Постанова № 13477758, 14.01.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2011 р.

10 год. 00 хв.Справа № 2а-4373/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю:

представників позивача - Саюшкіної Н. І., Гніденка М. Ю.,

представників відповідача - Андрюка А. М., Горбунової К. О., Криштоп О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Новий Стиль» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2010р. №№ 0002532301/0, 0002542301/0, якими позивачеві збільшено зобовязання з податку на прибуток на 60 385 022,24 грн., у тому числі за основним платежем на 30192511,12 грн., та з податку на додану вартість на 36883777,5 грн., у тому числі за основним платежем на 24 589 185,0 грн.

Позивач просить скасувати спірні податкові повідомлення-рішення посилаючись на те, що вони складені на підставі незаконних висновків акту перевірки від 04.06.2010р. №2590/235/34369867. На думку позивача, необґрунтованим є висновок відповідача про зменшення валових витрат та податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг». Передчасним та недоведеним є не прийняття відповідачем у якості підтверджуючих документів валових витрат та податкового кредиту бухгалтерських та податкових документів, складених ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг», з причини припинення цими підприємствами діяльності після проведення господарських операцій з позивачем.

Відповідач проти позову заперечує і стверджує, що документи, які були предявлені позивачем у якості підтверджуючих валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» є недійсними в розумінні пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037 та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, оскільки відображали не існуючі операції та підписані особами, які не мали на це повноважень.

Крім того, операції позивача з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг», на думку відповідача, носили безтоварний характер, оскільки постачальники товарів не мали виробничих та трудових ресурсів для здійснення цих операцій. Відповідач вважає, що господарські відносини позивача з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг», укладені між ними правочини носили протиправний характер і не створюють для позивача будь-яких наслідків, у тому числі і податкових, повязаних з укладанням та виконанням угод. Саме тому відповідач вважає свою позицію належним чином обґрунтованою і просить суд відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог.

Заслухваши представників сторін, вивчивши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення-рішення 18.06.2010р. №№ 0002532301/0 , 0002542301/0 складені на підставі висновків акту планової виїзної перевірки позивача від 04.06.2010р. 32590/235/234369867.

За наслідками перевірки від 04.06.2010р. зобовязання з податку на прибуток позивачеві збільшено внаслідок зменшення задекларованих валових витрат за перевірений період декларування податкових зобовязань з цього податку.

Збільшення задекларованого валового доходу позивача відбулось за рахунок того, що позивач до складу валових доходів декларації з податку на прибуток не включив всі доходи від продажу товарів (робіт, послуг) та ведення іншої господарської діяльності, які підлягали оподаткуванню за ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР.

Позивач у своїй позовній заяві та у ході слухання справи не оскаржував зазначений висновок відповідача і тому суд, враховуючи економічний зміст виявленого порушення податкового законодавства та його відповідність вимогам Закону України №334/94-ВР, вважає, що позивач правомірно збільшив валові доходи та оподатковуваний прибуток позивача на 27 063,09 грн.

Однією із підстав, за якою позивачеві збільшено зобовязання з податку на додану вартість за наслідками перевірки від 04.06.2010р. було те, що позивач до складу податкового кредиту жовтня-грудня 2008 року відніс податок на додану вартість за податковими накладними, складеними в інших податкових періодах на загальну суму 71528,52 грн.

При визначені цього правопорушення відповідач посилається на пп. 7.2.6. п.7.2. пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР. За цими нормами Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

В судовому засіданні встановлено, що позивач до складу податкового кредиту жовтня-грудня 2008 року включав податок на додану вартість сплачений (нарахований) за податковими накладними, складеними у серпні-грудні 2007р. та січні-березні 2008року. Враховуючи вимоги Закону №168/97-ВР суд вважає, що отримання податкових накладних у більш пізніші строки ніж їх складення, не позбавляє права платника податків на податковий кредит за цими податковими накладними. Однак, у даному випадку для отримання невикористаного права на податковий кредит, платник податків зобовязаний провести уточнення показників декларації з ПДВ за ті податкові періоди, які припадають на дату складення зазначених податкових накладних, або відобразити ці податкові накладні у складі податкового кредиту поточної декларації з ПДВ окремим рядком. Крім того, головною умовою для внесення виправлень до декларації з ПДВ, або декларування невикористаного права на податковий кредит у поточному податковому періоді є не включення ПДВ за податковими накладними, отриманими пізніше дати складання по податковому кредиту, який припадає на дату складання податкової накладної.

У ході слухання справи позивач не спростував висновку відповідача по зазначеному питанню та не надав суду доказів про не включення ПДВ за спірними податковими накладними до складу податкового кредиту, який припадає на дату складання цих податкових накладних.

Тому суд вважає правомірним висновок відповідача про зменшення податкового кредиту позивача за жовтень-грудень 2008 р. на 71528,52 грн., у звязку з включенням до податкового кредиту податкових накладних, складених у інші податкові періоди, та вважає правомірним нарахування штрафних санкцій за заниження зобовязань з ПДВ за грудень-жовтень 2008р. у результаті зазначеного порушення податкового законодавства.

За актом перевірки від 04.06.2010р. та спірними податковими повідомленнями-рішеннями зобовязання позивача з податку на прибуток та з податку на додану вартість головним чином були збільшені за рахунок виключення із складу задекларованих валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ по операціях з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг».

Відповідач, дослідивши обставини господарської діяльності позивача, його взаємовідносини з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг», публічну інформацію щодо ведення господарської діяльності зазначених контрагентів позивача вважає, що позивач не мав права на віднесення витрат по операціям з цими контрагентами у сумі 122 195 079,08 грн. до складу валових витрат та до податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість у сумі 24566 267,2 грн. сплаченого (нарахованого) цим контрагентам.

Свої висновки відповідач обґрунтовує тим, що постачальники позивача ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» фактично операції з постачання товарно-матеріальних цінностей позивачеві не здійснювали, тобто мали безтоварний характер та здійснювались з метою «конвертації» безготівкових коштів у готівку.

На думку відповідача, доказами правомірності його висновків є наступні обставини.

За ініціативою ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ТОВ «Риста» виключене з Реєстру платників ПДВ 04.08.2009р., а Господарським судом Миколаївської області 09.10.2009 р. визнано банкрутом. Крім того, бухгалтерські та податкові документи від імені цього СПД у травні 2009р. були складені гр. ОСОБА_6, тоді як цей громадян став директором ТОВ «Риста» з 08.07.2009р., до цього директором був гр. ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Тому відповідно до п.2 ст.9 Закону № 996-ХІV відповідач вважає документи складені ТОВ «Риста» та підписані ОСОБА_6 недійсними.

Постановою господарського суду Херсонської області від 12.11.2007р. у справі 8/469-АП-07 скасовано статут та визнано недійсними первинні та фінансово-господарські документи, документи податкової звітності, податкові накладні складені ТОВ Фірмою «Пронто-Юг». Відповідно до довідки 4-ОПП ТОВ Фірма «Пронто-Юг» була перереєстрована на громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 За поясненнями, наданими ними працівникам податкової міліції, перереєстрація здійснена за винагороду без наміру займатись підприємницькою діяльністю. Крім того, відповідач вивчивши звітність зазначених СПД стверджує, що за даними звітності ці контрагенти не мали у своєму розпорядженні ні матеріальних, ні трудових ресурсів, необхідних для здійснення комерційної діяльності з поставки позивачеві матеріальних ресурсів у великих розмірах. Наявна звітність контрагентів не доводить використання ними у господарській діяльності матеріальних та трудових ресурсів, які належали іншим субєктам підприємницької діяльності та громадянам. У звязку з припиненням господарської діяльності безпосередніх постачальників товарів та послуг позивача, відповідачеві не вдалось перевірити стан сплати податків та облік операцій у цих постачальників. При аналізі стану сплати ПДВ на етапах (ланцюгах) проходження товарів на підставі додатку №5 Декларації з ПДВ відповідач не зміг у повній мірі відновити весь ланцюг проходження товарів, починаючи з виробника або імпортера цих товарів, у звязку з тим, що окремі ланки - СПД цього ланцюга припинили своє існування до початку проведення перевірки відповідача.

Відповідач вважає, що додатковим доказом неправомірності включення позивачем операцій з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» до складу валових витрат та податкового кредиту є те, що при проведені перевірки йому не видалось можливим підтвердити включення до складу зобовязань з податку на прибуток та з ПДВ постачальниками на всіх етапах (ланцюгах) проходження товарів, починаючи з виробника (імпортера) цих товарів чи послуг.

Відповідач, посилаючись на положення Цивільного Кодексу України вважає, що операції з придбання товарів у ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» для подальшого використання у господарській діяльності є нікчемними, так як вони не спричиняють реального настання правових наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю. У звязку із зазначеним, посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІУ, Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037 та Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, відповідач вважає бухгалтерські та податкові документи, складені ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг», недійсними та такими, які не дають права на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту. Відповідач зазначає, що позивач при веденні господарської діяльності з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» діяв без належної обачності і зобовязаний був при укладанні угод та здійсненні операцій отримати інформацію щодо правового статусу постачальника товарів (послуг). Обізнаність позивача із правовим статусом ТОВ «Пронто-Юг», на думку позивача, полягала в тому, що на момент здійснення господарських операцій діяльність цього СПД була припинена постановою господарського суду від 12.11.2007р., яка набрала законної сили з 21.05.2009р.

