Рішення № 134781970, 10.03.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 285/7040/25

провадження у справі №2/0285/227/26

10 березня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Сташків Т.Б., за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О., та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 ,

відповідача: представника ОСОБА_3 ,

розглянувши у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Звягельська державна нотаріальна контора, про зміну черговості одержання права на спадкування та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

24.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, та 24.02.2026 уточнивши позовні вимоги (а.с. 42-44), остаточно просила змінити черговість права на спадкування майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 з четвертої черги на першу та визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Звягельської державної нотаріальної контори на ім`я ОСОБА_4 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що вона проживала разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка в період з 2013 року і до дня смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 12.11.2024 № 285/6177/23 встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додатковим рішенням цього ж суду від 28.04.2025 встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у вищевказаний період як чоловік та жінки без реєстрації шлюбу. Позивач звернулась до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Однак листом нотаріуса відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України. 28.03.2025 нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я онуки ОСОБА_4 щодо майна, яке належало померлому ОСОБА_5 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 . Позивач вважає такі дії нотаріуса незаконними, оскільки вона як особа, яка проживала із спадкодавцем як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, має право на спадщину як спадкоємець першої черги згідно вимог ст. 1261 ЦК України, а тому просила позов задовольнити.

Доводи сторін у справі

В судовому засіданні позивач та її представник уточнені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, оскільки проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, заяв/клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу як чоловік та жінка в період з 2013 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини встановлені рішенням Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 12.11.2024 № 285/6177/23 та додатковим рішенням цього ж суду від 28.04.2025 (а.с. 10, 11-14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_5 помер.

Із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернулися позивач ОСОБА_1 , син спадкодавця ОСОБА_6 , онука спадкодавця ОСОБА_4 .

У заяві до нотаріуса син спадкодавця ОСОБА_6 відмовився від прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 на користь онуки померлого - ОСОБА_4 .

Листом державного нотаріуса від 17.05.2025 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , оскільки проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст. 1261 ЦК України (а.с. 9).

28.03.2025 нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я онуки ОСОБА_4 щодо майна, яке належало померлому ОСОБА_5 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Згідно із ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно із ч. 2 ст. 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положення Глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).

Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Саме такі висновки щодо застосування норми статті 1261 ЦК України викладені у Постанові Верховного Суду від 01.10.2024 № 638/11578/21, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд першої інстанції враховує при застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Таким чином, доводи позивача, що вона має право на спадщину як спадкоємець першої черги за законом, не заслуговують на увагу, оскільки проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у неї права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

Враховуючи наведене, позивач мала б право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 як спадкоємець четвертої черги згідно ст. 1264 ЦК України, за умови, відсутності інших спадкоємців попередньої черги (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

Однак, як встановлено судом, спадкоємець першої черги - син спадкодавця ОСОБА_6 звернувся до державного нотаріуса із заявою, у якій він відмовився від прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 на користь онуки померлого - ОСОБА_4 .

Так, відповідно до абз. 2 п. 3.25 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом МЮУ № 296/5 від 22.02.2012, спадкоємець за законом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, у тому числі внуків, правнуків, племінників та інших.

Отже, наявність спадкоємця - онуки померлого ОСОБА_4 , яка набула право на спадкування від спадкоємця першої черги за законом, позбавляє позивача, як спадкоємця четвертої черги, права на спадкування за законом згідно вимог ст. 1258 ЦК України.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Основною позовною вимогою у зазначеній справі є вимога про зміну черговості одержання права на спадкування, що за своєю правовою природою є винятком із загального правила спадкування за законом та передбачає встановлення судом іншого, ніж визначено законом, порядку спадкування.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом набуває право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, за винятком випадків, передбачених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги за законом належать діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той із подружжя, який його пережив, а також батьки спадкодавця.

Згідно зі статтею 1264 ЦК України до спадкоємців четвертої черги за законом належать особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Стаття 1259 ЦК України визначає підстави та порядок зміни черговості одержання права на спадкування.

Разом з тим законодавець передбачив виняток із загального правила черговості спадкування за законом. Так, відповідно до положень статті 1259 ЦК України, за наявності визначених законом умов суд може змінити черговість одержання права на спадкування, надавши спадкоємцю наступної черги право спадкувати разом зі спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Застосування такої правової можливості є винятковим та допускається лише за умови доведення особою обставин, прямо передбачених законом, зокрема тривалого опікування спадкодавцем, його матеріального забезпечення та надання іншої допомоги спадкодавцеві, який у зв`язку з похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом перебував у безпорадному стані.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду щодо застосування статті 1259 ЦК України (постанова від 18.02.2019 № 569/18047/17-ц, від 26.09.2019 № 521/6358/17, від 09.10.2019 №552/8452/17, від 27.05.2020 № 755/8930/18, від 01.06.2020 № 431/5445/19, від 18.06.2020 № 565/1046/16-ц, від 27.08.2020 № 266/2391/16, від 17.09.2020 № 755/14155/16-ц, від 02.12.2020 № 592/1045/18-ц, від 01.03.2021 № 233/5990/18, від 17.03.2021 № 200/12980/14, від 22.04.2021 № 331/6453/18), суд може задовольнити позов щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування за наявності сукупності наступних обставин, встановлених у судовому порядку: 1) опікування над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (прихильне ставлення і спілкування, емоційна підтримка тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири тощо; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

При цьому для задоволення позову про зміну черговості одержання права на спадкування необхідною є наявність усіх зазначених обставин у їх сукупності, оскільки відсутність хоча б однієї з них виключає можливість застосування положень статті 1259 ЦК України.

Під безпорадним станом спадкодавця у розумінні зазначеної норми слід розуміти такий фізичний та матеріальний стан особи, за якого вона через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво не здатна самостійно забезпечувати умови свого життя та потребує постійного стороннього догляду, допомоги і піклування.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак позивачкою не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували здійснення нею матеріального забезпечення спадкодавця, а також наявність у спадкодавця безпорадного стану, зумовленого похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, що потребувало стороннього догляду та допомоги.

Посилання представника позивача на те, що рішенням Рівненського міськрайонного суду Рівненської області від 12.11.2024 № 285/6177/23, встановлено, що спадкоємець у зв`язку з тяжкою хворобою перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги, не заслуговують на увагу, оскільки предметом розгляду у зазначеній справі було встановлення юридичного факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а не встановлення обставин, передбачених ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Позивачем не надано жодних письмових доказів, на підтвердження існування сукупності обставин, передбачених ч. 2 ст. 1259 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності сторін забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, вказаний принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони спору.

Водночас принцип змагальності не покладає на суд обов`язку вважати доведеною ту обставину, на яку посилається сторона. Така обставина повинна бути доведена належними і допустимими доказами з урахуванням стандарту більшої переконливості, відповідно до якого висновок про існування певної обставини з огляду на подані докази має бути більш імовірним, ніж протилежний. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц.

З огляду на наведене, саме на позивачку покладається обов`язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. При цьому надані докази мають бути належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про існування відповідних обставин.

У разі якщо надані стороною докази не дають підстав дійти переконливого висновку про наявність обставин, на які вона посилається, такі обставини не можуть вважатися доведеними.

Посилання представника позивача на Постанову Верховного Суду від 21.01.2026 № 172/356/24 не заслуговує на увагу, оскільки обставини справи, які були предметом перегляду у Верховному Суді не є релевантними обставинам справи, що розглядається місцевим судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, про недоведеність підстав для зміни черговості одержання права на спадкування та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Висновки за результатами розгляду позовної заяви

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ч. 6 ст. 259, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12.03.2026.

Суддя Т.Б. Сташків