Рішення № 134784685, 05.03.2026, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Справа № 553/4681/25

Провадження № 2/553/444/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.03.2026м. Полтава

Подільський районний суд міста Полтави у складі:

головуючої - судді Подмаркової Ю.М.,

за участю секретаря судового засідання Макаренка Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Від ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» надійшла позовна заява до ОСОБА_1 з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 2585719 від 08.08.2019 у розмірі 31 860,00 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 08.08.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» договір № 2585719, на підставі якого йому були надані кредитні кошти в сумі 6 000,00 грн, які відповідач не повернув в строки визначені умовами цього договору.

10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі-ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № АК-10/06/2025.

07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-07072025.

Згідно Договору факторингу від 10.06.2025 та Договору факторингу від 07.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2585719 від 08.08.2019.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників ТОВ «СОЛВЕНТІС» набув права вимоги до відповідача у розмірі 31 860,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 25 860,00 грн.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором. Невиконання відповідачем умов кредитного договору стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Аргументи учасників справи.

20.01.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Хворост Д.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі з наступних причин: нарахування процентів після закінчення строку кредитування є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку; кредитний договір № 2585719 від 08.08.2019 був укладений строком на 20 днів, і правомірне нарахування процентів було можливе лише до 28.08.2019 включно; позивачем не надано доказів пролонгації договору шляхом укладення додаткової угоди або відповідної заяви від відповідача, як того вимагають пункти 2.1.4 та 2.2.2 кредитного договору; протягом 2019 року відповідачем було здійснено добровільні платежі на загальну суму 8 230,00 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості. Сума здійснених платежів (8 230,00 грн) повністю покриває нараховані за 20 днів проценти (2 040,00 грн) та тіло кредиту (6 000,00 грн), утворюючи переплату в розмірі 190,00 грн. Оскільки сума переплати перевищує залишок основного боргу, заборгованість відповідача перед позивачем становить 0,00 грн та є повністю погашеною. Відповідно до принципу contra proferentem, будь-які сумніви або незрозумілості в умовах договору, що був розроблений кредитодавцем, повинні тлумачитися на користь споживача.

17.12.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Хворост Д.М. було укладено договір № 187 про надання правової допомоги. Адвокатом Хворост Д.М. станом на 19.01.2026 виконано ряд послуг за договором на загальну суму 8 500 грн. Відповідно до акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 19.01.2026, сторони підтверджують виконання робіт у повному обсязі. Станом на дату подання відзиву відповідачем сплачено гонорар адвокату в сумі 8500 грн. Враховуючи вищевикладене, просять поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву у справі № 553/4681/25. У задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю. Стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн.

23.01.2026 від представника позивача ТОВ "ФК "СОЛВЕНТІС" Ланового Є.М. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Відповідач не заперечує факт укладення та перерахування коштів за кредитним договором № 2585719 від 08.08.2019 у розмірі 6 000,00 грн. Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання Відповідачем своїх зобов`язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто до 28.08.2019. Разом з позовною заявою, Позивачем надано Деталізований розрахунок заборгованості (Детальний (щоденний) розрахунок заборгованості), в якому чітко зазначено нарахування відсотків за користування кредитом. Оскільки відповідно до п. 1.5 Кредитного договору № 2585719 від 08.08.2019 нарахування процентів після спливу Узгодженого строку повернення кредиту є правом Кредитодавця, а не його обов`язком, нараховані проценти за період 02.04.2020 15.05.2020 не підлягають включенню до розміру заборгованості, що підлягає стягненню. Таким чином, розмір заборгованості за Кредитним договором № 2585719 від 08.08.2019 становить 31 860,00 грн, що відповідає сумі, відступленій ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» за Договором факторингу № АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року та Договором факторингу № ДФ-07072025 від 07 липня 2025 року. Враховуючи вищевикладене, наведений Позивачем Деталізований розрахунок заборгованості до кредитного договору № 2585719 від 08.08.2019 відповідає умовам погодженим між Відповідачем та ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ».

Представником Відповідача не доведено, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, оскільки вбачається неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, а отже відсутні будь-які правові підстави для стягнення з Позивача на користь Відповідача витрат на професійну (правову) допомогу в розмірі 8 500,00 грн.

Рух справи.

Ухвалою Подільського районного суду міста Полтави від 12.11.2025 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, зазначив, що не заперечує проти прийняття рішення на підставі наявних у справі документів.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Хворост Д.М., до суду не прибули, від адвоката Хворост Д.М. надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідача.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Частиною 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 08.08.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» Договір про надання кредиту № 2585719 в електронній формі.

Відповідно до умов Договору, за цим Договором Позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) у тимчасове, строкове, платне користування на погоджений умовами договору строк грошові кошти, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві кредит, сплати проценти за користування кредитом та інші платежі. Сума кредиту 6 000,00 грн. Кінцева дата виконання договору 28.08.2019, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,70 %, спеціальна процентна ставка 3,00%.

З графіку платежів за Договором вбачається: сума кредиту 6 000,00 грн., проценти за користування кредитом 2 040,00 грн., загальна вартість кредиту 8 040,00 грн.

Відповідно до п. 1.9 Договору, сторони встановлюють Узгоджений строк повернення кредиту: 20 календарних днів до 28.08.2019 (включно).

10.06.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» (далі-ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ») (ЄДРПОУ: 43385549) відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № АК-10/06/2025.

07.07.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-07072025

Згідно Договору факторингу від 10.06.2025 та Договору факторингу від 07.07.2025 відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2585719 від 08.08.2019.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників ТОВ «СОЛВЕНТІС» набув права вимоги до відповідача у розмірі 31 860,00 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6 000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 25 860,00 грн.

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Матеріали справи свідчать про те, що Кредитний договір № 2585719 від 08.08.2019 укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами ст. 12 цього закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст. 638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно ст.640 ЦК - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 526, 615 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки ст. 629 Цивільного кодексу України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Згідно ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

З вимогами про стягнення грошових коштів на підставі ст. 625 ЦК України позивач не звертався.

Відповідно до умов Кредитного договору № 2585719 від 08.08.2019, встановлено розмір відсотків за користування кредитом 2 040,00 грн та загальну вартість кредиту в розмірі 8 040,00 грн при 6 000,00 грн отриманого кредиту.

Нарахування відсотків за користування кредитом починаючи з 29.08.2019, тобто після закінчення строку повернення кредиту, встановленого в пункті 1.9 договору про надання кредиту та в Графіку платежів, є безпідставним, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування.

Таким чином, враховуючи правову позицію висловлену у постанові Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід залишити без задоволення, оскільки, як вбачається із розрахунку заборгованості, відповідачем здійснено платежі на загальну суму 8 230,00 грн, яка повністю покриває нараховані проценти в межах визначеного договором строку кредитування у розмірі 2 040,00 грн та тіло кредиту у розмірі 6 000,00 грн. Позовні вимоги про стягнення боргу за відсотками у розмірі 23 820,00 грн суперечать наведеній правовій позиції Верховного Суду, а тому задоволенню не підлягають.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідача суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази:

1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо);

2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо);

3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.);

4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано договір про надання правової допомоги № 187 від 17.12.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) від 19.01.2026, акт приймання-передачі наданої правової допомоги № 1 до договору про надання правової допомоги № 187 від 17.12.2025, яким згідно умов договору підтверджується факт надання послуг, а саме сторони по договору підтверджують, що жодних претензій до наданих адвокатом послуг клієнт не має.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Так, суд приймає до уваги позицію викладену у додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 року загалом, та зокрема щодо обов`язку доведення неспівмірності витрат, який покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Крім цього, щодо принципу змагальності, який знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) від 27.06.2018 року, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду № 753/15687/15-ц від 14.11.2018 року, № 753/15683/15 від 26.09.2018 року, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 910/3929/18 від 18.06.2019 року.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 у справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Крім того, у згаданих вище постановах Верховний Суд зазначає, що при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Витрати у зв`язку із отриманням професійної правничої допомоги у розмірі 8 500 грн, про стягнення яких просить представник відповідача, є значно завищеним та неспівмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи зазначене, результат розгляду справи у суді, оцінивши подані представником відповідача докази на підтвердження понесених витрат, предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, поведінку сторони під час розгляду справи, суд вважає що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 4 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Керуючись ст. ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 к.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.03.2026.

Найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:

позивач товариство з обмежено. відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», місце знаходження: 07406, м. Бровари, Київська обл., вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029;

відповідач ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Головуюча: Ю.М. Подмаркова