Постанова № 13476865, 13.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2011 р. справа № 2а-27648/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представників позивача Боєнка О.В., Жемга С.В.,

Куліковської В.О., Сварцевич Т.П.

представників відповідача Панкова К.М., Літовченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 та від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3.

Заявою від 06.12.2010 № 19-5613 позивач доповнив позовні вимоги та просив визнати недійсними повністю податкові повідомлення рішення від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 та від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3.

В обґрунтування позову вказав, що за результатами документальної перевірки (акт від 27.09.2010 № 1203/15-16-23/3-23343582 СДПІ по роботі з ВПП було винесено податкове повідомлення рішення від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 про донарахування ВАТ «Донбасенерго» податку на додану вартість у розмірі 1451379 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 725689,5 грн. Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням рішенням позивачем було подано скаргу від 20.10.2010 № 18-11/4592. За результатами скарги відповідачем прийнято рішення про залишення скарги без задоволення а податкового повідомлення рішення без змін та прийняте нове податкове повідомлення рішення від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3.

ВАТ «Донбасенерго» вважає, що спірні податкові повідомлення рішення винесені неправомірно, вказує, що висновок податкового органу про ненадання до перевірки документів безпідставний, адже зазначені документи є в наявності, але не були витребувані перевіряючими для перевірки. За додатковими запитами позивачем були надані додаткові документи до податкового органу на 137 аркушах.

Крім того, позивач посилається на приписи Цивільного кодексу України та зазначає, що при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо. Позивач також вказує, що за даними Державної податкової адміністрації України, які містяться на офіційному сайті державного органу, ТОВ «ІЕНД» є сумлінним платником податків.

Стосовно обґрунтованості розумних економічних або інших причин (ділової мети) та відсутності наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності позивач зауважує, що основним видом діяльності ВАТ «Донбасенерго» є виробництво електроенергії. Для здійснення цього виду діяльності ВАТ «Донбасенерго» отримало відповідну ліцензію. Вугілля є основним паливом, що використовується під час виробництва електроенергії. Тобто, без придбання та використання вугілля виробництво енергії неможливо. Позивач отриману за договором продукцію використав у процесі виробництва електроенергії, що й складало ділову мету зазначеної вище господарської операції.

Стосовно правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинам з ТОВ «Інститут екологічних технологій Донбасу», позивач зазначає, що вони відбулися на підставі договору від 24.02.2010 № 478/УД та додатку № 1 на постачання вугільної продукції. На підставі поставки та актів приймання вугільної продукції контрагентом були виписані податкові накладні. Позивач посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість» , вважає, що формування ВАТ «Донбасенерго» податкового кредиту за фактом придбання вугілля основної технологічної сировини для виробництва електричної та теплової енергії у межах основного виду господарської діяльності Товариства, що підтверджено первинними документами та податковими накладними продавця товару відповідає нормам діючого законодавства та є цілком правомірним. З огляду на викладене, позивач просив визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 та від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові, просили його задовольнити.

Представник відповідача не визнав позовні вимоги, надав письмові заперечення де зазначив, що податковим органом було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Донбасенерго» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інститут екологічних технологій Донбасу» за березень 2010 року. При перевірці отриманих відомостей від ТОВ «Інститут екологічних технологій Донбасу» встановлено, що на виконання Договору від 24.02.2010 № 478/УД на адресу ВАТ «Донбасенерго» було відвантажено 13027,943 тн. вугілля, що підтверджується актами приймання передачі від 26.03.2010 та 31.03.2010 на суму 8708273,48 грн. (у т.ч. ПДВ 1451378,92 грн.)

Представник відповідача зазначає, що ТОВ «ІЕТД» є посередником при реалізації вугілля. Постачальниками реалізованої продукції є ТОВ «СК «Ново-строй» та ТОВ «Промсервіс». Разом з тим, вказує представник відповідача, факти отримання вугільної продукції ВАТ «Донбасенерго» від ТОВ «ІЕТД» не підтверджується в звязку з тим, що відсутні документальне підтвердження отримання вугільної продукції та сплати ВАТ «Донбасенерго» ТОВ «ІЕТД», невідповідність дат зберігання та відвантаження вугільної продукції ТОВ «ІЕТД» на площадках ТОВ «Технотсоюз», відсутність основного постачальника вугільної продукції ТОВ «ІЕТД» - ТОВ «Ново Строй» за юридичною та фактичною адресою, відсутність взаємовідносин з ТОВ «ІЕТД» вантажоперевізників вугільної продукції ТОВ «Укрдонпроміндустрія», ТОВ «ИНГИС» та ТОВ «Фарн-А».

Представник відповідача посилається на приписи Цивільного кодексу України, вказує, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Отже, вважає представник відповідача, якщо підприємством перераховуються кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з метою формування податкового кредиту та, як наслідок заниження обєкту оподаткування, несплати податків, такі його дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету. Таким чином, підприємство укладено правочин, який суперечить моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК України порушує публічний порядок, оскільки він був спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

Крім того, представник відповідача зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки податкове повідомлення рішення від 08.10.10 було оскаржено на підставі адміністративного позову ВАТ «Донбасенерго» від 22.11.10, до прийняття рішення відповідача відповідно до скарги на податкове повідомлення рішення. З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі.

Розгляд справи здійснювався із фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою „Камертон”.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго» зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 26.08.1998 року, ідентифікаційний код 23343582 та є юридичною особою (т. 1 а.с. 175-203) ВАТ «Донбасенерго» з 31.01.2010 перебуває на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, реєстраційний номер 14/10/29-14-2. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 27.01.2010 № 100264597 серія НБ № 056374 виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку.

У період з 25.06.2010 по 22.09.2010 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Донбасенерго» з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інститут екологічних технологій Донбасу» за березень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1203/15-16-23/3-23343582 від 27.09.2010 (т. 1 а.с. 12-31) та встановлені порушення пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3, яким донарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2177068,5 грн. у тому числі за основним платежем 1451379 грн., штрафними санкціями 725689,5 грн. ( т. 1 а.с. 11)

Позивач не погодився із винесеним податковим повідомленням рішенням 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 та подав до скаргу від 20.10.2010 № 18-11/4592 до СДПІ по роботі з ВПП (т. 1 а.с. 168-173)

Рішенням першого заступника начальника СДПІ по роботі з ВПП від 08.11.2010 № 41900/10/25-013 продовжено строк розгляду первинної скарги до 17.12.2010. Рішенням першого заступника начальника СДПІ по роботі з ВПП від 26.11.2010 № 45021/10/25-13 про результати розгляду первинної скарги залишено без змін податкове повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 а скаргу ВАТ «Донбасенерго» без задоволення (т. 1 а.с. 218-227)

На підставі вказаного рішення відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 2177068,5 грн. у тому числі за основним платежем 1451379 грн., штрафними санкціями 725689,5 грн. (т. 1 а.с. 217)

Підставою для нарахування податкових зобовязань податковим органом визначено відсутність документального підтвердження отримання вугільної продукції та сплати ВАТ «Донбасенерго» ТОВ «ІЕТД», невідповідність дат зберігання та відвантаження вугільної продукції ТОВ «ІЕТД» на площадках ТОВ «Технотсоюз», відсутність основного постачальника вугільної продукції ТОВ «ІЕТД» - ТОВ «Ново Строй» за юридичною та фактичною адресою, відсутність взаємовідносин з ТОВ «ІЕТД» вантажоперевізників вугільної продукції ТОВ «Укрдонпроміндустрія», ТОВ «ИНГИС» та ТОВ «Фарн-А».

