Рішення № 134768567, 11.03.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/44/26

Провадження № 2/379/274/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шабрацького Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» через систему «Електронний суд», звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 , та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7729691 від 27.03.2024 в розмірі 43680 грн. судові витрати в розмірі 2422,40 гривень, і витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000 гривень.

В обґрунтування позову зазначив, що 27.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 7729691 на суму 12000 грн. 23.10.2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» було укладено договір факторингу № 23/10/24-Ф, відповідно до якого, ТОВ „Авентус Україна відступило ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» право вимоги від відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ "Авентус Україна". 16.05.2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу № 16/05/25-Е, відповідно до якого, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» право вимоги від відповідача коштів, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача. За час дії кредитного договору № 7729691 відповідач не сплачував кредит та відсотки за користування кредитом і має на даний час заборгованість в сумі 49680 грн., яка, складається з: заборгованість за тілом кредиту 12000 грн.; заборгованість за відсотками 31680 грн. заборгованість за штрафними санкціями- 6000 грн.

Ухвалою судді Таращанського районного суду Київської області від 12.01.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та витребувано в АТ КБ « Приват банк» інформацію.

05.02.2026 року на адресу суду від АТ КБ «Приват банк» надійшла запитувана інформація

Згідно позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

20.01.2026 до суду надійшла заява від представника відповідача, в якій вказано, що відповідач позов визнає частково, а саме визнає тіло кредиту 12000 грн. в іншій частині 31680 грн. заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 6000 грн- заборгованість за штрафними санкціями просить відмовити. Оскільки відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 , вражає, що при розрахунку заборгованості за кредитом, позивачем не враховано ряд правових норм. Зокрема Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на період дії особливого стану мобілізовані військовослужбовці звільняються від сплати штрафних санкцій, а також відсотків за користування кредитом. Таким сином, оскільки відповідач перебуває на військовій службі з 27.02.2023, на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». З огляду на це до нього не може бути застосовано штрафних санкції та пені за невиконання зобов`язання за користування кредитом, а також наявні підстави для звільнення від обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом саме з цих підстав.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких мотивів..

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цього Кодексу.

Судом встановлено, що 827.03.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №7729691 про надання споживчого кредиту, відповідно до п.1.2 якого товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5.1 договору, сума кредиту складає 12000 грн.; строк кредиту 360 днів, дата повернення кредиту вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, що є Додатком №1 до цього договору; стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Даний договір було підписано шляхом накладення одноразового цифрового ідентифікатора « С3208».

На виконання умов кредитного договору, 27.03.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку № НОМЕР_2 ОСОБА_1 .

Відповідно до наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано платіжну картку № НОМЕР_4 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_4 за період з 27.03.2024 по 01.04.2024 - НОМЕР_5 є фінансовим і знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 . Згідно виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4 за період з 27.03.2024 по 01.04.2024, вбачається, що відповідач 27.03.2024 отримав грошовий переказ коштів у сумі 12000 грн.

23.10.2024 між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» було укладено договір факторингу №23.10/24-Ф, за яким до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відійшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №7729691.

Відповідно до Реєстру боржників від 23.10.2024 до Договору факторингу №23.10/24-Ф, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7729691 від 27.03.2024 у сумі 49680 грн, з яких: 12000 грн сума заборгованості за основною сумою богу; 31680 грн. заборгованість за відсотками; 6000 грн - заборгованість за пенею.

16.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» було укладено договір факторингу №16/05/25-Е, за яким до ТОВ «ФК «ЕЙС» відійшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №7729691

Відповідно до Реєстру боржників від 16.05.2025 до Договору факторингу №16/05/25-Е, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №7729691 від 27.03.2024 у сумі 49680 грн, з яких: 12000 грн сума заборгованості за основною сумою богу; 31680 грн. заборгованість за відсотками; 6000 грн - заборгованість за пенею.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості, виписки з особового рахунку за кредитним договором №7729691 від 27.03.2024 заборгованість відповідача становить 49680 грн., яка, складається з: заборгованість за тілом кредиту 12000 грн.; заборгованість за відсотками 31680 грн. заборгованість за штрафними санкціями- 6000 грн.

Позивач не заявляє вимог щодо стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим загальна сума заявлених до стягнення вимог становить 6000 грн.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію`пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За положеннями статті 12 згаданого закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статтей 526,530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Згідно із ч. 1ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 свого обов`язку належним чином не виконав своєчасно, в порядку, передбаченому договорами, кредитні кошти в повному обсязі не повернув.

Зокрема, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором позики №7729691за основною сумою боргу 43680 грн.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо погашення заборгованості за договором кредиту, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 12000грн. заборгованість по тілу кредиту

Щодо стягнення відсотків нарахованих позивачем.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей`визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту. У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими вКонституції Українита законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави (ч.15ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»).

Дія цього Закону поширюється на:1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей; 2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; 3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей; 4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України (пункт 1 частини першоїстатті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей).

Аналіз змісту цієї норми, якою доповнено Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей`згідно із Законом Українивід 20травня 2014року №1275-VII«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо удосконаленняоборонно-мобілізаційнихпитань підчас проведеннямобілізації» (набрав чинності з 08 червня 2014 року), проте у згаданій вище редакції свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: (1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; (2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, під час дії особливого періоду. Для першої категорії військовослужбовців щоб скористатися пільгою необхідно надати докази їх призову на військову службу саме за призовом під час мобілізації, на особливий період. При цьому, вказана пільга надається їм на весь час їх призову.

18 травня 2024 року набрала чинності нова редакція вказаної норми, у зв`язку із набранням із цієї дати чинності Законом України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», де пункт 15 викладено в такій редакції: «Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля".

Тобто, законодавець чітко передбачив ретроактивну дію ч. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У відповідності до пункту 5 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України. Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Таким чином, статус військовослужбовця надається громадянину, який проходить військову службу відповідно до чинного законодавства України. Такого статусу особа набуває з часу початку проходження нею військової служби, визначеного законодавством.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до довідки Міністерства оборони України військова частина НОМЕР_1 № 3817/47 від 22.10.2025 року, молодший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом осіб сержантського і старшинського складу. Згідно копії військового квитка серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 27.02.2023 призваний у Збройні Сили України за контрактом.

Враховуючи, що пунктом 15статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"військовослужбовцям та членам їх сімей на певний конкретно визначений період виключається нарахування процентів за користування кредитом, цю норму можна вважати такою, що скасовує цивільну відповідальність особи на певний час.

Крім того, в прикінцевих положеннях Закону №1275-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації"прописано про надання зазначеній нормі дії в часі у межах конкретно визначеного періоду, а саме: військовослужбовцям - з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Отже, відповідач як військовослужбовець звільняється під час дії особливого періоду від сплати нарахованих за договором позики № 7729691 від 27.03.2024 року процентів за користування позикою.

Крім того, відповідно до положень статей509,525,526,627,628,629 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. У випадку, коли норма спеціального закону (якЗакон №2011-XII) встановлює особливий порядок виконання або звільнення від окремих обов`язків,такий порядок є пріоритетним і має переважну юридичну силу над умовами цивільного договору.

Отже, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 , є військовослужбовцем, на нього поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У зв`язку з цим нарахування процентів є неправомірним.

З огляду на вище викладене позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

У частині першій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача підлягає Оскільки позов задоволено на 27,47%, судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 731,36 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7000 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладений між ТОВ ФК «Ейс» та адвокатським бюро «Соломко та партнери»; Додаткову угоду до нього №25771056081 від 11.09.2025 та Акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025.

Зокрема, згідно акту прийому-передачі наданих послуг, перелік таких становить: складання позовної заяви - 5000 грн. (2 год.), вивчення матеріалів справи - 1000 грн. (1 год.), підготовка адвокатського запиту - 500 грн. (1 год.), підготовка клопотання про витребування інформації - 500 грн. (1 год.).

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч.3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частини четвертої цієї ж статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті, суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі №490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі №205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт: надання консультації, аналіз документів, підготовку позовної заяви.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також відсутність судових засідань у цій справі, слід дійти висновку про неспівмірність розміру заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн., який є очевидно завищеним.

У зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у спірному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт. Із врахуванням часткового задоволення позову, розмір витрат на професійну правничу допомогу, яку слід стягнути з відповідача, становить 824,10 гривень (із розрахунку 3 000*27,47:100).

На підставі викладеного, керуючись ст.1-18,81,141,209 245,259,264,265,268,280,354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» ЄДРПОУ:42986956 заборгованість за кредитним договором №7729691 від 27.03.2024 року у розмірі 12000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» ЄДРПОУ:42986956 судовий збір в сумі 731,36 грн. та 824,10 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» юридична адреса: код ЄДРПОУ 42986956, адреса: вул. Поправки Юрія,6, кабінет,13, м. Київ, індекс:02094;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 11.03.2026 року.

Суддя Таращанського районного суду Київської області Григорій ШАБРАЦЬКИЙ