Ухвала суду № 134780599, 12.03.2026, Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/895/25

Провадження № 2/168/16/26

У Х В А Л А

про закриття провадження

12 березня 2026 року сел. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Сухоручко Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Таксюк О.С.,

представника позивача ТОВ «Волиньелектрозбут» Боричевського В.М.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Стара Вижівка в порядку загального позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 318 989,89 грн.

В судовому засіданні представником позивача Боричевським В.М. заявлено клопотання про закриття провадження у справі, оскільки відповідачем ОСОБА_1 , після попереднього судового засідання, а саме 06.02.2026 року, було сплачено заборгованість у повному обсязі та просив стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору. Також представником позивача була надана до суду копія платіжної інструкції від 06.02.2026 року про сплату суми заборгованості у розмірі 318 989,89 грн.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В обґрунтування клопотання представник посилається на те, що після відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті, предмет спору припинив своє існування, оскільки відповідач добровільно погасив заборгованість, що була предметом розгляду у справі.

Суд, вивчивши зміст клопотання представника позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення відповідного клопотання, з огляду на наступне.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду від 17.12.2025 року у справі № 526/2929/24,

провадження № 61-9883св25, зазначено, що логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України дає підстави для висновку, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема, у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Такі ж висновки містять постанови Верховного Суду від 05 листопада 2025 року в справі № 462/8477/24, від 13 листопада 2025 року в справі № 278/330/14-ц та інші. У цій справі обставини, з якими позивач пов`язує закриття провадження, настали після подання позову та відкриття провадження у справі, що виключає закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ураховуючи наведене вбачається, що остання судова практика Верховного Суду свідчить про те, що закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (в зв`язку з відсутністю предмету спору) є неможливим, якщо предмет спору був наявний на час звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, і перестав існувати вже після відкриття провадження.

За змістом ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

З клопотання представника позивача про закриття провадження у справі вбачається, що її фактичний зміст свідчить про відмову позивача від позову, унаслідок його добровільного задоволення відповідачем після пред`явлення позову, наслідком чого є погашення заборгованості.

Приймаючи до уваги зміст клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Одночасно слід роз`яснити сторонам положення ч. 2 ст. 256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З огляду на викладене понесені судові витрати у цій справі підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись статтями 13, 49,142,206,255-256, 258-261 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут», юридична адреса: м.Луцьк, вул. Єршова,11-А (код ЄДРПОУ: 42159289, р/р НОМЕР_2 Філії Волинського обласного управління «Державний ощадний банк України») понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4784 ,85 гривень

Роз`яснити сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Волинського апеляційного суду.

Суддя Ю.О. Сухоручко