Постанова № 13476788, 10.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 р. справа № 2а-22699/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас»

до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції

про скасування акту опису активів № 11525/10/2-24-013 від 02.09.2010р.

за участю представника позивача не зявився

представника відповідача Крамаренко Л.В.

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулося публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» з адміністративним позовом до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 02.09.2010 року №11525/10/2-24-013.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що на його адресу надійшов акт опису активів від 02.09.2010 року №11525/10/2-24-013 разом з актом відмови від його підпису від 02.09.2010 року. У цей день податковий керуючий та поняті, які зазначені у наведеному акті відмови не зявлялися на підприємство та не пропонували підписати акт опису активів, на які поширюється право податкової застави.

Зазначає, що останній є неправомірним з тих підстав, що станом на 02.09.2010 року його податковий борг складав 1812926,77 грн. 19.04.2010 року відповідачем вже був складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави на загальну суму 2 500 830,60 грн. Таким чином в теперішній час існує два акти опису активів, на які поширюється право податкової застави на загальну суму 4331484,60 грн., що в 2,4 рази перевищує загальну суму податкового боргу позивача. З посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та рішення Конституційного суду України №2-рп/2005 від 24.03.2005р. позивач вказує, що вартість активів, які знаходяться у податковій заставі має бути спів- розмірна податковому боргу.

Крім того позивач зазначає, що податковим керуючим не зясована наявність на його банківських рахунках грошових коштів, тобто не визначені активи, на які розповсюджується податкова застава.

Представник позивача у судове засідання не зявився, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у запереченнях від 01.11.2010 року №45265/10/10-113 та поясненнях від 16.11.2010 року №46849/10/10-113. Також з посиланням на Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вказує, що податкова застава є способом забезпечення виконання зобовязань перед бюджетом із погашення податкового боргу. Сутність податкової застави полягає у запровадженні тимчасового (на час існування боргу) обмеження у здійсненні права власності та певне майно. З посиланням на те саме рішення Конституційного суду України, що і позивач, відповідач зазначає про співрозмірність податкового бору та вартості активів, на які розповсюджується податкова застава. Така співрозмірність має гарантувати відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.

Вартість активів, які знаходяться у податковій заставі за актами опису від 19.04.2010 року та 02.09.2010р. відповідала сумі боргу, які мав позивач на відповідні дати, тому принцип співрозмірності не порушений.

З метою погашення податкового боргу позивача відповідачем вчинялися заходи із продажу майна, яке знаходиться у податковій заставі за актом від 19.04.2010 року, для чого просив надати дозвіл Мінвуглепрому на продаж нерухомого майна, правовстановлюючі документи на нього, технічний паспорт на обєкт нерухомості, довідку-характеристику БТІ, та акт звірення дебіторської заборгованості, яка також була описана за цим актом. Втім, ці документи відповідачеві не були надані, що робить неможливим продаж цих активів та погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Зважаючи на те, що за даними позивача усі його активи включені до складу цілісного майнового комплексу податковим керуючим було прийняте рішення про додатковий опис у податкову заставу ліквідних активів позивача - грошових коштів, які надійдуть на усі його банківські рахунки протягом вересня жовтня 2010 року на суму 1830645 грн.

Податковий орган вказує, що відповідно до п.п. 8.9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за запитом позивача він може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо визначить, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів.

З цієї норми відповідач робить висновок, що вартість активів, які знаходяться у податковій заставі, має бути вдвічі більшою, ніж сума податкового боргу.

Аргументи позивача про відсутність активів, на які розповсюджується дія податкової застави через те, що відповідачем не зясована наявність коштів на банківських рахунках позивача, відповідач просить до уваги не приймати. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» право податкової застави може бути розповсюджене на будь-які активи, на які платник податків набуде право власності у майбутньому. Тому актом опису від 02.09.2010 року описані не кошти, які знаходяться на банківських рахунках позивача, а кошти, які надійдуть на них.