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Інститут екологічних технологій Донбасу» (Постачальник) та ВАТ «Донбасенерго» (Покупець) було укладено договір № 478/УД від 24.02.2010 про постачання вугільної продукції відповідно до положень якого Постачальник здійснює постачання вугільної продукції в асортименті, кількості, за ціною та в строки згідно з цим договором, а Покупець прийняти і оплатити її в термін, зазначений в п. 4.6 Договору. (т. 2 а.с. 8-15) Відповідно до п. 2.4 Договору постачання вугілля здійснюється залізничним транспортом у відкритих піввагонах на адресу Старобешівської ТЕС ВАТ «Донбасенерго» і Словянської ТЕС ВАТ «Донбасенерго», згідно попередніх погоджених обсягів на умовах DDP «Залізнична станція призначення», Вантажоодержувач ВАТ «Донбасенерго», залізничний код 3536 Станція «Новий Світ» Донецької залізниці, залізничний код 483702, Уповноважений представник Свистунов Микола Борисович; Вантажоодержувач ВАТ «Донбасенерго», залізничний код 1538 Станція «Електрична» Донецької залізниці, залізничний код 490602, Уповноважений представник Черепій Валерій Олександрович.

Відповідно до п. 2.8 Договору одночасно з прибуттям кожної партії вугілля Постачальник повинен надати Покупцеві залізничну накладну, посвідчення якості. Пунктом 2.9 Договору визначено, що на фактично відвантажену вугільну продукцію Постачальник зобовязується надати Покупцеві оригінали наступних документів: рахунок фактура, податкову накладну, оригінал посвідчення якості, акт прийому передачі вугільної продукції.

Додатком № 1від 24.02.2010 до договору № 478/УД від 24.02.2010 укладеного між ВАТ «Донбасенерго» та ТОВ «Інститут екологічних технологій Донбасу» визначено, що Постачальник зобовязується відвантажити в період з 01.03.2010 по 31.03.2010 включно, а Покупець прийняти в березні 2010 року вугілля наступних вантажовідправників: ТОВ «Фарн-А», ТОВ «Сансара ЛТД», ТОВ «Укрдонпроміндустрія», ЗАТ ЦЗФ «Вуглегорська», ТОВ «ЦЗФ «Штеровська», ПП «Топаз 2000», ТОВ «Техсоюз», ТОВ «Ігніс», ТОВ «Тех Пром» (т. 2 а.с. 16)

При цьому, вантажоодержувачем вугільної продукції згідно додатку № 1 до договору визначено Старобешівську ТЕС Станція «Новий Світ» Донецької залізниці, залізничний код 483702.

До суду позивачем в обґрунтування здійснення фактичного постачання вугільної продукції з боку ТОВ «ІЕТД» на адресу Старобешівської ТЕС надано акти приймання передачі вугільної продукції № 1, 2 від 26.03.2010 та 31.03.2010 року за договором постачання № 478/УД від 24.02.2010 (т. 1 а.с. 39, 103) з яких вбачається, що ТОВ «ІЕТД» поставлено на Старобешівську ТЕС вугільної продукції на загальну суму 8708273,48 грн., у тому числі ПДВ 1451378,9 грн. Зазначені акти приймання передачі вугільної продукції підписані трьома сторонами та скріплені печатками підприємств.

Крім того, у судовому засіданні досліджені посвідчення якості поставленої вугільної продукції, відповідні залізничні накладні в яких вантажовідправниками значаться відповідні підприємства, визначені в додатку № 1 до договору № 478/УД від 24.02.2010. (т. 1 а.с. 41-129), акт про рух та залишок палива в тонах форми ТП-2 (т. 1 а.с. 132), акти звірки по кількості та якості відвантаженого вугілля по вантажовідправникам ТОВ «Укрдонпроміндустрія», ЗАТ ЦЗФ «Вуглегорська», ТОВ «ЦЗФ «Штеровська», ПП «Топаз 2000», ТОВ «Техсоюз», ТОВ «Ігніс», ТОВ «Тех Пром», результати аналізу контрольних проб проведених Старобешівською ТЕС за березень 2010 року щодо поставленого вугілля, акти прийому палива по кількості за відповідними вантажовідправниками в яких відображені відомості по залізничним накладним, вказані номери вагонів, вага отриманої вугільної продукції (т. 1 а.с.133- 166), акт інвентаризації залишків палива на складі станом на 01.04.2010 (т. 2 а.с. 79)

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Суд зазначає, що надані вищезазначені документи за змістом та формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснену господарську операцію.

