Ухвала суду № 134767132, 05.03.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/5399/24

Провадження № 1-кп/204/414/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Чечелівського районного суду міста Дніпра клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт у кримінальному провадженні № 12023040000000217, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2023 року,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

На адресу Чечелівського районного суду міста Дніпра від обвинуваченого ОСОБА_3 надійшло клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити. В обґрунтування свого клопотання зазначив, що суд першої та апеляційної інстанції продовжуючи йому строк тримання під вартою посилаються зокрема на: тяжкість інкримінованого йому кримінальних правопорушень; «ймовірність того, що він з метою уникнення покарання може вдатися до відповідних дій»; твердження про нібито «систематичну протиправну діяльність протягом тривалого часу» та «схильність до вчинення кримінальних правопорушень», на підставі чого було зроблено висновок про ризик вчинення нового кримінального правопорушення. Водночас в матеріалах кримінального провадження відсутні конкретні факти, які б свідчили про те, що він коли-небудь переховувався від органів досудового розслідування чи суду, порушував покладені на нього процесуальні обов`язки, намагався впливати на свідків, потерпілих чи знищувати докази, що після повідомлення про підозру або обрання запобіжного заходу він вчиняв чи намагався вчинити будь-які нові кримінальні правопорушення. Ризик переховування фактично обґрунтовано «виключно тяжкістю обвинувачення та можливим строком покарання», без наведення хоча б одного реального факту ухилення чи спроби ухилення з його боку. Аналогічно, ризик вчинення нового кримінального правопорушення ґрунтується лише на описі інкримінованих подій у минулому, які ще не оцінені обвинувальним вироком, а не будь-яких діях після повідомлення про підозру. Обґрунтовуючи ризик вчинення нового кримінального правопорушення, суди виходять із того, що нібито мала місце «системна протиправна діяльність протягом семи місяців групою осіб» та що він «є схильним до вчинення кримінальних правопорушень, зневажливо ставиться до суспільства». Такі висновки ґрунтуються на обставинах, які лише «ставляться йому у вину» і ще не були перевірені та оцінені вироком суду по суті. Фактично сприймають обвинувачення як доведений факт. Крім цього, не було враховано й наявність міцних соціальних зв`язків, позитивних характеристик та стану здоров`я. Він має соціальні зв`язки та прив`язку до місця проживання, а саме: офіційно зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ; має сім`ю, а саме проживає із дружиною та її малолітньою дитиною (сином дружини), про яких піклується; має можливість постійно проживати за адресою: АДРЕСА_2 , яку пропонує, як адресу для цілодобового домашнього арешту. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, судимостей не має, що свідчить про відсутність у нього стійкої злочинної налаштованості. Крім цього, у нього є серйозні захворювання, які потребують постійного медичного нагляду, відповідного лікування, до тримання режиму. Вважає, що застосування до нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у повному обсязі зможе забезпечити виконання ним покладених на нього судом обов`язків. У разі зміни йому запобіжного заходу, він має реальну можливість працевлаштуватися за місцем проживання, що додатково закріпить його соціальні зв`язки та зменшить будь-які ризики ухилення. Він має можливість проживати під цілодобовим домашнім арештом за адресою АДРЕСА_2 . Він готовий взяти на себе покладені судом обов`язки та належним чином їх виконувати, не порушуючи їх. Таким чином, цілодобовий домашній арешт є достатнім, необхідним та пропорційним запобіжним заходом, який забезпечить його належну процесуальну поведінку без надмірного обмеження права на свободу.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримала клопотання свого підзахисного, просила його задовольнити.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 вважав, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає. В обґрунтування своєї думки зазначив, що ризики, які слугували підставою для продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою не змінились, вони не зменшились та є такими які тривають і на даний час. Кожного разу при розгляді клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу судом досліджуються усі обставини, які зазначаються як стороною обвинувачення, так і стороною захисту. Нових обстави, які стали відомі обвинуваченому після постановлення судом ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не з`явилось, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого.

Інші учасники процесу підтримали клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 , просили його задовольнити.

Заслухавши клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 , вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу (частина 2 цієї ж статті).

В силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Суд вважає, що підставами звернення з клопотанням про зміну запобіжного заходу є обставини, які або існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які не було відомо сторонам, або виникли після прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу. Такими підставами, наприклад, може бути суттєва зміна обставин, що їх було взято до уваги при обранні запобіжного заходу, а саме змінилася кваліфікація кримінального правопорушення, зменшилися ризики, передбачені ст. 177 КПК України, погіршився стан здоров`я обвинуваченого, змінився склад його родини чи утриманців, або майновий стан, інші обставини, які мають суттєве значення.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 лютого 2026 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_3 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 11 квітня 2026 року, із визначенням розміру застави у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.

