Постанова № 13478494, 18.12.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-4933/08

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18» грудня 2008 року 16 год. 16 хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Жуковської Л.А. при секретарі судового засідання Анікушині В.М. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:

позивача: Чучалін В.І.; відповідача: Оксимчук А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс" до відповідача Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001431742/1/17-123 від 14.07.2008 р. та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 р. № 1001292343 та № 1001302343,

ВСТАНОВИВ :

Мале приватне підприємство фірма „Промсервіс” звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001431742/1/17-123 від 14 липня 2008р. та рішень про застосування штрафних(фінансових) санкцій від 13 червня 2008р. № 1001292343 та № 1001302343

Зазначає, що актом перевірки, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001431742/1/17-123 від 14.07.2008 року безпідставно встановлено неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, а саме, помилково зроблено висновок про неправомірне застосування податкової соціальної пільги до нарахованого місячного оподатковуваного доходу працівника у місяці його звільнення, необґрунтовано встановлено факт відшкодування витрат, понесених працівником для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок юридичної особи, без додавання оригіналів документів, що підтверджують здійснення таких витрат, неправомірно включено до обєкту оподаткування ПДФО сум страхових виплат сплачених на користь працівників підприємства, згідно договорів медичного страхування працівників. Крім того, з порушенням чинного законодавства винесені рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 червня 2008 року № 1001292343 та № 1001302343, оскільки штрафні санкції застосовані після закінчення строків передбачених Господарським кодексом України.

Просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій як такі, що винесені з порушенням законодавства.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю. Суду пояснив, що факти встановлені податковим органом та викладені в акті перевірки є не чіткими, не обєктивними, відсутні посилання на первинні або інші документи, що підтверджують наявність зазначених в акті перевірки фактів. Звернув увагу, що відповідно до Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є адміністративно-господарськими.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та необгрунтованими. Суду пояснив, що перевіркою правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету правильно встановлено факт неутримання і неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб. При застосуванні штрафних санкцій відповідач керувався виключно податковим законодавством. А тому, податкове повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є законними.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

З пояснень осіб, які брали участь у справі, акта від 09.06.2008р. № 711/23-100/13981123 про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства, податкового повідомлення-рішення № 0001431742/1/17-123 від 14 липня 2008року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 червня 2008 року № 1001292343 та № 1001302343, договорів добровільного медичного страхування №2108 від 01.03.2006 року та 2243 від 30.03.2007 року ЗАТ СК «Сан Лайф», судом встановлено, що ДПІ у м. Рівне була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та іншого законодавства МППФ „Промсервіс”. На підставі акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001431742/1/17-123 від 14 липня 2008р. в якому визначена сума податкового зобовязання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 19041,79 грн. в тому числі основний платіж 6334,33 грн. та штрафні санкції 12707,46 грн. В ході проведення перевірки було встановлено порушення діючого законодавства, а саме: п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1. ст.7, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п.”а” п.19.2 ст.19, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р., п.3, п.4, п.7 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003р. № 2035, а саме неутриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 20062007 роках в сумі 298,70 грн. у випадку коли до заробітної плати працівників застосовувалася податкова соціальна пільга у місяці звільнення працівників.

Підпунктами 6.3.1 та 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003року та пунктами 3,4,7 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035 передбачено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платника податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем її нарахування (виплати), яке платник податку обирає самостійно, стосовно чого він подає працедавцю заяву про застосування податкової соціальної пільги за формою встановленою центральним податковим органом. Пільга починає застосовуватися з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку припинив трудові відносини з працедавцем, пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви. Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003року звітний податковий період це проміжок часу, який розпочинається з першого календарного дня першого місяця такого періоду та закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду. Для місячного податкового періоду перший та останні місяці збігаються. Тобто працівник не має права на застосування податкової соціальної пільги до доходу одержаного (нарахованого) за той податковий період (місяць) в якому він звільнився.

В акті перевірки зроблений висновок про порушення позивачем п.3.4 ст.3, п.п. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, п.7.1 ст.7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст.8, п. 9.10 ст. 9, п.п. „а” п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р., підприємством не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2006-2007 роках в сумі 0,61 грн. та не утриманий і не перерахований до бюджету штраф у розмірі 38,80 грн. у випадку, коли не оподатковано суми надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір, якої розраховується згідно з пунктом 9.10 статті 9 цього Закону.

Відповідно до положень п.п.9.10.2 п. 9.10 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р. звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому платник податку: а) завершує таке відрядження, б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надмірно витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час зазначеного звіту. Відповідно до п.п.9.10.3 п. 9.10 ст.9 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р. якщо платник податків повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого підпунктом 9.10.2 цього ж пункту, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку, то такий платник податку сплачує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку встановленою підпунктом 9.10.1 цього пункту. Відповідно до п.п 3.4 ст. 3 Закону обєкт оподаткування визначається як сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені строки помножена на коефіцієнт.

Також перевіркою встановлено порушення п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст.4, п.7.1. ст.7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.п. „а” п.19.2 ст.19, п.п. 20.3.1 п. 20.3 ст. 20, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р., підприємством не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у 2007 році в сумі 129,00 грн. у випадку, коли не оподатковано доходи, отримані платником податку у вигляді додаткового блага, а саме підприємством прийнятий авансовий звіт № 303 від 23.10.2007р. на суму 860,00 грн. без додавання документів, що підтверджують факт витрачання таких коштів, а саме відсутній касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ. Як свідчать обставини справи, авансовий звіт № 303 від 23.10.2007 року на суму 860,00 грн. подано без додавання документів, що підтверджують факт витрачання таких коштів, а саме відсутній касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ. У звязку з цим відшкодована сума коштів являється додатковим благом і підлягає оподаткуванню за ставкою визначеною п.7.1 ст.7 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р. Судом встановлено, що невідзвітовані кошти в касу підприємства не вносились. Відповідно до п.3.4. ст.3 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р. обєкт оподаткування визначається як сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені строки помножена на коефіцієнт 1,17647.

