Постанова № 13476739, 14.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2011 р. справа № 2а-28134/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

за участю представників сторін:

позивачаТкалича І.Ф. (дов. від 22.12.2010р. № 386)

відповідача-1:Турти В.В. (дов. від 25.11.2010р. № 32803/10/10-013-4)

відповідача-2:не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

клопотання Комунальної установи «Лікувально-профілактичний заклад

про залучення у якостіМіська клінічна лікарня №26 м. Донецька»

другого відповідачаГоловного управління Державного казначейства України у Донецькій області

у справі № 2а-28134/10/0570

за позовом Комунальної установи «Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №26 м. Донецька»

до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

про визнання податкової вимоги протиправною,

стягнення з Державного бюджету грошових коштів

ВСТАНОВИВ

Комунальна установа «Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №26 м. Донецька» (надалі позивач, Міська клінічна лікарня №26) звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Донецька (надалі відповідач-1, ДПІ у Кіровському районі м. Донецька) про визнання протиправною вимоги; зобовязання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Міська клінічна лікарня №26 не є платником збору за спеціальне водокористування водних ресурсів, а тому не повинно сплачувати зазначений збір.

У судовому засіданні від 22.12.2010р. представник позивача подав зміни до позовної заяви, відповідно до яких просить стягнути з Державного бюджету України кошти у розмірі 1495,09 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2010р. залучено до участі у справі у якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області (надалі відповідач-2).

У судовому засіданні від 22.12.2010р. оголошувалось про відкладення розгляду справи до 14.01.2011р. для залучення другого відповідача.

В судовому засіданні від 14.01.2011р. позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні від 14.01.2011р. представник відповідача-1 проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідач-1 надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував вважаючи, що Міська клінічна лікарня №26 зобовязана сплачувати збір за спеціальне водокористування водних ресурсів.

Також, представник відповідача зазначив, що податкове зобовязання зі збору за спеціальне водокористування водних ресурсів є самостійно узгодженим.

Письмових заперечень на позовну заяву відповідач-2 не надав.

Представник відповідача-2 у судове засідання від 14.01.2011р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, не повідомив суд про причину неявки в судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення сторін, що зявились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

09.03.1999р. Комунальна установа «Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №26 м. Донецька» зареєстрована у якості юридичної особи, про що надане відповідне свідоцтво Серія А00 № 738674.

Згідно довідки № 101-4274 з ЄДРПОУ організаційно-правова форма за КОПФГ позивача комунальна організація (установа, заклад).

13.04.2010р. Позивачем подано до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за податковий (звітний) період перший квартал 2010р., яким позивач визначив суму збору за звітний квартал у розмірі 602,78 грн.

26.07.2010р. Позивачем подано до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за податковий (звітний) період півріччя 2010р. (30.04.2010р.-30.06.2010р.), яким позивач визначив суму збору за звітний квартал у розмірі 578,89 грн.

26.07.2010р. Позивачем подано до ДПІ у Кіровському районі м. Донецька податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв за податковий (звітний) період півріччя 2010р. (01.01.2010р.-29.04.2010р.), яким позивач визначив суму збору за звітний квартал у розмірі 313,42 грн., також зазначена сума збору за півріччя 2010р. у розмірі 602,78 грн.

Платіжним дорученням від 28.05.2010р. №428 позивач сплатив 602,78 грн. збору за спеціальне використання водних ресурсів за перший квартал 2010р.

Платіжним дорученням від 30.07.2010р. №69 позивач сплатив 313,42 грн. збору за спеціальне використання водних ресурсів за перший квартал 2010р.

Платіжним дорученням від 30.07.2010р. №70 позивач сплатив 578,89 грн. збору за спеціальне використання водних ресурсів за другий квартал 2010р.

Представник позивача надав пояснення, згідно яких позивач помилково подав вказані декларації.

Позивачем укладено договір № 53087 про водопостачання та приймання господарсько-побутових стоків від 01.01.2010р. із Комунальним підприємством «Донецькміськводоканал», згідно якого останнє зобовязується відпускати позивачу питну воду та приймати від позивача господарсько-побутові стоки, які поступають у каналізаційні мережі, а позивач сплачує згідно встановлених тарифів.