Щодо акту опису від 19.04.2010 року активів позивача у податкову заставу на суму 2500830,60 грн. відповідач зазначає, що він не втратив чинність, оскільки відсутні передбачені п.п. 8.7.1 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстави для звільнення цих активів з податкової застави.

Представник відповідача у судове засідання зявився, проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, що викладені у наведених запереченнях та письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача суд встановив наступне.

Позивач Публічне акціонерне товариство «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ДОНБАС» є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, код ЄДРПОУ 00174668. Згідно з наказом Міністерства вугільної промисловості України №339 від 09.09.2010 року відкрите акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас» перейменоване у публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Донбас».

24.11.2009 року відповідачем була направлена позивачеві перша податкова вимога №1/295, у якій позивачеві повідомлялося про наявність податкового боргу у сумі 523073,29грн.

30.12.2009 року відповідачем була направлена позивачеві друга податкова вимога №2/321, у якій позивачеві повідомлялося про наявність податкового боргу у сумі 325499,59грн.

17.02.2010 року відповідачем було прийняте рішення про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у рахунок погашення його податкового боргу.

19 квітня 2010 року відповідачем - Макіївською МДПІ був складений акт опису активів, на які поширюється податкова застава №4614/10/24-013. У даному акті зазначено, що податковим керуючим за участі керівника позивача проведений опис активів на загальну суму 2500 813,60 грн., зокрема дебіторської заборгованості ТОВ «Макіївська збагачувальна установка» з датою виникнення липень 2009 року на суму 251928,6 грн. та будівля контори двоповерхова, загальна площа 876 кв.м., 19741 року забудови, знос будівлі складає 60 %, комунікації підключені, інв. №300141 вартістю 2248902 грн.

Обтяження за даним актом зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом №27061575 від 07.05.2010 року (а.с. 100).

Дане обтяження є чинним, що визнається сторонами та підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 46-51).

Відповідачем здійснювалися заходи, спрямовані на реалізацію активів, що були описані за вказаним актом, під час яких проводилося листування з позивачем (листи відповідача від 10.09.2009р. № 9518/10/2-24-013, від 15.03.2010р. №13077/10/2-24-013, від 14.07.2010 р. №9736/10/2-24-013, від 06.08.2010р. №1536/10/2-24-013, від 03.09.2010р. №15389/10/2-24-013, листи позивача від 10.07.2010 року №15-2799, від 19.08.2010р. №10-3275, від 19.07.2010р. №10-2765). З його аналізу вбачається, що відповідач просив позивача надати певні документи, необхідні для продажу нерухомого майна, що знаходиться у податковій заставі, зокрема дозвіл Міністерства вугільної промисловості України.

Крім того, відповідач з метою одержання необхідної для продажу нерухомого майна позивача інформації (реєстрації майна та його адреси) робив запити та отримував відповіді КП «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» від 16.08.2010 р. №60133, 60135. Під час судового розгляду даної справи зясовано, будівлі контори позивача (інв. №141), що знаходиться на території проммайданчика колишньої шахти «Заперевальна-1» рішенням виконавчого комітету Будьонівської районної ради від 14.11.2001р. №614/5 надана поштова адреса 83047, м. Донецьк, вул. Андропова-2, 2 «з».

Відповідно до п.п.10.1.3 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу.

Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу.

Відповідач стверджує, що відсутність дозволу Мінвуглепрому та інших документів не дозволяє реалізувати визначені позивачем активи в погашення податкового боргу. Тому керуючись наведеною вище нормою він в особі податкового керуючого самостійно визначив активи, що підлягають продажу.

Для цього 02 вересня 2010 року відповідачем був складений акт опису активів, на які поширюється податкова застава №11525/10/2-24-013. У даному акті зазначено, що податковим керуючим за участі понятих проведений опис активів на загальну суму 1830654грн., зокрема описані грошові кошти, які надійдуть на всі розрахункові рахунки боржника, відкриті в установах банків, у т.ч. в іноземній валюті протягом вересня жовтня 2010 року.

Обтяження за даним актом зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується відповідним витягом №28399851 від 07.09.2010 року (а.с. 101).

Згідно з наданою відповідачем довідкою від 19.10.2010р. №19093/10/2-24-013 та актами звірення заборгованості від 05.11.2010 року станом на 02.09.2010 року податковий борг позивача складав 1830631,5 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про скасування акту опису активів від 02.09.2010 року підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 1.17 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закон 2181) визначено, що податкова застава - спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Вартість активів, на які поширюється податкова застава встановлювалася п.п. 8.2.2 ст. 8 Закону № 2181. Згідно з нею право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, які перебували в його власності (повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав власності у майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу.

Дана норма рішенням Конституційного суду України від 24 березня 2005 року N 2-рп/2005(справа N 1-9/2005) визнана неконституційною.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» у разі якщо закони або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 24.03.2005 року втратила чинність норма Закону 2181, яка встановлювала розмір податкової застави.

Інших положень, які б безпосередньо регулювали питання залежності вартості активів, що перебувають у податковій заставі від розміру податкового боргу Закон 2181 не містить.

У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України Рішення від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005 ДПА України, з метою забезпечення єдиного розуміння окремих положень податкового законодавства на підставі пп. 4.4.2 ст. 4 Закону N 2181 наказом від 16.06.2005 р. N 216 затвердила Податкове роз'яснення положень статті 8 Закону України від 21.12.2000 р. "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

У даному податковому розясненні ДПА України висловила позицію, згідно з якою право податкової застави може поширюватися на активи платника податків, розмір яких дорівнює не менше ніж двократному розміру суми податкового боргу платника податків на момент виникнення права податкової застави, включаючи розстрочення (відстрочені) суми податкового боргу.

До такого висновку ДПА України прийшла виходячи зі змісту підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону N 2181, яким передбачено,що за запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такого податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави.

Наказ про затвердження даного податкового розяснення визнаний недійсним постановою господарського суду міста Києва від 24.02.2006 р. у справі N 05-5-25/7867-25/539-А. Дана постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 р.05-5-25/7867-25/539-А, отже набула законної сили. Підставою для цього став висновок про те, що до активів платника податків має застосовуватися податкова застава лише у розмірах визначеного податкового боргу.

Незважаючи на це, наказом ДПА України від 6 липня 2006 р. N 385 знов затверджене податкове роз'яснення положень статті 8 Закону N 2181 того ж змісту, що і попереднє.

З посиланням на підпункт 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону № 2181 ДПА України знов розяснила, що у разі виникнення права податкової застави таке право може поширюватися на активи платника податків, розмір яких не є меншим двократного розміру суми податкового боргу платника податків на день виникнення права податкової застави, включаючи розстрочені (відстрочені) суми податкового боргу. Даний наказ ДПА України оскаржений не був.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що вартість активів позивача, які знаходяться у податковій заставі відповідає розміру його податкового боргу. При цьому дотримане співвідношення, визначене п.п. 8.9.1 п. 8.9 ст. 8 Закону 2181 та вказаного податкового розяснення.

Судом встановлено, що за актами опису від 19.04.2010 року та 02.09.2010 року загальна вартість активів, які знаходяться у податковій заставі станом на 02.09.2010 року, складає 4331 484,6 грн. Податковий борг позивача на той самий день складає 1830631,5грн.

Таким чином, вартість активів в 2,37 рази перевищує розмір податкового боргу позивача.

У звязку з цим суд вважає, що відповідачем при складанні акту опису від 02.09.20010року не дотримані приписи законодавства щодо співрозмірності вартості активів, на які поширюється право податкової застави з розміром податкового боргу.

Так, у п. 4.3 зазначеного вище рішення Конституційний Суд України зазначив, що забезпечення надходження до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів має здійснюватися шляхом запровадження податкової застави на активи платника податків у такому розмірі, який би забезпечував гарантоване відшкодування державі несплачених податків у повному обсязі.

Розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності.

Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.

З наведеного слідує, що розмір податкової застави не повинен перевищувати суми податкового боргу платника податків.

У контексті прямих вказівок Конституційного Суду України на те, що розмір податкової застави повинний відповідати розміру податкового боргу та не може перевищувати його, суд вважає, що зазначення про необхідність забезпечення гарантованого відшкодування несплачених податків та зборів не можна тлумачити як дозвіл перебільшення розміру податкової застави на сумою податкового боргу.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на підпункт 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону № 2181, як на норму, яка встановлює розмір податкової застави.

Згідно з нею за запитом платника податків, що має податковий борг, податковий орган може видати письмове повідомлення про звільнення окремих видів активів такого платника податків з-під податкової застави, якщо такий податковий орган визначає, що звичайна вартість інших активів, які залишаються у податковій заставі, більше суми податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою, у два чи більше разів, з урахуванням сум будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, які мають пріоритет над таким правом податкової застави.

Ця норма прямо не регулює відносини щодо виникнення податкової застави та її розміру.

Вона набула чинності одночасно з підпунктом 8.2.2 ст. 8 Закону 2181 та відповідала встановленому ним розміру податкової застави (застава розповсюджуються на усі активи платника податків). Тому згідно з нею у податковій заставі мають залишаться активи, максимальна вартість яких не обмежена. Таке суперечить зазначеному у рішенні Конституційного Суду України принципу відповідності розміру податкового боргу вартості активів, що знаходяться у податковій заставі. Вільне ж застосування окремої частини даної норми є неприпустимим.

Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України. З цього випливає, що обмеження права власності, у тому числі щодо накладення обтяжень, має бути встановлене законами України.

Законом № 2181 передбачене виникнення податкової застави, але прямо не встановлений розмір, у якому вона виникає. Зважаючи на те, що визначення такого розміру має бути встановлене тільки Законами України, а також враховуючи приписи ст. 9 КАС України, розяснення ДПА України (яке не проходило державної реєстрації у Мінюсті) з цього приводу не приймаються судом до уваги.

Таким чином, при вирішенні питання розміру податкової застави суд виходить з Рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005 р. N 2-рп/2005 у справі N 1-9/2005, згідно з яким він повинен відповідати сумі податкового зобов'язання.

Відповідачем при складанні акту опису активів, на які поширюється право податкової застави від 02.09.2010 року №11525/10/2-24-013, дана вимога співрозмірності не дотримана, що обумовлює задоволення позовних вимог.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на правомірність прийняття вказаного акту через встановлений двократний розмір податкової застави по відношенню до суми податкового боргу. Вартість активів, які знаходяться з прийняттям оспорюваного акту у податковій заставі (4331 484,6 грн.) більш, ніж в два рази перевищують суму податкового боргу позивача (1830631,5грн.).

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на п.п.10.1.3 ст. 10 Закону 2181, згідно з якою якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу. Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

Дана норма регулює відносини щодо продажу активів платників податків, а не податкової застави. Вона також передбачає право податкового керуючого прийняти рішення про склад активів, що підлягають продажу у разі, якщо звичайна ціна визначених платником податків активів є нижчою, ніж сума боргу. У спірних відносинах судом не встановлена наявність наведених обставин (заниженої звичайної ціни активів) та прийняття відповідачем такого рішення.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» до Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про скасування акту опису активів № 11525/10/2-24-013 від 02.09.2010р. задовольнити.

Скасувати акт Макіївської обєднаної державної податкової інспекції про опис активів Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас», на які поширюється право податкової застави від 02.09.2010р. № 11525/10/2-24-013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Донбас» (83059, м. Донецьк, Будьонівський район, ЄДРПОУ 00174668) судові витрати з судового збору у розмірі 3,40 (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 10 січня 2011. Постанова виготовлена в повному обсязі 11 січня 2011 р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.