Крім того, актом перевірки виявлено порушення п.1.6 ст.1, п.1.15, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 3.4 ст.3, п.п.4.2.4 п.4.2 ст.4, п.7.1ст.7, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п.8, п.п. «а» п.19.2.ст.19, п.п.20.3.1 п.20.3 ст.20, п.п.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р. коли підприємством не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в 2006-2007 роках за оплату підприємством вартості добровільного медичного страхування своїх працівників без оподаткування.

Судом встановлено, що МППФ «Промсервіс» згідно договорів добровільного медичного страхування №2108 від 01.03.2006 року та 2243 від 30.03.2007 року ЗАТ СК «Сан Лайф» оплачено вартість добровільного медичного страхування працівників. Загальна чисельність застрахованих осіб становить вісімдесят осіб. Такі договори укладалися загальним терміном на один рік. Період дії договорів стосовно кожної застрахованої особи визначається страхувальником в межах загального терміну дії договорів по факту подання страховику відповідної заяви або внесення змін до списку застрахованих осіб до настання страхового випадку. Вигодонабувачами за такими договорами являються застраховані особи. Загальна страхова премія за договорами становить двадцять тисяч гривень. Всього у періоді, що перевірявся підприємством внесено 35000,00 грн. страхових внесків, щоквартально по 5000,00 грн. Страхові внески перераховувалися на розрахункові рахунки страхової компанії відповідно до платіжних доручень.

Відповідно до п.п.4.2.4 п.4.2 ст 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р. до складу загально місячного оподаткованого доходу працівника (фізичної особи) включається сума страхових внесків (премій) сплачена роботодавцем-резидентом за такого працівника або на його користь, крім сум, що сплачуються підприємством за свій рахунок за договорами довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення платника податку.

Таким чином, суми страхових внесків, перерахованих, за рахунок роботодавця-резидента за договорами страхування іншими, ніж договір довгострокового страхування життя або недержавного пенсійного забезпечення включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу працівника та оподатковуються за ставкою податку, визначеною п. 7.1 ст.7 з урахуванням вимог статті 8 та статті 16 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р.

Посилання позивача на те, що за час дії зазначених договорів, на МПП фірмі «Промсервіс» відбувалась плинність кадрів, внаслідок чого достеменно визначити на яку саме суму застрахований кожний/окремий працівник підприємства не є можливим тому договори страхування не є персоніфікованими, суд не бере до уваги, оскільки додатком до договору страхування № 2108 від 01.03.2006р. затверджений список співробітників МПП фірми «Промсервіс» в кількості вісімдесят чоловік.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0001431742/1/17-123 від 14 липня 2008року прийняте на підставі і у відповідності до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-ІV від 22.05.2003р., права і свободи позивача порушені не були, а тому слід відмовити у визнанні його нечинним.

Крім того, актом перевірки було встановлено невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків та незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій. Відповідно винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 червня 2008 року № 1001302343 з посиланням на п.9 ст.3, п.4 ст. 17 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та нараховано штрафні санкції і сумі 680,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 238,241 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є адміністративногогосподарськими санкціями. Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Строки застосування адміністративно господарських санкцій встановлено ст.250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених Законом.

З пояснень представників сторін, матеріалів справи вбачається, що факт вчинення порушення позивачем встановлено актом перевірки 29.07.2006 р., 28.11.2006 р., 28.02.2007 р., тоді як фінансові санкції у вигляді штрафу застосовані відповідачем 13 червня 2008 року, тобто після закінчення строків застосування санкцій, встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

Отже, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 червня 2008 року № 1001302343 винесене з порушенням законодавства, порушує права і свободи позивача, а тому воно має бути визнане нечинним.

Також, актом перевірки було встановлено порушення норм передбачених Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління національного банку України від 15.12. 2004р. № 637 щодо встановлених строків використання виданої під звіт готівки та видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів. Відповідно винесене рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 червня 2008 року № 1001292343.

Згідно із ст.ст. 238,241 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є адміністративногогосподарськими санкціями. Відповідно до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується субєктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Строки застосування адміністративно господарських санкцій встановлено ст.250 Господарського кодексу України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених Законом.

З пояснень представників сторін, матеріалів справи вбачається, що факт вчинення порушення позивачем встановлено актом перевірки 16.06.2006 р., 12-14.2006 р., тоді як фінансові санкції у вигляді штрафу застосовані відповідачем 13 червня 2008 року, тобто після закінчення строків застосування санкцій, встановлених ст.250 Господарського кодексу України.

Отже, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 червня 2008 року і № 1001292343 винесене з порушенням законодавства, порушує права і свободи позивача, а тому воно має бути визнане нечинним.

Судові витрати підлягають присудженню позивачу з державного бюджету згідно частини 3 статті 94 КАС України, відповідно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 94, 160163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. 1. Позов задовольнити частково.

2. 2. Визнати нечинними рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.06.2008 р. № 1001292343 та рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 1001302343 від 13.06.2008 р.

3. 3. В задоволенні решти позовних вимоги відмовити.

4. 4. Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс" сплачений ним судовий збір в сумі 1 (одна) грн. 70 коп.

5. 5. Постанова може бути оскаржена в порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справу.

Суддя Л.А. Жуковська

Повний текст постанови складено та підписано суддею "22" грудня 2008 року