Рішення № 134777367, 12.03.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року Справа № 160/234/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

05 січня 2026 року ОСОБА_1 в особі представника Караканової Тетяни Володимирівни, через систему "Електронний Суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного не нарахування та не виплати у період з вересня 2024 року по січень 2025 року ОСОБА_1 одноразової винагороди у розмірі 70000,00 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за період участі в бойових діях з серпня 2024 року по січень 2025, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати за період з вересня 2024 року по січень 2025 року ОСОБА_1 одноразову винагороду у розмірі 70000,00 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за періоди участі в бойових діях з серпня 2024 року по січень 2025, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з серпня 2024 року по січень 2025 року брав участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій, що підтверджується довідкою військовій частині НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 5817 від 26.01.2026 року. Втім, незважаючи на приписи пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, у вказаний період збільшена до 70 000 грн. додаткова винагорода нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду без повідомлення (виклику) сторін.

Третьою особою 12.01.2026 було подано пояснення на позов в якому зазначено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань. Таким чином, військові частини не с структурними підрозділами Міністерства оборони. Вони підпорядковуються Генеральному штабу Збройних Сил України, який є частиною системи військового управління, а не безпосередньо адміністративної структури Міноборони.

Відповідачем 30.01.2026 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в обгрунтування якого зазначено, що у відомостях обліку днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах військової частини НОМЕР_1 за період зазначений позивачем, що зберігаються в нетаємному діловодстві військової частини та являються нормативно-правовим документальним підтвердженням факту виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) на глибині до ротного опорного пункту включно, інформація щодо участі у таких заходах позивача ОСОБА_1 , відсутня, у зв`язку з чим законних підстав для нарахування одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні сумарно обчислених 30 (тридцять) днів не вбачається.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному з 04.03.2026 по 11.03.2026, розгляд справи здійснено 12.03.2026.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та 12 серпня 2021 року між Позивачем та Міністерством оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 підписано контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

У період з серпня 2024 року по січень 2025 року брав участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора, перебуваючи в АДРЕСА_1 .

Вищезазначене підтверджується довідкою військовій частині НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 5817 від 26.01.2026 року.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати одноразової додаткової винагороди в повному розмірі до 70 000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Згідно з пунктом 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Підпунктом «а» пункту 1 статті 9-2 Закону №2011-ХІІ визначено, що на період дії воєнного стану (особливого періоду): військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1-1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану: військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно з пунктом 1 розділу XXXVII «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 №745/32197 (далі - Порядок №260), на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;

на тимчасово окупованій російською федерацією території України;

на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;

на території противника.

Пунктом 2 розділу XXXVII «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку №260 визначено, що підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або бойове донесення;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу частини та мають менше 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась, інформація про такі дні зазначається у наказі командира військової частини (установи, організації).

За приписами пунктів 4, 5, 6 розділу XXXVII «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку №260 виплата одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин (установ, організацій).

Накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі:

даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної у витязі з наказу командира військової частини (установи, організації) за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної військовою частиною (установою, організацією), до якої для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.

Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати одноразової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу.

Отже, на період воєнного стану, згідно з пунктом 1-1 Постанови №168, розділом XXXVII «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку №260, військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань: під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно; на тимчасово окупованій російською федерацією території України; на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій або бойове донесення; рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та 12 серпня 2021 року між Позивачем та Міністерством оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 підписано контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

У період з серпня 2024 року по січень 2025 року брав участь у виконанні бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора, перебуваючи в АДРЕСА_1 .

Вищезазначене підтверджується довідкою військовій частині НОМЕР_2 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України № 5817 від 26.01.2026 року.

Що стосується виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за періоди участі в бойових діях з серпня 2024 року по січень 2025, то у відомостях обліку днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах військової частини НОМЕР_1 за період зазначений позивачем, що зберігаються в нетаємному діловодстві військової частини та являються нормативно-правовим документальним підтвердженням факту виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) на глибині до ротного опорного пункту включно, інформація щодо участі у таких заходах ОСОБА_1 , відсутня, у зв`язку з чим законних підстав для нарахування одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні сумарно обчислених 30 (тридцять) днів не вбачається.

Документальні підтвердження фактів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника позивачем у період з вересня 2024 по січень 2025 року відсутні, а саме: щоденні рапорти з зазначенням поіменно військовослужбовців, залучених до виконання бойових дій або завдань на глибині до ротного опорного пункту включно не подавались у зв`язку з відсутністю фактів виконання таких завдань, відповідно до чого у «Відомость обліку днів участі військовослужбовців у бойових діях або заходах військової частини НОМЕР_1 » позивач не вносився.

Також слід зазначити, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 : 04.09.2024 №4902, 18.09.2024 №5262, 19.10.2024 №6213, 19.11.2024 №7224, 19.12.2024 №8260, 18.01.2025 №558, 04.02.2025 №1330 та відповідних додатків до них ОСОБА_1 , згідно до вимог пункту 2 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року, було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду в розмірі 30000 грн та 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі в бойових діях.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно не нараховано та не виплачено позивачу таку додаткову винагороду.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з цим, частиною першою вказаної статті встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, зважаючи на те, що докази виконання бойових (спеціальних) завдань ОСОБА_1 під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за періоди участі в бойових діях з серпня 2024 року по січень 2025, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» відсутні - суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні сумарно обчислених 30 (тридцять) днів.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 9, 72-77,139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ПН НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168; ІК в ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 12 березня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков