідно до частини першої статті 205 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Положеннями статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Заперечуючи проти розміру боргу, відповідач зазначав, що наданий позивачем розрахунок боргу є таким, що суперечить умовам договору, але у той же час не надав суду контррозрахунок.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 ЦК України).

Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов`язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.

Визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Обов`язком суду під час розгляду справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

При дослідженні судом розрахунків заборгованості відповідача за кредитними договорами, наданих суду позивачем, судом встановлено, що вони є правильним та такими, що відповідають умовам кредитного договору.

Разом з тим, щодо розміру заявлених до стягнення з відповідача процентів суд зазначає, що відповідно до пункту 5 частини 3 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктом 1.2 вищезазначеної Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац 3 підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року, №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, суд виснуває, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з відповідача необхідно стягнути проценти і встановити їх в розмірі 5 800,00 грн.

Отже, враховуючи, що відповідач дійсно отримала кредитні кошти, користувалася коштами, але свої кредитні зобов`язання не виконувала, у неї виникла заборгованість за кредитним договором № 1358442 на загальну суму 15 757,78 грн, з яких 5 800,00 грн заборгованість за основною сумою боргу, 9 957,78 грн заборгованість за відсотками, однак суд доходить висновку, що суми процентів підлягають зменшенню судом з урахуванням ЗУ «Про захист прав споживачів» і з ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за договором № 1358442 у розмірі 5 800,00 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 11 600,00 грн, з яких заборгованість за кредитом (тіло) 5 800,00 грн та 5 800,00 грн заборгованість за процентами.

Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції КЦС ВС у справі №679/1103/23 постанова від 12.02.2025.

Враховуючи викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України - витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України - для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України- визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, враховуючи, що відповідач зробив заяву про те, що витрати на правову допомогу є неспівмірним зі складністю справи, а також те, що справа дійсно є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ, а обсяг досліджених доказів є невеликим, суд доходить висновку про зменшення суми стягнення з відповідача на користь позивача до 2 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу в суді, що відповідає критерію об`єктивності та буде співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено на 73,61% (11 600,00 грн./15 757,78 грн*100%), на користь позивача з відповідача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1783,13 грн. (2 422,40 грн.*73,61%) та 1472,20 грн (2000,00 грн*73,61%) витрат на професійну правову допомогу.

Керуючись ст.ст.10,12,13, 137, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346), заборгованість за договором позики № 1358442 від 14.04.2021 на загальну суму 11 600,00 грн (одинадцять тисяч шістсот грн 00 коп.) з яких: 5 800,00 грн (п`ять тисяч вісімсот грн 00 коп.) заборгованість за тілом кредиту, 5 800,00 грн (п`ять тисяч вісімсот грн 00 коп.) заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (ЄДРПОУ 43311346), понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмір 1783,13 гривень (одна тисяча сімсот вісімдесят три грн 13 коп.) та витрати на правничу допомогу в розмірі 1472,20 гривень (одна тисяча чотириста сімдесят дві грн 20 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складання повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 12.03.2026.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО