Постанова № 1347726, 29.01.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2008р.

м.Київ

№ 25/182-А

За позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до 1. Приватного підприємства «Техно-Трейд Плюс»

2. Приватного підприємства «Тесміл-4»

про визнання недійсними господарських зобов’язань

Суддя Морозов С.М.

Представники сторін:

від позивача Оверко І.І. (довіреність № 273/9/10-209 від 12.01.2008р.);

від відповідача 1. Афян А.А. (довіреність № 17/2 від 21.12.2007р.)

2. не з’явились;

В судовому засіданні присутній помічник прокурора Печерського району м. Києва Морозов В.Ю. (довіреність № 16к від 08.01.2008р.).

29.01.2008р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (надалі ДПІ у Печерському районі міста Києва, позивач) звернулась до суду з позовною заявою про визнання недійсними господарських зобов’язань за договором № 3 від 02.03.2005р. укладеним між Приватним підприємством «Техно-Трейд-Плюс» (надалі ПП «Техно-Трейд-Плюс», відповідач 1) та Приватним підприємством «Тесміл-4»(надалі ПП «Тесміл-4», відповідач 2) на загальну суму 100 277 649, 64 грн. з підстав передбачених ст. 207 Господарського кодексу України. Також позивач просив суд застосувати наслідки недійсності договорів згідно ст. 208 ГК України, стягнути з ПП «Техно-Трейд Плюс»в доход держави модулі збору аналогових сигналів В-2017, а з ПП «Тесміл-4»в доход держави отримані за спірним договором кошти в розмірі 100 277 649, 64 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відповідачем 1 за жовтень 2005 року, проведеної позивачем, було виявлено завищену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 16 700 494 грн., яка була заявлена до відшкодування внаслідок укладення з відповідачем 2 договору купівлі-продажу модулів аналогових сигналів В-2017.

Згідно відповіді від 29.02.2007р. № 9/1-вх.221 отриманої на запит позивача від УГБ ГУ МВС України в м. Києві ПП «Техно-Трейд-Плюс», за дозволом на виготовлення печатки або штампу до відділу дозвільної системи УГБ ГУ МВС України у м. Києві не зверталось. За наведених обставин позивач приходить до висновку, що має місце використання фіктивної печатки ПП «Техно-Трейд-Плюс»при укладенні договору з ПП «Тесміл-4».

Таким чином, на думку позивача здійснення відповідачами господарської діяльності та укладання угоди всупереч вимогам ЦК України та ГК України з метою незаконного відшкодування ПДВ об’єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому.

Відповідачем 1 позову не визнано, у запереченнях на позов ПП «Техно-Трейд-Плюс»стверджує про безпідставність заявлених вимог до відповідачів стосовно укладеного договору. Зокрема, згідно наданих до справи доказів, відповідач 1 зазначає про повне відображення у звітності підприємства операції з купівлі аналогових сигналів. Про наявність товару на складі, орендованому підприємством свідчить акт складений працівниками позивача 06.03.2007р..

Лист УГБ ГУ МВС України у м. Києві № 9/1-вх. 221 від 29.02.2007р. в якому стверджується що ПП «Техно-Трейдплюс»код ЄДРПОУ 32980319 з питання отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів до відділу дозвільної системи УГБ ГУМВС України у м. Києві не зверталось, містить помилкову інформацію, оскільки позивачем у запиті невірно зазначено назву підприємства. На запит директора підприємства Печерським РУ ГУ МВС України у м. Києві повідомлено, що 08.06.2006р. було надано дозвіл № 1243 на виготовлення однієї круглої печатки для ПП «Техно-Трейд-Плюс»(код ЄДРПОУ 32980319), а також знищено круглу печатку ПП «Провіта».

Позовні вимоги є недоведеними та не містять обґрунтування в чому полягає незаконність укладеної угоди, хто саме мав намір на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідач 2 заперечень проти позову не надав, на судовий розгляд справи не з’являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 128 КАС України неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Провадження у справі зупинялось за клопотанням сторін на строки встановлені судом. Через закінчення встановлених строків провадження було поновлено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

02.03.2005р. між ПП «Провіта»(згідно рішення засновника № 5 від 30.05.2006р. змінено найменування на ПП «Техно-Трейд Плюс», яке є його правонаступником) та ПП «Тесміл-4»укладено договір купівлі-продажу № 3 у відповідності до умов якого останнє зобов’язувалось системно постачати і передавати у власність(повне господарське відання) певний товар. Предметом купівлі-продажу за договором є товар –модуль сбору аналогових сигналів В-2017 (п.1.2 Договору). За умовами договору (п.6.1) покупець оплачує поставлений продавцем товар згідно з накладними та рахунками-фактурами.

Поставка товару на загальну суму 100 277 649, 64 грн. (в тому числі ПДВ 16 712 941, 61 грн.) підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 20.03.2005р., № РН-0000002 від 30.08.2005р., № РН-0000003 від 18.09.2005р.. На виконання договору ПП «Тесміл-4» було виписано податкові накладні № 1 від 20.03.2005р. на загальну суму 75 168 грн. (в тому числі ПДВ 12 528 грн.), № 1 від 30.08.2005р. на загальну суму 37 299 900, 68 грн. (в тому числі ПДВ 6 233 316, 78 грн.), № 1 від 18.09.2005р. на загальну суму 62 802 580, 96 грн. (в тому числі ПДВ 10 467 096, 83 грн.). Розрахунки між сторонами за угодою підтверджені платіжними дорученнями № 3, 4, 5 від 20.10.2005р.. Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи.

Відповідно до статті 4 Перехідних положень Господарського кодексу України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з’ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків

До угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування. При цьому слід зауважити, що в даній справі оцінці підлягають дії відповідачів щодо укладення договору та наявності в таких діях умислу щодо порушення інтересів держави і суспільства.

Позовні вимоги ДПІ у Печерському районі міста Києва задоволенню не підлягають у зв’язку з наступним.

Твердження позивача стосовно сумнівності проведеної операції судом не приймається виходячи з наступного.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, як обумовлювалися цим правочином визнається судом недійсним.

Позивачем не надано належних доказів, якими підтверджено фіктивність укладеного правочину, не доведено, що документи виписані на виконання договору були підроблені, а матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про складення завідомо неправдивих документів звітності, притягнення до відповідальності чи порушення кримінальної справи проти посадових осіб (директора, бухгалтера підприємства) у зв’язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Оформлення оспорюваної угоди первинними документами, які свідчать про фактичне виконання зобов’язань за угодою підтверджується довідкою № 425/23-10/32980319 від 20.12.2005р. складеною за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питання правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість ПП «Провіта» за жовтень 2005р. та відповідно позивачем не заперечується.

Окрім того, позивачем не доведено належними доказами несплату податку на додану вартість за укладеною угодою у встановленому законом порядку до бюджету. Не надано суду акту перевірки вказаного підприємства, яким виявлено несплату податку у відповідному періоді, не надано суду доказів прийняття рішення про донарахування виявленої недоплати. Планові та позапланові виїзні документальні перевірки ПП «Тесміл-4»управлінням аудиту юридичних осіб ДПІ у Печерському районі міста Києва не проводились (пояснення від 15.06.2007р.). Згідно наданих на вимоги ухвали суду документів звітності ПП «Тесміл-4»судом встановлено, що за період березень 2005р. по жовтень 2005р. підприємством подавалась звітність до податкового органу з відповідними показниками господарської діяльності. Згідно даних облікової картки з податку на додану вартість поточні зобов’язання підприємства погашались вчасно, а по податку на додану вартість рахувалась переплата. Сума податкових зобов’язань з податку на додану вартість згідно податкової декларації за вересень 2005р. складає 10 467 097 грн., сума податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкових зобов’язань за податковою накладною № 1 від 18.09.2005р. виданою на виконання спірного договору у вказаному періоді складає 10 467 096, 83 грн., за таких обставин в суду відсутні підстави вважати не задекларованими та несплаченими до бюджету податкові зобов’язання сплачені відповідачем 1 у ціні придбаного за угодою товару.

Придбаний за угодою товар знаходився на відповідальному зберіганні згідно договору від 30.12.2006р., додатком до якого є накладна з відповідального зберігання про отримання товару (копії документів містяться в матеріалах справи). Фактична наявність товару також підтверджується актом обстеження приміщення за адресою м. Одеса, вул. Бугаївська 35, що складений 06 березня 2007р. ст. о/у ГВ ПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва старшим лейтенантом податкової міліції Чернегою А.В..

