Ухвала суду № 134775259, 05.03.2026, Приморський районний суд м. Одеси

УХВАЛА

05.03.2026

Справа № 522/4299/25

Провадження № 2-п/522/66/26

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Ярема Х.С. розглянув заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 01.12.2025

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням від 01.12.2025 стягнуто на користь ТОВ «Факторинг Партнер» з ОСОБА_1 кредитну заборгованість 16 249,90 грн., судовий збір 3 028 грн., 3 000 грн. витрат на правову допомогу.

12.02.2026 ОСОБА_1 подав заяву про перегляд заочного рішення від 01.12.2025.

13.02.2026 заявнику поновлено процесуальний строк на звернення до суду.

19.02.2026 позивач подав заперечення на заяву про перегляд заочного рішення.

ОСОБА_1 пояснює, що він не був повідомлений про розгляд справи, а судом не враховано важливі для справи обставини, зокрема те, що сплив строк позовної давності, відсутній детальний розрахунок заборгованості, комісія є незаконною, а проценти нараховані поза межами строку кредитування.

Позивач заперечує проти скасування заочного рішення з тих підстав, що строк позовної давності не закінчився; відсотки нараховані відповідно до умов договору; сплата комісії передбачена умовам договору.

Згідно з ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Положеннями ст. 288 ЦПК України, визначено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Отже, заочне рішення може бути скасовано лише у випадку наявності всіх підстав, зазначених в ч. 1 ст. 288 ЦПК України. Наявність однієї з цих обставин не є підставою скасування заочного рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення кореспонденції за адресою його місця проживання: АДРЕСА_1 . Конверт повернувся за закінченням терміну зберігання.

Щодо посилань на докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та не були враховані судом під час ухвалення заочного рішення, то суд зазначає наступне.

Щодо позовної давності.

Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Оскільки, невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, а тому право на позов про стягнення коштів виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду навищенаведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловив Верховний Суд в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні з 24.02.2022. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до дати звернення позивача до суду з цим позовом.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану станом на дату звернення позивача до суду.

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за період з 27.10.2021 по 16.02.2022 не виходить за межі позовної давності.

Щодо періоду нарахування процентів.

Строк кредитування визначений у 14 днів до 10.11.2021 (п. 1.3, 1.4 Договору).

Проценти нараховуються за кожен день строку користування кредитом або 1,25 % або 5,00% (п. 1.5.2, 1.6 Договору відповідно).

Пунктом 2.3 Договору передбачено пролонгацію строку кредитування, зокрема на пільгових умовах (п. 2.3.1.1 Договору), яка є загалом необмеженою, але продовжується кожен раз на 3, 7 або 15 днів за умови часткового погашення суми боргу та оплати відповідної комісії.

Крім того, п. 2.3.1.2 Договору передбачено пролонгація на стандартних умовах (на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами), яка не обмежена строком за умови часткового погашення кредиту, але не більше 60 днів.

З розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування процентів згідно п. 1.5.2 Договору відбувалося до 10.11.2011, а далі шляхом пільгової пролонгації з врахуванням дії п. 2.3.1.1 Договору.

Останнє часткове погашення кредиту та сплата комісії відбулося 25.12.2021, після чого проценти за п. 1.5.2 з урахуванням п. 2.3.1.1 нараховувалися 3 дні, після чого проценти нараховувалися за стандартною ставкою 5% у зв`язку з стандартною пролонгацією, яка не перевищила 60 днів (з 29.12.2021 по 16.02.2022).

Таким чином, строк нарахування процентів позивачем не порушений.

Щодо сплати комісії.

Сплата комісії за надання кредиту передбачена п. 1.5.1 Договору та п.2.3 Договору у разі пролонгації за управління та обслуговування кредиту.

Верховний Суд у постанові від 06.11.2023 по справі №204/224/21, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що комісія за надання кредиту, а також за управління та обслуговування кредиту передбачена умовами договору кредитування, підстав вважати її стягнення незаконним немає.

Щодо неналежності розрахунку заборгованості як доказу.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №234/3840/15 визначено, що непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода Відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Оскільки відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, відповідачем не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору, підстави для скасування рішення у зв`язку з простою незгодою відповідача з розрахунком заборгованості відсутні.

Таким чином, ухвалюючи заочне рішення, судом надано оцінку усім умовам кредитування ОСОБА_1 , в тому числі умовам нарахування відсотків та комісії, а тому обставини, передбачені ст. 287 ЦПК України, в сукупності відсутні, а суд не має законних підстав для скасування заочного рішення.

Керуючись ст.ст. 287-288 ЦПК України.

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 01.12.2025 залишити без задоволення.

Ухвала суду є остаточною та не підлягає апеляційному оскарженню.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Ухвалу виготовлено 12.03.2026.

Суддя Ярема Х.С.