Додатковою угодою від 13.09.2010р. дія вказаного договору продовжена до 31.12.2010р.

Статтею 42. Водного кодексу України передбачено, що водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними.

Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

У відповідності до ст. 30 Водного кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни-підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Статтею 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Спеціальне водокористування є платним.

У відповідності до п.2 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р. N 1494, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використання води з водних об'єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Збір за користування водами для потреб гідроенергетики справляється за користування водою, що пропускається через турбіни гідроелектростанцій для вироблення електроенергії, а для підприємств водного транспорту - за користування водою під час експлуатації водних шляхів вантажними самохідними, несамохідними та пасажирськими суднами.

Пунктом 4 зазначеного Порядку передбачено, що органи Мінприроди зобов'язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби перелік водокористувачів, яким надано дозволи на спеціальне водокористування, із зазначенням термінів їх дії.

Водокористувачі, які отримали дозволи на спеціальне водокористування та здійснюють передачу води іншим водокористувачам, зобов'язані щороку до 20 січня подавати органам державної податкової служби перелік таких водокористувачів.

Позивач зазначає, що Міська клінічна лікарня №26 є вторинним водокористувачем, який не має власних водозабірних споруд, а використовує воду з мереж водопровідно-каналізаційного господарства для питних та санітарно-гігієнічних потреб осіб, які знаходяться на лікуванні та власних потреб.

Дозволів на спеціальне водокористування позивач не отримував.

Відповідачем не надано доказів щодо наявності Міської клінічної лікарні №26 у переліку водокористувачів, яким надано дозволи на спеціальне водокористування.

Таким чином, Судом встановлено. що позивач не здійснював спеціальне користування водних ресурсів, а є абонентом послуг централізованого водопостачання та водовідведення на підставі договору та не має передбаченого законодавством дозволу на спеціальне водокористування, а тому не є платником такого збору.

На підставі наведеного, Суд зазначає, що незважаючи на подання позивачем вказаних розрахунків збору за спеціальне водокористування в частині використання води, в тому числі використання води теплоелектростанціями з прямоточною системою водоспоживання, та використання поверхневих і підземних вод, які входять до складу напоїв, застосування приписів абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо неможливості оскарження податкового зобовязання є необґрунтованим, оскільки Міська клінічна лікарня №26 не є платником збору за спеціальне водокористування водних ресурсів, а тому і не має узгоджувати податкове зобовязання за вказаним збором.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Згідно п.3 Порядку взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 3 лютого 2005 р. N 58/78/22 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2005 р. за N 247/10527 встановлено, що поверненню з бюджету підлягають:

- надміру сплачені податки, збори (обов'язкові платежі);

- помилково сплачені податки, збори (обов'язкові платежі).

Як було вказано, сплата позивачем збору за спеціальне водокористування водних ресурсів у загальному розмірі 1495,09 грн. підтверджується платіжним дорученням від 28.05.2010р. №428 на суму 602,78 грн., платіжним дорученням від 30.07.2010р. №69 на суму 313,42 грн., платіжним дорученням від 30.07.2010р. №70 на суму 578,89 грн.

З урахуванням наведеного, враховуючи, що суд прийшов до висновку про необґрунтованість направлення ДПІ у Кіровському районі м. Донецька позивачу першої податкової вимоги від 23.11.2010р. № 1/633, Суд вважає позовні вимоги щодо стягнення такої суми помилкового сплаченого збору такими, що мають достатні підстави для задоволення.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Комунальної установи «Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №26 м. Донецька» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України кошти у розмірі 1595 (одна тисяча чотириста девяносто пять) гривень 09 (девять) копійок на користь Комунальної установи «Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №26 м. Донецька» (Ідентифікаційний код 25782854; 83112, м. Донецьк, вул. Кольцова, б. 25).

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Комунальної установи «Лікувально-профілактичний заклад Міська клінічна лікарня №26 м. Донецька» (Ідентифікаційний код 25782854; 83112, м. Донецьк, вул. Кольцова, б. 25) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 14 січня 2011 року, повний текст виготовлено 19 січня 2011 року.

4. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.