Стосовно ТОВ «Риста» відповідач вважає, що позивач при укладенні угод на поставку зобовязаний був зясувати виробничі потужності та можливість постачальника здійснювати договірну господарську діяльність, наявність певних засобів для здійснення підприємницької діяльності.

Позивач позицію відповідача спростовує тим, що державну реєстрацію та реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Риста» було скасовано після здійснення операцій з поставки товарів та послуг цим СПД і позивач, як окремий субєкт підприємницької діяльності, не може нести відповідальність за достовірність правочинів з боку постачальника, його облікову політику та сплату податків від ведення цього виду підприємницької діяльності. Аналогічно з ТОВ Фірмою «Пронто-ЮГ». Ліквідація цього субєкту господарським судом не привела до скасування його державної реєстрації та реєстрації платника ПДВ. До того ж, постановою вищого Адміністративного суду України від 25.10.2010р. постанова Господарського суду від 12.11.2007р. скасована, тому позивач вважає, що він правомірно використовував для потреб господарської діяльності на той час дані про державну реєстрацію та реєстрацію платника ПДВ ТОВ Фірми Пронто-ЮГ».

Враховуючи позицію сторін та документи, надані під час розгляду справи, суд вважає не достатньо обґрунтованою, а звідси і протиправною позицію відповідача стосовно відображення у податкових обліку та звітності операцій з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» з наступних підстав.

Відповідно до Закону України №334/94-ВР та Закону України №168/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та ПДВ не підтверджених належним чином складеними бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Відповідно до ч. 2 статті 9 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За пп. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Отже, з точки зору податкового законодавства України, головними умовами для віднесення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат, а сплаченого при цьому ПДВ до складу податкового кредиту є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування валових витрат та сплаченого ПДВ. За матеріалами податкової перевірки та у ході слухання справи сторони не заперечували, що придбані позивачем товари (роботи, послуги) у ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» за номенклатурою мали використовуватись для виробництва товарів, продаж яких відображався у складі валового доходу та податкових зобовязань позивача, спірним є документальне оформлення цих операцій та питання про фактичне здійснення цих операцій саме ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг».

На думку суду, головним у складанні бухгалтерських та податкових документів є повне відображення здійсненої господарської операції та наявність на цих документах реквізитів достатніх для ідентифікації юридичної особи та платника податку на додану вартість. При цьому реквізити безпосереднього складача цих документів мають допоміжний характер та не можуть свідчити або спростовувати відомості про здійснення господарських операцій. При огляді документів, що підтверджують спірні валові витрати та податковий кредит позивача по операціям з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг», суд приходить до висновку, що реквізити цих документів повністю відповідають вимогам Законів України № 996-ХІV та №168/97-ВР і дозволяють ідентифікувати проведені операції на предмет їх приналежності до складу валових витрат та податкового кредиту для складання податкової звітності позивача.

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» від 07.02.1991р. №698-ХІІ підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Виходячи із зазначеного, позивач як субєкт підприємницької діяльності, при здійсненні господарської діяльності мав діяти з належною обачністю та пересторогою, тобто мінімізувати всі можливі ризики стосовно залучення до співпраці іншого СПД. Для недопущення безпідставних збитків позивач мав використовувати публічну інформацію про законодавчо-нормативну базу стосовно ведення підприємницької діяльності та публічну доступну інформацію стосовно правового статусу партнерів по підприємницькій діяльності. Надані суду матеріали свідчать, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Риста» мало належну державну реєстрацію та було належним чином зареєстроване як платник податку на додану вартість. ТОВ «Пронто-ЮГ», незважаючи на скасування у судовому порядку державної реєстрації, не було позбавлене державної реєстрації та реєстрації платника податку на додану вартість у момент здійснення господарських операцій з позивачем. Посилання відповідача на рішення господарського суду про скасування державної реєстрації є безпідставним, оскільки воно скасоване рішенням Вищого адміністративного суду України, тобто на момент здійснення правочинів ТОВ «Пронто-Юг» було дієздатним щодо укладення угод.

Суд вважає, що відповідач не довів факт обізнаності позивача з всіма правовими обставинами ведення господарської діяльності та оподаткування контрагентів ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг», оскільки за діючим законодавством України у СПД відсутній доступ до інформативної бази податкового органу та обовязок узгоджувати всю свою підприємницьку діяльність з державними органами виконавчої та судової влади. На думку суду, позивач при ведені підприємницької діяльності та використанні при цьому статутних та податкових документів, зареєстрованих в державних органах, вправі розраховувати на правову чинність цих документів, тому що державний орган у разі їх скасування зобовязаний вжити належних заходів про вилучення цих документів та недопущення їх незаконного використання.

Суд не може погодитись з вимогою відповідача про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентом постачальником товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для СПД є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як СПД в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має право наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Суд вважає, що податковий кредит та валові витрати позивача не можуть залежати від стану оподаткування цих товарів (робіт, послуг) чи коштів у контрагента-постачальника цих товарів (робіт, послуг) оскільки за діючим законодавством України покупець товарів (робіт, послуг) позбавлений обовязку, права та можливостей здійснювати контроль за таким оподаткуванням. Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-ХІІ такий обовязок покладено на відповідача.

На думку суду, відповідач у відповідності із Законом №509-ХІІ зобовязаний організувати такий контроль у строки і спосіб, який би дозволяв своєчасно та у повній мірі оподатковувати операції з поставки товарів (робіт, послуг) контрагентами постачальниками позивача.

Відповідно до Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За Законом №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За актом перевірки та даними позивача розрахунки за поставлені товари з ТОВ «Риста» та ТОВ «Пронто-Юг» проведені у безготівковому порядку, що є додатковою обставиною, яка дає право позивачу на включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених поставок та податку на додану вартість за подією списання коштів з банківського рахунку позивача.

На підставі зазначеного суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача.

За матеріалами перевірки позивач на протязі всього перевіреного періоду отримував прибуток та був платником податку на прибуток. Таким чином, виходячи з правової оцінки позиції відповідача, суд вважає правомірним нарахування податку на прибуток у сумі 6765,77 грн. та нарахування штрафної санкції у сумі 3382,89 грн. за несплату цього зобов'язання за більш ніж п'ять податкових періодів, як це передбачено п.п. 17.1.3, п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 28.12.2000 р. №2181-ІІІ, нарахування решти зобов'язань з податку на прибуток 60374873,58грн., у тому числі за основним платежем на 30185745,35 грн., за штрафними санкціями на 30189128,23грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податку на додану вартість суд вважає правомірним збільшення позивачеві зобов'язань з цього податку на 71 528,52 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 35 764,26 грн. за несплату цих зобов'язань на протязі більш ніж п'ять податкових періодів у відповідності з пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України № 2181-ІІІ, нарахування решти зобов'язань з ПДВ у сумі 36776484,72грн., у тому числі за основним платежем на 24517656,48 грн., за штрафними санкціями на 12258828,24грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як субєкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій щодо визначення зобов'язання з податку на прибуток на суму 60374873,58грн., у тому числі за основним платежем на 30185745,35 грн., за штрафними санкціями на 30189128,23грн. та з ПДВ на суму 36776484,72грн., у тому числі за основним платежем на 24517656,48 грн., за штрафними санкціями на 12258828,24грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Новий Стиль"до державної податкової інспекції у м. Херсонізадовольнити частково.

Визнати частково протиправним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010 р. №0002532301/0 в частині визначення зобов'язання з податку на прибуток на суму 60374873,58грн. (шістдесят мільйонів триста сімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят три грн. п'ятдесят вісім коп.), у тому числі за основним платежем на 30185745,35 грн. (тридцять мільйонів сто вісімдесят п'ять тисяч сімсот сорок п'ять грн. тридцять п'ять коп.), за штрафними санкціями на 30189128,23грн. (тридцять мільйонів сто вісімдесят дев'ять тисяч сто двадцять вісім грн. двадцять три коп.), в іншій частині - залишити без змін.

Визнати частково протиправним податкове повідомлення - рішення від 18.06.2010 р. №0002542301/0 в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість на суму 36776484,72грн. (тридцять шість мільйонів сімсот сімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят чотири грн. сімдесят дві коп.), у тому числі за основним платежем на 24517656,48 грн. (двадцять чотири мільйони п'ятсот сімнадцять тисяч шістсот п'ятдесят шість грн. сорок вісім коп.), за штрафними санкціями на 12258828,24грн. (дванадцять мільйонів двісті п'ятдесят вісім тисяч вісімсот двадцять вісім грн. двадцять чотири коп.), в іншій частині - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 січня 2011 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.6