Рішення № 134778268, 12.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 березня 2026 року (15:00)Справа № 280/11471/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2025 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області (далі відповідач), в якій позивач просить: визнати дії суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язати відповідача зняти ОСОБА_2 з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та внести відповідну інформацію в електронні реєстри.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона та її донька є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку вона придбала за власні кошти. У квартирі зареєстрована вона, її донька та колишній чоловік, шлюб із яким розірвано 31.05.2023. Зазначає, що 28.07.2025 направила відповідачу заяву про зняття колишнього чоловіка з зареєстрованого місця проживання, проте станом на подання позову відповіді не отримала. У зв`язку із такою бездіяльністю звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 30.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

12.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№1974), в якому останній зазначає, що колишній чоловік позивачки ОСОБА_2 є батьком її доньки та законним представником, а тому здійснює разом із колишньою дружиною управління майном малолітньої дитини (частки квартири). Позивачка, 16.05.2025 як співвласниця житла подавала без підпису другого законного представника дитини ( ОСОБА_2 ) заяву про зняття з реєстрації. 16.05.2025 заява позивачки розглянута та ОСОБА_2 було знято з реєстрації місяця проживання. Проте за результатами перевірки правових підстав для зняття з реєстрації ОСОБА_2 , були виявлені порушення та скасовано реєстраційну дію. Наступна заява позивачки від 27.08.2025 надіслана поштою та залишена без руху, оскільки надіслання такої заяви поштою не передбачено. Зазначає, що позов пред`явлений до неналежного відповідача. Належним відповідачем є відділ надання адміністративних послуг Енергодарської міської ради. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази у справі, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

Позивачка - ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_3 є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_2 , по 1/2 частки кожна.

У вказаній квартирі окрім позивачки та її доньки зареєстроване місце проживання колишнього чоловіка позивачки - ОСОБА_2 (шлюб розірвано рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 31.05.2023).

Бажаючи зняти ОСОБА_2 з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , позивачка у серпні 2025 року поштою надіслала заяву відповідачу.

Оскільки, позитивного рішення отримано не було, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 №1871-IX (далі - Закон 1871-IX) регулює відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 зазначеного Закону, орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, який на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради, забезпечує формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 18 Закону №1871-IX, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі звернення до органу реєстрації або через центр надання адміністративних послуг за місцем задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, за заявою власника житла приватної форми власності, поданої у паперовій формі, стосовно повнолітньої особи, місце проживання (перебування) якої зареєстровано або задекларовано в житлі, що належить власнику на підставі права власності. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або інших законних представників дитини чи одного з них така дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) разом із її батьками або іншими законними представниками чи одним із них.

Частиною 3 статті 18 Закону № 1871-IX встановлено, що зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи за заявою співвласника житла в порядку, передбаченому пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється за згодою іншого співвласника житла, яка надається особисто або через представника.

Разом із заявою про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), що подається у паперовій формі, така особа подає паспортний документ особи, а також у випадках та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України, - військово-обліковий документ (для громадян України, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку). Стосовно дитини віком до 14 років подається також свідоцтво про народження (ч. 4 ст. 18 Закону №1871-IX).

У разі подання заяви про зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) у паперовій формі представником такої особи додатково подаються:

1) документ, що посвідчує особу представника;

2) документ, що підтверджує повноваження особи як представника (законного представника) (ч. 5 ст. 18 Закону № 1871-IX).

Пунктом 13 статті 18 Закону №1871-IX визначено, що орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо:

1) особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним;

2) відомості реєстру територіальної громади не відповідають відомостям у поданих особою документах або відомостях;

3) за зняттям із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) звернулася дитина віком до 14 років або особа, не уповноважена на подання документів.

Відповідно до статті 29 Закону №1871-IX рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб щодо внесення інформації до реєстру територіальної громади про зареєстроване або задеклароване місце проживання (перебування) особи, зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування рішень органів реєстрації, зміну інформації в реєстрі територіальної громади можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 затверджений Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі - Порядок №265), який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.

Відповідно до підпункту 5 пункту 50 Порядку №265 зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі, зокрема, заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за формою згідно з додатком 6.

Згідно із пунктом 61 Порядку №265, у разі звернення до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) разом із заявою власника житла про зняття особи (осіб) із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) власник житла подає: 1) документ, що посвідчує особу (у разі особистого звернення); 2) документ, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

У разі зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла більше однієї особи до органу реєстрації подаються заява та документ або відомості, що підтверджують сплату адміністративного збору, окремо щодо кожної особи.

Така заява може бути подана лише повнолітньою особою або законним представником малолітньої дитини.

З аналізу вищевикладеного випливає, що перелік документів необхідних для зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.

Так, зі змісту позовної заяви встановлено, що 28.07.2025 позивачка звернулась до відповідача із заявою про зняття ОСОБА_2 із зареєстрованого місця проживання. Така заява була направлена поштою.

Як встановлено зі змісту опису вкладення до цінного листа, до заяви було додано: копія паспорту позивачки, китяг із за стосунку «Дія», актовий запис про шлюб, копія свідоцтва про право на житло від 09.11.2017 №8921, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, копія паспорта колишнього чоловіка.

Як вказує відповідач, заяву позивачки було залишено без руху, оскільки така заява подана не особисто, а надіслана поштою.

При цьому, відповідач не надав суду копію рішення про залишення заяви позивачки без руху.

З цього приводу суд зазначає, що ані приписами Закону №1871-IX, ані приписами Порядку №265 не передбачено залишення заяви без руху.

Також, нормами вказаних нормативно-правових актів не встановлений обов`язок виключного особистого подання заяви.

За наслідками розгляду заяви орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи або рішення про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання.

Отже, наслідком розгляду заяви позивачки мало бути рішення про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання її колишнього чоловіка або рішення про відмову у знятті.

Відповідачем вимоги Закону №1871-IX та Порядку №265 не виконані, рішення, винесення якого прямо передбачено чинним законодавством - не прийняте.

Доказів того, що відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача було прийнято рішення, як того вимагають приписи Порядку №560, відповідач суду не надав.

Отже, отримавши заяву позивачки, відповідач, до компетенції якого належить вирішення такої заяви, після отримання цієї заяви, повинен був прийняти відповідне рішення (або позитивне або негативне).

У даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції. При цьому, правових підстав для залишення заяви позивачки без руху відповідачем не наведено.

За таких обставин є явною протиправна бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивачки про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , яка направлена поштою 28.07.2025.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача від 28.07.2025 про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 та за результатами її розгляду винести відповідне рішення.

При цьому суд зауважує, що за приписами п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Таким чином, з урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог із виходом за їх межі в частині визнання бездіяльності відповідача протиправною.

При цьому судом, не приймаються твердження відповідача, що до його повноважень не відноситься розгляд такої заяви. Твердження відповідача спростовуються приписами Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та приписами Постанови Верховної Ради України «Про здійснення начальниками військових адміністрацій населених пунктів у Бердянському, Василівському, Мелітопольському та Пологівському районах Запорізької області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану» від 2 травня 2023 року №3059-IX.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження дотримання порядку розгляду заяви про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до частини 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області (69104, с.Запоріжжя, пр. Соборний, 164; код ЄДРПОУ 45089995) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.07.2025 про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

Зобов`язати Енергодарську міську військову адміністрацію Василівського району Запорізької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.07.2025 про зняття із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 та прийняти рішення про зняття або про відмову у знятті із зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Енергодарської міської військової адміністрації Василівського району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 12.03.2026.

Суддя Ю.В. Калашник