Судом також встановлено, що ТОВ «ІЕТД» на адресу ВАТ «Донбасенерго» були виписані податкові накладні від 26.03.2010 № 14 та від 31.03.2010 № 21 (т. 2 а.с. 6,7) відповідно до яких вартість поставленої вугільної продукції складає 8708273,48 грн., у тому числі ПДВ 1451378,9 грн. Як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами, вказані податкові накладні відображені в реєстрі отриманих податкових накладних за березень 2010 року. Фактична сплата за поставлену вугільну продукцію ВАТ «Донбасенерго» сторонами не оспорюється. Відповідно до додатку № 5 до декларації з ПДВ за березень 2010 року ВАТ «Донбасенерго» підприємством у розділі 2 Податковий кредит відображено суму податкового кредиту за березень 2010 року у розмірі 1451378,9 грн. та вказано індивідуальний податковий номер контрагента ТОВ «ІЕТД» (т. 2 а.с. 87-97)

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», виданих ТОВ «ІЕТД».

Крім того, в матеріалах справи містяться довідки ДПІ у Київському районі м. Донецька складені станом на 19.08.2010 та 20.01.201, а також акти звіряння розрахунків платника податків з бюджетом, відповідно до яких заборгованість з податків і зборів ТОВ «ІЕТД» перед бюджетом відсутня, що свідчить про фактичну сплату до бюджету, у тому числі, податку на додану вартість за операми по постачання вугільної продукції ВАТ «Донбасенерго» (т. 2 а.с. 45-54)

Представник відповідача в обґрунтування відсутності господарських операцій між ТОВ «ІЕТД» та ТОВ «Укрдонпроміндустрія» посилається на лист ТОВ «Укрдонпроміндустрія» від 16.09.2010 № 319. (т. 2 а.с. 85) Разом з тим, дослідженими у судовому засіданні первинними документами, зокрема, посвідченнями якості вугілля, залізничними квитанціями, в яких як вантажовідправника вугілля вказано саме ТОВ «Укрдонпроміндустрія» спростовується це твердження. До того ж, представником позивача надано до суду факсокопію листа ТОВ «Укрдонпроміндустрія», датованого 09.03.2010 № 50 відповідно до якого підприємство просить керівництво Старобешівської ТЕС в посвідченнях якості № 19,20 від 07.03.2010 та залізничних накладних читати «Відповідно до договору № 478/УД від 24.02.2010 у власність ТОВ «ІЕТД» (т. 2 а.с. 84). На підтвердження наявності фактичних правовідносин між ТОВ «ІЕТД», ТОВ «Укрдонпроміндустрія» та ВАТ «Донбасенерго» свідчить також долучене, в якості прикладу, гарантійний лист ВАТ «Донбасенерго» від 02.03.2010 № 12/130 на адресу начальнику Донецької залізниці, відповідно до якого ВАТ «Донбасенерго» гарантує сплату залізничного тарифу за перевезення вугілля ТОВ «ІЕТД» в березні 2010 року. (т. 2 а.с. 83) При цьому у вказаному листі в якості вантажовідправника значиться ТОВ «Укрдонпроміндустрія», станція відправлення Бункерна, Донецької залізниці, код 504400, що відповідає відомостям, зазначеним у залізничних квитанціях, долучених до матеріалів справ.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підтвердження факту вчинення позивачем 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 1451379 грн., а тому є неправомірним здійснення донарахування сум податку на додану вартість, зроблене відповідачем оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 та від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування контролюючим органом податкового зобовязання позивачу, то, відповідно, є неправомірним застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами, та державними цільовими фондами» при прийняті контролюючим органом податкового повідомлення в ньому зазначається підстава такого нарахування.

Оскільки відповідач не довів суду законну підставу нарахування позивачу податкових зобовязань, суд задовольняє позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку та визнає недійсними податкові повідомлення рішення від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 та від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про визнання недійсними податкових повідомлень рішень від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 та від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3 задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення рішення прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 08.10.2010 № 0001181312/0/37743/10/15-16-23/3 та від 26.11.2010 № 0001181312/1/45105/10/15-16-23/3.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 13 січня 2011 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 18 січня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.