Передача товару підтверджується договором-заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 23.03.2007р.. Акт здачі-приймання виконаних робіт № 3 від 23.03.2007р., рахунок № 3 від 23.03.2007р., товарно-транспортна накладна 02 АБВ № 081557 від 23.03.2007р. свідчить про отримання товару. Відповідачем 1 до матеріалів справи додано акти приймання-передачі товару, договір оренди нежитлового приміщення, довідку-підтвердження директора підприємства про місцезнаходження придбаного за угодою товару, та відповідні податкові декларації з податку на прибуток, які підтверджують відображення в обліку знаходження придбаного товару на підприємстві. Згідно письмового пояснення директора підприємства-відповідача 1 - Агапова О.О. (засвідчене нотаріально в оригіналі наявне у матеріалах справи) товар, який є предметом угоди, що оспорюється є в наявності. Директором також зазначено, що документи, які подавались до матеріалів справи представником ПП «Техно-Трейд Плюс»та містять підпис директора Агапова О.О. підписані ним особисто, оригінали документів, що свідчать про переміщення товару (його фактичну наявність) додані до матеріалів справи.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки", доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не надано доказів визнання недійсними установчих документів відповідачів. Також, позивачем не надано належних доказів, які б свідчили, що відповідачем-1 та відповідачем-2 не сплачені податки за Договором.

Твердження позивача про те, що зобов’язання за укладеною відповідачами угодою суперечать Закону України «Про податок на додану вартість»та підтверджуються актом перевірки ПП «Провіта»від 15.02.2006р. № 49/23-10/32980319 (виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість саме у зв’язку з укладенням спірної угоди) є необґрунтованим виходячи з наступного.

Висновки акту перевірки в даному випадку про те, що в порушення п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»ПП «Провіта»заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість у жовтні 2005р. в розмірі 16 700 495 грн. ґрунтуються на неправомірності такого відшкодування, та жодним чином не свідчать про недійсність зобов’язань за укладеною угодою. Відображення відповідних сум у податковій звітності підприємства є саме наслідком укладення спірної угоди, фактичного виконання зобов’язань за угодою.

Посилання позивача на лист УГБ ГУ МВС України у м. Києві № 9/1-вх. 221 від 29.02.2007р. в якому стверджується що ПП «Техно-Трейдплюс»код ЄДРПОУ 32980319 з питання отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів до відділу дозвільної системи УГБ ГУМВС України у м. Києві не зверталось не приймається судом, та спростовується наявним у матеріалах справи листом № 54/вх.4334 від 14.05.2007р.. На запит директора підприємства Печерським РУ ГУ МВС України у м. Києві повідомлено, що 08.06.2006р. було надано дозвіл № 1243 на виготовлення однієї круглої печатки для ПП «Техно-Трейд-Плюс» (код ЄДРПОУ 32980319), а також знищено круглу печатку ПП «Провіта».

Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сам по собі договір купівлі-продажу не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства.

За таких обставин, із наданих суду доказів вбачається, що позивачем не доведено належним чином в чому саме полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладання угоди і чи була вона спрямована на приховування від оподаткування доходів, а також наявність в діях відповідачів у формі умислу.

Наявність умислу у сторін за угодою означає, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ПП «Техно-Трейд Плюс», ПП «Тесміл-4», якими підписано оспорюваний договір позивачем не надано.

Через відсутність підстав вважати недійсними господарські зобов’язання за оспорюванню угодою не підлягають задоволенню також вимоги про застосування наслідків передбачених ст. 208 Господарського кодексу України. Окрім того, останні заявлені позивачем з пропущенням строків встановлених для їх застосування.

Частиною 1 статті 208 ГК України визначено, що у випадку якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, вказаний Кодекс містить публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди. Цим кодексом встановлена відповідальність (правові наслідки) у вигляді адміністративно-господарської санкції (в розумінні ст. ст. 238, 239 ГК України), яка має конфіскаційний характер, - стягнення в доход держави одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

При цьому суд відзначає, що моментом вчинення порушення, визначеного ст. 207 ГК України, є момент укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Як підтверджено матеріалами справи, спірний договір укладено відповідачами у березні 2005р..

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки позивач звернувся до суду 05.04.2007р., тобто більш ніж через два роки після вчинення відповідачами, як стверджує позивач, правопорушення, то за таких обставин суд приходить до висновку про пропущення строків для застосування до відповідачів адміністративної санкції у вигляді конфіскації. У зв’язку з наведеним вище невірним та помилковим вважає суд твердження позивача про те, що наслідки визнання недійсними господарських зобов’язань не є адміністративно-господарськими санкціями та строки встановлені у ст. 250 ГК України до них не застосовуються.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163 КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

С.М. Морозов

дата складення постанови в повному обсязі 01.02.2008р.