Ухвала суду № 134779611, 11.03.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1605/26

У Х В А Л А

11 березня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, секретаря Наталії ПЕРЕБИЙНІС, за участю представника відповідача Сергія РАЩЕНКА,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні заяву відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення та про звільнення зі служби в поліції, поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 14.11.2025 № 2712 «Про застосування дисциплінарного стягнення», в частині застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Інспектора взводу №1 роти №3 БОПБ (стрілецький) ГУНПУ в Одеській області, майора поліції ОСОБА_1 (код 2973101193), у вигляді звільнення із служби в поліції;

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 27.11.2025 № 1545 «По особовому складу», про звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч, 1 ст. 77 Закону України про «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 );

поновити інспектора взводу № 1 роти №3 БОПБ (стрілецький) ГУНПУ в Одеській області, майора поліції Бабака Дениса Валерійовича (код 2973101193), на службі в поліції на посаді інспектора взводу №1 роти №3 БОПБ (стрілецький) ГУНПУ в Одеській області з 27.11.2025р.

Ухвалою від 09.02.2026 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.03.2026.

09.03.2026 від відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду обґрунтована тим, що відповідно до частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.4 ст.31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» поліцейський має право оскаржити застосоване до нього дисциплінарне стягнення, звернувшись до адміністративного суду протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь або звільнення зі служби в поліції поліцейський має право оскаржити таке стягнення протягом 15 днів з дня його ознайомлення з наказом по особовому складу про виконання застосованого дисциплінарного стягнення. Отже у відповідності до положень Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» 15-денний строк оскарження зазначеного наказу сплив 12.12.2025. В свою чергу, з позовної заяви вбачається, що остання надійшла до суду 22.01.2026, тобто через 1 місяць 26 днів після ознайомлення позивача з наказом ГУНП в Одеській області №1545 о/с від 27.11.2025, в порушення 15- денного терміну на оскарження встановленого ч.4 ст.31 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України».

Позивач в судове засідання 10.03.2026 року не з`явився. Представник відповідача на залишенні без розгляду позову наполягає.

При розгляді даної заяви суд виходить з наступного.

Підстави для залишення позову без розгляду визначені ч. 1 ст. 240 КАС України.

Так відповідно до ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо:

8) з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу;

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, частинами 1-3 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із ч.5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відповідно до приписів статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, спірним є питання прийняття наказів від 14.11.2025 № 2712 «Про застосування дисциплінарного стягнення», в частині застосування дисциплінарного стягнення до поліцейського Інспектора взводу №1 роти №3 БОПБ (стрілецький) ГУНПУ в Одеській області, майора поліції ОСОБА_1 (код 2973101193), у вигляді звільнення із служби в поліції, від 27.11.2025 № 1545 «По особовому складу», про звільнення зі служби в поліції за п. 6 ч, 1 ст. 77 Закону України про «Про Національну поліцію» (у зв`язну із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) майора поліції ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ), та поновлення на посаді.

Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з наступного.

Ухвалою від 09.02.2026 задоволено клопотання позивача про пновлення строку на звернення до суду, поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Суд при поновленні строку взяв до уваги той факт, що матеріали про звільнення позивача були отримані ним в сканокопіях 27.11.2025. 05.01.2026 позивач кур`єрською поштою подав позов до суду, позов надійшов 22.01.2026. Тому з урахуванням воєного стану, повітряних тривог, обстрілів на території Одеси та області, знаходження представника позивача на лікарняному, тривалих перебоїв в електропостачанні, суд дійшов висновку про те, що незначний пропуск строку звернення до суду має бути поновленим.

Враховуючи, що доводи представника відповідача, покладені в основу заяви про залишення позову без розгляду, фактично були оцінені судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а інших доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, відповідачем не надано, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском 15-денного строку звернення до суду, встановленого ст. 31 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України".

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Гарантії, пов`язані із реалізацією права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до суду (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11.11.2001).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Тому пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється право на суд, яке включає не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Беручи до уваги наведені обставини, суд дійшов висновку, що заява представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 256, 295 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника Головного управління Національної поліції в Одеській області про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення по справі.

Повний текст ухвали складено 11.03.2026 року.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА