Ухвала суду № 134767260, 15.01.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/8162/25

№ 1-кп/183/2174/25

15 січня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши в судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025042350000510 стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, має малолітню доньку 2012 року народження, має середньо-спеціальну освіту, військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період, в посаді номера обслуги зенітного кулеметного відділення зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший сержант, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408КК України,

встановив:

У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 408КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб без визначення розміру застави, в обґрунтування якого зазначив, що метою продовження запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначеним ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, а саме: спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим, зазначив, що наведені прокурором ризики, у тому числі впливати на свідків недоведені, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи, що ризики наведені прокурором не доведені. Вважає, що дії ОСОБА_4 неправильно кваліфіковані. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або зменшити раніше визначений розмір застави.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

26 листопада 2025 рокуухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 23 січня 2026 року включно із збереженням визначеного раніше розміру застави у розмірі 400000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практикиЄвропейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання, у разі винесення судом обвинувального вироку..

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, враховуючи, що обвинувачений мешкає в одному населеному пункті разом із потерпілим та свідками, а тому за для уникнення покарання за вчинення особливо тяжкого злочину матиме реальну можливість впливати на них з метою змусити їх змінити свої показання.

Також обгрунтованим є ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , з метою ухилення від можливого покарання може вчинити інший військовий злочин.

Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

З урахуванням особи обвинуваченого, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти зазначеним ризикам за допомогою більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Суд вважає, що обвинуваченим та його захисником не наведено достатніх даних, які б безумовно вказували на необхідність зміни запобіжного заходу або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, відповідно до імперативних вимог ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням обставин кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, його майнового та сімейного стану, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на підставі п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд вважає за необхідне залишити раніше визначений розмір застави в розмірі 400000 гривеньі вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 376 КПК України, суд,

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 13 березня 2026 року включно із збереженням визначеного раніше розміру застави у розмірі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти звільнити та покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати за викликом прокурора або суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця роботи/проходження військової служби, проживання/перебування;

- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади, документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали оголошено 19 січня 2026 року о 12 год. 45 хв.

Суддя ОСОБА_1