Ухвала суду № 134775810, 10.03.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

10.03.2026

Справа №607/24824/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- за участю секретаря судового засідання Кокітко І.В.

- сторони в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» - адвоката Мевша Дениса Васильовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 грудня 2025 року відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 лютого 2026 року залишено без розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК.

27 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представник товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» - адвокат Мевша Д.В. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення .

В обгрунтування заяви вказав, що 25 лютого 2026 року на виконання договору про надання правової (правничої) допомоги №108/25 від 17 вересня 2025 року, укладеного між ним та ТОВ «МІЛКС» було складено Акт приймання-передачі наданих послуг. Згідно вказаного акту, відповідач ТОВ «МІЛКС» здійснило витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. Орієнтовний розмір витрат на правову допомогу був заначений у відзиві на позовну заяву.

Посилається на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, у постанові від 29 березня 2023 року справа № 712/15541/18, Верховний Суд зазначив, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань про призначення судової експертизи; подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача після розгляду справи судом протягом 3, 5 років свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов.

Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20, зазначив, що обов`язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пунктом 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. У зв`язку з цим наявні підстави для вирішення питання щодо покладення відповідних судових витрат на позивача; неявка повноважного представника позивача, належно повідомленого про час і місце розгляду справи, у судове засідання у разі неподання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки можуть кваліфікуватися як необґрунтовані дії у розумінні частини п`ятої статті 130 ГПК України. При цьому саме на позивача покладається обов`язок доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2022 року у справі № 910/12184/20 щодо покладення на позивача обов`язку доведення неможливості вчинення ним відповідних процесуальних дій.

Посилаючись на наведене, просить ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

04 березня 2026 року через систему «Електронний суд» представник ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» Іванчук Галина Іванівна подала заперечення. Вказала, що сума заявлена до стягнення є неспівмірною та стороною відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені. Вважає що звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

В судове засідання сторони не з`явилися, хоча про час та місце були повідомлені у встановленому законом порядку.

В силу вимог ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, розглянувши заяву та доводи викладені у ній, дослідивши долучені до неї документи, вважає, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів та просив визнати укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди.

У судові засіданні 14 січня 2026 року та 23 лютого 2026 року позивач не з`явився, у зв`язку з чим, ухвалою суду від 23 лютого 2026 року позов залишено без розгляду.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати .

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

За змістом частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Пунктом 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142 ЦПК України, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у від 14 січня 2021 року, справа № 521/3011/18.

Встановлено, що у заяві про стягнення судових витрат, пов`язаних із правовою допомогою, адвокат Мевша Д. В. не зазначив, які дії позивача були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із залишенням позову без розгляду.

Посилання адвоката на загальні норми ЦПК України, практику Верховного Суду, яку суд не вважає релевантною у спірних правовідносинах, а також доєднання до заяви договору про надання правової (правничої) допомоги № 108/25 від 17 вересня 2025 року, Акту № 7 приймання-передачі наданих послуг на суму 8 000,00 грн, не є таким обгрунтуванням та підставою для стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до вимог ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Саме по собі звернення з позовом до суду та залишення цього позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача, не свідчить про необґрунтованість дій позивача, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи є необґрунтованими та у чому вони виражені.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, стороною відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права, а також його дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами, його дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Із врахуванням викладеного, суд доходить висновку, що у задоволенні заяви адвоката Мевши Д.В. слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 142, 141, 260, 270, 352356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» - адвоката Мевши Дениса Васильовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОМПАНІЯ ПРИКАРПАТТЯ» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛКС» про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі та про визнання відсутнім права оренди відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуюча І.М. Черніцька