Ухвала суду № 134774811, 12.03.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/796/26

Номер провадження 1-кп/504/471/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 рокус-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора Доброславської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026164330000041 від 06.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

В провадженні Доброславського районного суду Одеської області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026164330000041 від 06.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

09.03.2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» звернувся з клопотанням, в якому просив змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте забов`язання. В обгрунтування зазначеного клопотання зазначив, що на теперішній час застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого є необгрунтованим та суворим обмежуючим заходом, а належна процессуальна поведінка останнього може бути забеспечена шляхом обрання менш суворого запобіжного заходу. А також, наполягав на відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Крім того, зазначив, що ОСОБА_4 є раніше не судимою особою, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_6 , 24.05.2018 року, є учасником бойових дій, а також є особою з інвалідністю 2 групи, має значне погіршення здоров`я, що підтверджується висновком спеціаліста від 30.09.2025 року, з якого вбачається, що в обвинуваченого анкілозуючий спондиліт, множинні 3 відділи хребта, аксіальний спондилоартрит, хвороба Бехтерєва, двобічний сакроілеїт, анкілоз грудного та поперекового відділу хребта, спондилоартрит шийного відділу хребта, вторинний остеоартрит з ураженням кульшових суглобів, внаслідок такого стану здоров`я обвинувачений постійно потребує постійного догляду з боку лікарів, з метою лікування та не погіршення свого стану здоров`я.

В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання свого захисника та просив його задовольнити.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 не заперечував щодо зміни запобіжного заходу.

Представник потерпілого ОСОБА_7 до підготовчого судового засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява останнього, в якій він просить суд здійснювати розгляд справи у його відсутність.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторони кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалах, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру або обвинувачення у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, що відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Ухвалою слідчого судді Доброславського районного суду Одеської області від 09.02.2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на 60 діб.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Згідно п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 3561/06 від 13.11.2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності ст. 5, 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення ні в момент арешту, ні під час перебування заявника від вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, в кінцевому рахунку, пред`явленні обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання». (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182 та «Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, п.55, Series A, № 300-A).

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Разом з тим, суд зазначає, що особисте зобов`язання як самостійний вид запобіжного заходу, в даному випадку не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, також при вирішенні можливості зміни запобіжного заходу, суд приймає до уваги, ту обставину, що підстави, за якими судом раніше було обрано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, на даний час не відпали та не зазнали істотних змін. За таких умов застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу не відповідатиме меті запобіжних заходів та не забезпечить належного виконання ним процесуальних обов`язків.

Суд звертає увагу на те, що клопотання про зміну запобіжного заходу має передбачати виникнення після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу нових обставин, які безпосередньо можуть свідчити про зміну, зменшення чи збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків. Суд на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв`язку з плином часу і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або спосіб його виконання. Такий висновок опосередковано ґрунтується на приписах ч.5 ст.201 КПК, яка унеможливлює подання обвинуваченим, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.

Інститут зміни запобіжного заходу пов`язаний з виникненням нових обставин, які впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим ризикам кримінального провадження.

У своєму клопотанні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 , адвокат ОСОБА_5 посилається на ті обставини, що вже були оцінені судом при обранні запобіжного заходу, вони вже існували на той час.

Станом на день розгляду клопотання захисника обвинуваченого, ним не подано нових та суттєвих аргументів, які б давали підстави для зміни запобіжного заходу.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що на даний час будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, в судовому засіданні не встановлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.176-179,193-194,196, 201,314,369-372,392 КПК України, суд,

постановив:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1