Рішення № 134781427, 12.03.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/2175/25

Провадження по справі №2/276/146/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

за участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №8110967 в розмірі 33853,73 гривень.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором №8110967 від 23.07.2024 року, укладеним між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 . У відповідності до укладеного з первісним кредитором договором факторингу №28032025 від 28.03.2025 позивач набув право вимоги до боржників, вказаних в реєстрі, в тому числі і до відповідача. Після відступлення позивачу прав грошової вимоги до відповідача, відповідач не здійснив погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні первісного кредитора.

Представник позивача стверджує, що за вказаних обставин ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором №8110967 від 23.07.2024 року в розмірі 33853,73 грн., з яких: 9552,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17051,23 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7250,00 грн. сума заборгованості за пенею, штрафами.

Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 15.12.2025 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і у випадку неявки в судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідача, яка повернута до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно із ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідач, будучи повідомленим відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України про відкриття провадження у цивільній справі за позовом до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, відзив на позов у встановлений судом строк не надав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на зазначене вище, враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Статтями 1054-1055 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору. Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом (параграф 2) і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 23.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8110967, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним. Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 8500,00 грн. (п.1.3. договору); строк кредиту 360 днів (п.1.4 договору); дата надання кредиту 23.07.2024 року або 24.07.2024 року (п.2.2 договору).

За змістом п.1.1, п.9.2, п.9.6 договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Авентус Україна» та набуває чинності з моменту його підписання електронними підписами сторін, в тому числі електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Товариства для кожного разу використання та направляється Споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім Товариству в ІКС Товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення Споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Споживача на Договорі та вважається направленням Товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору.

У вищевказаному договорі про надання споживчого кредиту №8110967, передбачено наступні умови кредитування. Згідно умов розділу 1 договору:

- періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (пп.1.4);

- стандартна процентна ставка становить 1,50% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (пп. 1.5.1);

У відповідності до розділу 2 договору кредитні кошти надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1)

Договір про надання споживчого кредиту №8110967 від 23.07.2024 року підписано електронним підписом Позичальника-відповідача, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, а також підписом первісного кредитора - ТОВ «Авентус Україна», які відображені у паперовій копії Договору про надання споживчого кредиту №8110967 від 23.07.2024.

25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до Договору про надання споживчого кредиту №8110967 від 23.07.2024 року, відповідно до умов якої ТОВ «Авентус Україна» взяло на себе зобов`язання надати відповідачу додаткові грошові кошти в розмірі 6000,00 грн. на умовах, передбачених Кредитним договором.

Таким чином, загальний розмір кредиту за умовами Договору №8110967 від 23.07.2024 року склав 14500 грн.

Отже, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції дійшов висновку, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір споживчого кредиту №8110967 від 23.07.2024 року в електронній формі.

Окрім того, суд приходить до висновку, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 14500,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка вказана в кредитному договорі, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення», згідно яких 23.07.2024 та 25.07.2024 на платіжну картку № НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 8500,00 гривень та 6000,00 гривень. Номер платіжної картки, на яку перераховано кредитні кошти співпадає з номером картки, вказаним відповідачем в підписаному ним Кредитному договорі №8110967 від 23.07.2024.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в загальному розмірі 14500,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка вказана в кредитному договорі.

Згідно з наданим ТОВ «Авентус Україна» розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором №8110967 від 23.07.2024 року станом на 27.03.2025 року складає 33853,73 грн., з яких: 9552,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17051,53 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7250,00 грн. - сума заборгованості за штрафом. З даного розрахунку вбачається, що відповідачем 13.08.2024 здійснювалася оплата на рахунок первісного кредитора в рахунок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором №8110967 від 23.07.2024, а саме, 9552,50 грн, з яких 4947,50 грн зарахована в рахунок оплати тіла кредиту, 4605,00 грн - в рахунок оплати процентів.

28.03.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №28032025 (далі - Договір факторингу), за умовами якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до боржників, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №8110967 від 23.07.2024.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на загальні правила доказування негативних фактів, враховуючи неспростування відповідачем твердження позивача про неповернення кредиту, а також відомості, що містяться в розрахунку заборгованості, суд вважає встановленою обставину неповернення відповідачем 9552,50 грн. кредиту за кредитним договором №8110967 від 23.07.2024.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із змісту Кредитного договору клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, що нараховуються на умовах, встановлених п.1.5 Договору.

Відповідно до п.1.5 Кредитного договору встановлено фіксований тип процентної ставки. За користування кредитом нараховуються відсотки на умовах:

- стандартна процентна ставка, що становить 1,50% в день, що застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Із позовної заяви вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №8110967 від 23.07.2024 станом на день укладення договору факторингу № 28032025 від 28.03.2025 за ОСОБА_1 утворилась заборгованість в розмірі 33853,73 грн., з яких: 9552,50 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17051,53 грн. - сума заборгованості за відсотками, 7250,00 грн. - сума заборгованості за штрафом. При цьому, у зв`язку з невиконанням клієнтом умов договору, нарахування відсотків за період з 23.07.2024 року по 11.12.2024 року здійснено за стандартною процентною ставкою, що становить 1,50%, що слідує із розрахунку заборгованості за Договором №8110967 від 23.07.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 27.03.2025 року.

Як слідує з наданого розрахунку заборгованості, відповідачем було здійснено оплату за кредитним договором, а саме: 13.08.2024 року було здійснено оплату за кредитним договором в розмірі 9552,50 грн, з яких: 4947,50 грн. зараховано в рахунок оплати тіла кредиту, а 4605,00 грн. - в рахунок оплати процентів.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача нараховані в межах строку дії кредитного договору відсотки, що нараховані первісним кредитором в розмірі 17051,53 грн.

З`ясувавши обставини справи, встановивши правові норми, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відтак, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати:

- протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %;

- протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %;

- починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір укладено 23.07.2024, строк кредитування 360 днів, стандартна денна процентна ставка становить 1,5%.

Так, на переконання суду, з урахуванням вимог діючого законодавства, відсотки за користування кредитними коштами, що нараховані за період з 23.07.2024 року по 11.12.2024 року становлять:

- в період з 23.07.2024 по 20.08.2024 (відповідно до вимог закону) денна ставка має бути не більше 1,5%, що узгоджується з п.1.3 договору, якою й визначена ставка в розмірі 1,5%, а отже сума заборгованості за відсотками вказаний період, з врахуванням сплати 13.08.2024 року було здійснено оплату за кредитним договором в розмірі 9552,50 грн, з яких: 4947,50 грн. зараховано в рахунок оплати тіла кредиту, а 4605,00 грн. - в рахунок оплати процентів, становить 1003,01 грн, що відповідає наданому позивачем розрахунку;

-в період з 21.08.2024 по 11.12.2024 (відповідно до вимог закону та в межах строку кредиту) денна ставка має бути не більше 1%, а отже сума заборгованості за відсотками за вказаний період, з врахуванням сплати 13.08.2024 року відповідачем 4947,50 грн в рахунок тіла кредиту, становить 10794,89 грн (9552,50 х 1 % = 95,53 грн х 113 днів).

Отже, загальний розмір відсотків за договором з врахуванням часткової сплати відповідачем тіла кредиту складає 11797,90 грн: 1003,01 грн + 10794,89 грн.

Враховуючи вище зазначені обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 11797,90.

За таких обставин з відповідача на користь позивача за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту від №8110967 від 23.07.2024 підлягає стягненню заборгованість в загальному розмірі 21350,40 грн., що складається з основної суми боргу в розмірі 9552,50 грн. та заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 11797,90 грн.

Що стосується нарахування позивачем неустойки в розмірі 7250,00 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1ст. 625 ЦК України).

Разом з тим, положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 р в Україні введений воєнний стан, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Таким чином, оскільки кредитний договір №8110967 був укладений сторонами 23.07.2024 та діяв в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 7250,00 грн не може бути стягнута із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.

Враховуючи викладене, позов у частині вимог про стягнення на користь позивача штрафних санкцій нарахованих за кредитним договором задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки розмір задоволених позовних вимог становить: 21350,40 грн. х 100/ 33853,73 грн. = 63,07 %, то розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 3028,00 грн х 63,07 % = 1909,75 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-79, 81, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №8110967 від 23.07.2024 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №8110967 від 23.07.2024 року в загальному розмірі 21350,40 (двадцять одна тисяча триста п`ятдесят гривень 40 копійок), що складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 9552,50 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 11797,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1909,75 (одна тисяча дев`ятсот дев`ять гривень 75 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження за адресою: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А.С. Семенюк