Рішення № 134780638, 12.03.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6786/25

12 березня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася військова частина НОМЕР_1 (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якій просить стягнути заборгованість у розмірі 11 341,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за час незаконної відсутності поза межами військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 отримав грошове забезпечення за період з 1 березня 2025 року по 31 серпня 2025 року за винятком аліментів 167 675,95 грн. Відповідно до витягу з Книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 залишок до стягнення разом за 2025 рік становить 11 341,57 грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку.

Ухвалою від 08.12.2025 суд відмовив у клопотанні представника позивача про відстрочення сплати судового збору та залишив позовну заяву без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.12.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановив відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі від 23.12.2025 направлено відповідачу засобами поштового зв`язку на адресу, зазначену в позові. Відповідач 27.12.2025 особисто отримав копію зазначеної ухвали, що підтверджується відповідною відміткою в поштовому повідомленні, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, судом здійснені передбачені КАС України, заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач у строк, встановлений судом, відзиву на позов не подав, з заявою про поновлення процесуального строку для його подання до суду не звертався.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.06.2024 №156 солдата ОСОБА_1 стрільця-снайпера єгерського відділення 3 єгерського взводу 6 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини з 02.06.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Загальна вислуга років станом на 01.06.2024 становить 0 років 1 місяць 7 днів згідно із записами у військовому квитку № НОМЕР_2 .

Встановлено оклад за посадою 2730 грн. на місяць, тарифний розряд 4, щомісячну премію за особливий внесок у загальні результати служби в розмірі 556% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби і розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років відповідно до окремого доручення Міністра оборони України. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №134 від 02.06.2024, витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) №157 від 01.06.2024

Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.06.2024 №174 солдат ОСОБА_1 вибув на лікування у зв`язку з пораненням (травмою) пов`язаним з захистом Батьківщини. Підстава: рапорт капітана м/с ОСОБА_2 від 20.06.2024.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.06.2024 №178 солдата ОСОБА_1 стрільця-снайпера 3 єгерського відділення 3 єгерського взводу 6 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 з 24.06.2024 увільнено від займаних посад (у зв`язку з довготривалим лікуванням) та зараховано в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 . Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №158-РС від 24.06.2024.

Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 №340 солдат ОСОБА_1 вибув на медичний огляд військово-лікарською комісією або обстеження, знято з продовольчого забезпечення. Підстава: звіт капітана ОСОБА_3 від 28.11.2024.

Відповідно до відомостей, що містяться в довідці перерахунок грошового забезпечення за листопад 2024 року грудень 2024 року солдата ОСОБА_1 , сума переплати грошового забезпечення та додаткової винагороди за листопад 2024 року грудень 2024 року становить 35 088,10 грн.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.01.2025 №286 призначено службове розслідування за фактом неповернення з медико-соціальної експертної комісії до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 колишнього стрільця-снайпера 3 єгерського відділення 3 єгерського взводу 6 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2025 №23 солдату ОСОБА_1 відновлено грошове забезпечення з 21.01.2025, відновлено всі інші види забезпечення з 23.01.2025. Підстава: рапорт капітана ОСОБА_3 вх. №575 від 22.01.2025.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.01.2025 №776 завершено службове розслідування.

Згідно з інформацією, що міститься в довідці про доходи від 12.02.2025 №3981, загальна суму доходу відповідача за період з 1 липня 2024 року по 31 грудня 2024 року за винятком аліментів становить 287 388,09 грн.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.03.2025 №77 солдата ОСОБА_1 звільнено від займаних посад і призначено на посаду такелажний такелажного відділення взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Встановлено оклад за посадою 2550 грн. на місяць, тарифний розряд 2, щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 603% посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Підстава: наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №77-РС від 14.03.2025).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.04.2025 №242 призначено службове розслідування за фактом неправомірного нарахування та виплати грошового забезпечення з 28.11.2024 по 05.12.2024 та 14.12.2024 по 31.12.2024, що завдало збитків державі на загальну суму 35 088,10 грн., колишньому стрільцю-снайперу 3 єгерського відділення 3 єгерського взводу 6 єгерської роти 2 єгерського батальйону військової частини НОМЕР_1 солдату ОСОБА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 17.04.2025 №2829 завершено службове розслідування.

Наказом командира військової частини (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.07.2025 №4942 призначено службове розслідування за фактом неповернення з лікувального закладу до місця тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 колишнього такелажника такелажного відділення взводу забезпечення роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , який перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21.08.2025 №5857 завершено службове розслідування.

Згідно з інформацією, що міститься в довідці про доходи від 20.10.2025 №21825 загальна сума доходу відповідача за період з 1 березня 2025 року по 31 серпня 2025 року за винятком аліментів становить 167 675,95 грн.

Відповідно до витягу з Книги обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 залишок до стягнення разом за 2025 рік становить 11 341,57 грн.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Приписами частини першої статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону №2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 №548-ХІV затверджений Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут), який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Згідно зі статтями 26, 27 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, що зареєстрований Міністерством юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі Порядок №260).

Відповідно до пункту 15 розділу І «Загальні положення» Порядку №260, грошове забезпечення не виплачується (окрім іншого) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Отже, з дня самовільного залишення відповідачем військової частини, останній втратив право на отримання грошового забезпечення військовослужбовця.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Так, частина перша статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

За змістом частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України, не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і, відповідно, тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX (далі Закон №160-IX), пряма дійсна шкода (далі шкода) збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

За змістом частин першої-третьої статті 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

В силу вимог пункту 4 частини 1 статті 6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.

Тож законодавство передбачає виключні випадки повернення набутих особою платежів, у тому числі, заробітної плати та/або грошового забезпечення, а однією із них є те, що ця виплата є результатом недобросовісності з боку набувача.

Судом встановлено, що заявлені до стягнення кошти у розмірі 11341,57 грн. є грошовим забезпеченням відповідача за період, коли останній перебував у самовільному залишенні військової частини НОМЕР_1 .

У зв`язку з цим суд визнає обґрунтованими доводи позивача стосовно того, що нарахування у цей період грошового забезпечення відбулося внаслідок недобросовісної поведінки з боку набувача, що за приписами наведених вище норм є підставою для їх стягнення.

При розгляді цієї справи суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №818/1688/16 з метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень, визначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

На момент розгляду справи судом позивачем доведено правомірність заявлених вимог, тому зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача безпідставно набутих з його вини коштів в сумі 11 341,57 грн., під час фактичного невиконання обов`язків військової служби (самовільне залишення військової частини) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказів оскарження відповідачем рішень позивача за результатами службового розслідування судом в процесі розгляду справи не здобуто, і учасниками справи не надано.

Згідно вимог частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки судом під час розгляду даної справи свідки не залучались, судова експертиза не проводилася, тому підстави для відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті грошові кошти в сумі 11 341 (одинадцять тисяч триста сорок одна) грн. 57 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 12 березня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

відповідач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_5 ).

Головуючий суддя Грицюк Р.П.