Ухвала суду № 13478121, 19.01.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15071/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" січня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Бужак Н.П., Желтобрюх І.Л.,

при секретарі: Пшегарницькій І.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2010 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Селтікс»звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0001812303/0 від 09.03.2010 року, № 0001812303/1 від 17.06.2010 року, № 0001812303/2 від 26.07.2010 року, № 0001812303/3 від 29.09.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2010 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Селтікс»подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позов. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Селтікс»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.02.2005 року за адресою 01103. м. Київ, вул. Кіквідзе, 26 з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи № 33302513.

Позивача взято на облік платника ПДВ з 01.03.2005 року, про що видано свідоцтво № 100074502 та присвоєно індивідуальний податковий номер 333025126554.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 23.02.2010 року № 85/23-03/33302513.

Пунктом 3.1.2. Акту перевірки встановлено завищення валових витрат за третій квартал 2009 року в сумі 1 688 333 грн.

Зокрема, перевіркою показників, відображених у рядку 05.2. Декларації «коригуванню валових витрат, у тому числі самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року у сумі 1 688 333 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій із віднесенням до валових витрат, а саме суми безнадійної заборгованості, як суми витрат минулих періодів.

За висновком податкового органу, позивачем на порушення пп. 5.2.8, пп. 12.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 року віднесено суму ПДВ у розмірі 1688333 грн. у зв'язку з виникнення безнадійної заборгованості.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001812303/0 від 09.03.2010 року на суму основного платежу 422083 грн. та штрафних санкцій на суму 84417 грн., яке ухвалено на підставі пп. «б» пп. 4.2.2., 17.1.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон № 2181), пп. 5.2.8., 12.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач оскаржив зазначене рішення в адміністративному порядку, передбаченому Законом № 2181, за результатами якого оскаржуване рішення залишено без змін та винесені аналогічні за змістом податкові повідомлення-рішення № 0001812303/1 від 17.06.2010 року, № 0001812303/2 від 26.07.2010 року, 0001812303/3 від 29.09.2010 року.

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм чинного податкового законодавства позивач звернувся з відповідним повозом до суду.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Так, згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3, пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування цим податком є поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України. Особа - продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктами 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час складання взаємовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що 26 березня 2009 року між TOB «Основа-Д»(продавець, ідентифікаційний код 35637318) та TOB «Селтікс»(покупець, позивач по справі) укладено договір № 26/03/09.

Товар за даним договором не поставлявся, що визнається сторонами та підтверджується матеріалами справи.

29 травня 2009 року органами податкової служби анульовано свідоцтво платника ПДВ TOB «Основа-Д»у зв'язку з оголошенням його банкрутом.

Крім цього, відповідно до Витягу з ЄДР від 12.11.2010 року, стан підприємства TOB «Основа-Д»- «припинено».

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційній інстанції доказів отримання контрагентом товару по зазначеному договору, а відповідно не надано і податкових накладних.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно не задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Селтікс»відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 21.01.2011 року.