Розглядаючи клопотання обвинуваченого в частині відсутності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

При визначенні можливості переховування обвинуваченого від суду, судом враховується: тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від п`яти до десяти років, та від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, а тому з великою ймовірністю обвинувачений може вчиняти дії щодо уникнення покарання за вчинені кримінальні правопорушення, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, тому суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув`язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у вигляді позбавлення волі, свідчить про те, що вказаний ризик є достатньо високим.

Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В умовах збройної агресії Російської Федерації та фактичної недоступності частини територій для правоохоронних органів України існує великий ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 на тимчасово окупованих територіях України.

Так, окупація окремих територій Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та АР Крим військовими формуваннями Російської Федерації унеможливлює ефективне проведення слідчих (розшукових) дій, забезпечення явки особи до суду.

Крім цього, тимчасово окуповані території України не визнають юрисдикцію судової системи, правоохоронних органів України чи судових повісток. Також, на вказаних територіях не застосовується й правова процедура екстрадиції.

Таким чином, з урахуванням можливого розуміння обвинуваченим ОСОБА_3 наслідків можливого визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та тяжкість можливого покарання, ОСОБА_3 може вдатися до дій в разі застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, які будуть направлені на виїзд за межі України шляхом виїзду до непідконтрольних територій України, що у свою чергу унеможливить належне здійснення кримінального провадження.

Судом не може бути взятим до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на відсутність фактів з його боку переховування від органів досудового розслідування та суду, оскільки зважаючи на тяжкість можливого покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, вказане переховування буде для нього слугувати способом уникнення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення.

Щодо посилання обвинуваченого на відсутність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Так, в силу засади безпосередності дослідження судом показань, яка регламентована ст. 23 КПК України, та відповідно до визначених у ст. 224 КПК України правил проведення допиту в суді, під час судового розгляду суд отримує показання усно шляхом допиту особи у судовому засіданні.

Беручи до уваги той факт, що під час судового розгляду стороною захисту було заявлено клопотання про допит свідків сторони захисту, та яке у свою чергу було задоволено судом, вказані свідки залишаються не допитаними, що у свою чергу дає підстави обґрунтовано припускати вірогідність незаконного впливу зі сторони обвинувачених на свідків, з метою надання свідками неправдивих показань.

Таким чином, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані безпосередньо судом, залишається високим.

Розглядаючи посилання обвинуваченого на відсутність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд зазначає наступне.

Суд не може погодитись із вказаною думкою обвинуваченого, оскільки відповідно до обвинувального акту, обвинувачений за попередньою змовою, понад сім місяців, групою осіб вчиняв кримінальні правопорушення, що у свою чергу може свідчити про те, що у разі обрання відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу, останній матиме можливість продовжити вчинення кримінальних правопорушень в яких обвинувачується, або ж вчинити нове кримінальне правопорушення.

При встановленні наявності вказаного ризику судом береться до уваги оціночне поняття «можливе вчинення», тобто це термінологія, яка вказує на ймовірність вчинення певної дії або ж дій, яка ще не відбулася, але має ознаки потенційної можливості.

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Що ж стосується посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на наявність у нього сталих, міцних соціальних зв`язків, суд зазначає наступне.

Так, судом не може бути взяте до уваги посилання обвинуваченого на наявність зареєстрованого місця проживання, як на підставу відсутності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки відповідно до пред`явленого обвинувачення, обвинувачений тривалий проміжок часу проживав за місцем знаходження реабілітаційного центру, а саме в будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , та вказаний будинок був його постійним місцем проживання. Тим самим, фактично обвинувачений не проживав за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Також, судом не може бути взятим до уваги посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на можливість постійного проживання за адресою АДРЕСА_2 , оскільки суду не було надано жодних документів, які б могли підтвердити правомірність можливого проживання останнього у вказаному будинку за вказаною адресою.

Що ж стосується посилання обвинуваченого ОСОБА_3 на наявність у нього дружини, сина дружини, то вказане береться судом до уваги, однак виключно лише наявність вказаних осіб на утриманні обвинуваченого не може нівелювати встановлені та дійсні ризики, які станом на день розгляду вказаного клопотання не зменшили своєї актуальності та лишаються дійсними, задля можливості зміни запобіжного заходу.

Крім цього, судом враховується стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_3 , наявність у нього хронічних захворювань, які потребують лікування, однак вказане не може бути підставою задля зміни запобіжного заходу, оскільки суду не було надано підтверджень того, що останній не може отримувати необхідну медичну допомогу в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань № 4» та його перебування в умовах вказаної установи може загрожувати його життю та здоров`ю.

Отже, встановлені під час розгляду клопотання обставини у своїй сукупності дають достатні підстави стверджувати, що наявні ризики, у достатній мірі виправдовують подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 176-178, 183, 369, 371, 372, 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт у кримінальному провадженні № 12023040000000217, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2023 року, - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1