Ухвала суду № 134776548, 10.03.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

10 березня 2026 р. Справа № 120/9646/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.10.2025, зокрема зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період проходження служби з 24.02.2022 по 24.10.2022 включно.

19.02.2026 представником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення в порядку статті 378 КАС України, в якій останній просить суд змінити спосіб виконання рішення суду від 10.04.2024 року, шляхом стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 24.10.2022 року включно в сумі 281527,88 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов"язкових платежів ( податків та зборів ).

Ухвалою суду від 23.02.2026 року заяву представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.03.2026 року.

Представник Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Клопотання про розгляд справи без його участі не надав.

Позивач в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Проте, надав заяву про розгляд справи без його участі. Вказав, що як стягувач у даній справі підтримує подану заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 тривалий час не виконано, що істотно ускладнює відновлення його порушеного права.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Проте, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Крім того, просив відмовити в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

Вирішуючи питання щодо зміни способу та порядку виконання судового рішення в цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до частини 2 статті 14 КАС судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Алпатов та інші проти України, Робота та інші проти України, Варава та інші проти України, ПМП Фея та інші проти України (якими встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції) звернута увага на те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення; виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою, є головною стадією правосуддя. Це повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та є однією з основних засад судочинства, визначених статтею 6 цієї Конвенції, статтею 129-1 Конституції України, статтями 14, 370 КАС України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 року №4094-ІХ, який набрав чинності 19.12.2024 року, внесені зміни до Розділу 4 КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах».

Положеннями абзацу 1 частини 1 статті 378 КАС встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Варто зазначити, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Згідно з частиною 3 статті 378 КАС підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З 19.12.2024 року положення частини 3 статті 378 КАС на підставі Закону №4094-IX були доповнені абзацом 2 такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.».

Аналіз зазначених змін до КАС, внесених Законом №4094-ІХ, свідчить про те, що законодавцем встановлені правові норми, які вдосконалюють захист осіб, що звернулися до суду з позовами щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат тощо від тривалого невиконання судових рішень.

Як вже зазначалось, рішенням суду від 10.04.2024 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 23.10.2025, адміністративний позов задоволено та, окрім іншого, зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000,00 грн на місяць, за період проходження служби з 24.02.2022 по 24.10.2022 включно.

На виконання вказаного рішення суду Територіальним управлінням Служби судової охорони у Вінницькій області здійснено перерахунок та нараховано ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену Постановою №168, в сумі 281527,88 грн.

Однак, рішення суду, яке набрало законної сили, на даний час відповідачем не виконано в повному обсязі, оскільки позивачу не виплачено додаткову винагороду в сумі 281527,88 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що зазначені норми, які передбачені частиною 3 статті 378 КАС, мають спеціальний та вичерпний характер і застосовується виключно у випадках невиконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку та виплати пенсійних і соціальних виплат, перелік яких наведений у цій нормі.

Водночас, питання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни чи будь-яких інших соціальних виплат, що визначені частиною 3 статті 378 КАС України, не було предметом розгляду у даній справі.

Натомість спір стосувався додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", що є складовою грошового забезпечення позивача як працівника Територіального управління Служби судової охорони, а не соціальною чи пенсійною виплатою.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що правові підстави для застосування спеціального механізму, передбаченого частиною 3 статті 378 КАС, до спірних правовідносин відсутні.

В той же час, суд звертає увагу, що єдиною причиною невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, є відсутність належного фінансування відповідача.

Положеннями частини 7 статті 161 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402) передбачено, що фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, виплата грошового забезпечення працівників Служби судової охорони, в тому числі на виконання рішення суду, може бути здійснена виключно за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 148 Закону №1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України, Державна судова адміністрація України як головний розпорядник бюджетних коштів, отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань, а також затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, Державна судова адміністрація України є головним розпорядником бюджетних коштів, центральний орган управління Служби судової охорони є розпорядником бюджетних коштів другого рівня, територіальні управління Служби судової охорони є розпорядниками бюджетних коштів третього рівня.

Відповідно до статті 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18 вказав, що стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання.

Отже, у такому випадку, зміна способу і порядку виконання судового рішення не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не впливає на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості додаткової винагороди позивачу.

При цьому, суд наголошує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості складових грошового забезпечення не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть покликатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Водночас, у даному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду у такому випадку не захищає право позивача на отримання сум заборгованості грошового забезпечення, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.

За встановлених обставин та враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року у справі №120/9646/22.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 378 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зміну способу та порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року у справі №120/9646/22.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна