Ухвала суду № 134767072, 22.01.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/11839/25

Провадження № 1-кс/202/472/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

У Х В А Л А

22 січня 2026 року м. Дніпро

Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора - заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025,

У С Т А Н О В И В:

Прокурор - заступника керівника Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 речі та документи, а саме мобільний телефон марки «Росо» Х3Pro з сім-картами мобільних операторів «Київстар» та «Водафон», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , блокнот з чорновими записами та вільними зразками почерку ОСОБА_4 , флеш-носій з медичною звітністю.

В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 354, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України, зокрема за фактом внесення службовою особою завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів - картки обстеження та медичного огляду щодо стану здоров`я ОСОБА_7 , вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Під час досудового розслідування установлено, що до цього кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_4 .

13 січня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де виявлено та вилучено вищевказані речі та документи, які постановою слідчого від 13.01.2026 року визнані речовими доказами.

Прокурор зазначає, що вилучені речі мають значення для досудового розслідування, так як можуть містити інформацію спілкування співучасників злочину та інші відомості.

Прокурор вважає, що у разі не накладення арешту на вилучені речі та документи існує ризик приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі чи відчуження.

Отже, з метою забезпечення збереження речових доказів прокурор просить накласти арешт на вилучене майно.

Прокурор ОСОБА_3 , який входить до групи прокурорів, у судовому засіданні вказане клопотання підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання в частині арешту мобільного телефону, посилаючись на те, що він вже раніше оглядався слідчим.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Слідчим суддею установлено, що СУ ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025040000000835 від 04.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 354, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 362 КК України.

13 січня 2026 року в цьому кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді був проведений обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено речі та документи, а саме: мобільний телефон марки «Росо» Х3Pro з сім-картами мобільних операторів «Київстар» та «Водафон», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 , блокнот з чорновими записами та вільними зразками почерку ОСОБА_4 , флеш-носій з медичною звітністю.

Постановою слідчого від 13.01.2026 року вилучені речі визнані речовими доказами.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя керується тим, що згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зокрема у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК).

Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).

Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин, оскільки це підтверджується протоколами допиту свідків, протоколами огляду, а також, що вилучені речі відповідають критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки вони можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто мають значення речових доказів.

Зокрема вилучений під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 мобільний телефон може містити листування з іншими особами, причетними до кримінального правопорушення, а флеш-носій та блокнот з чорновими записами, у свою чергу, можуть містити документи та записи, які мають значення для досудового розслідування.

Також слідчий суддя вважає доведеними, що в разі не накладення арешту на вилучені речі, існує ризик їх знищення чи спотворення, в тому числі наявної на них інформації, так як ОСОБА_4 як особа, якій в цьому кримінальному провадженні повідомлено про підозру, є заінтересованим у результатах кримінального провадження.

Отже, матеріали клопотання доводять наявність правових підстав для накладення арешту на вилучені речі та документи.

Твердження підозрюваного про те, що раніше його телефон оглядався слідчим не спростовують необхідність арешту цього майна, яким підозрюваний користувався певний період і який міг залишити на собі сліди (листування та інші відомості) кримінального правопорушення.

На переконання слідчого судді, накладення арешту на майно ОСОБА_4 відповідає потребам досудового розслідування та не матиме негативних наслідків, оскільки арешт носить тимчасовий характер, пов`язаний зі здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

Враховуючи вищенаведене, клопотання прокурора необхідно задовольнити та накласти арешт шляхом заборони розпорядження та користування на речі і документи, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки «Росо» Х3Pro з сім-картами мобільний операторів «Київстар» та «Водафон», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ; блокнот з чорновими записами та вільними зразками почерку ОСОБА_4 , флеш-носій з медичною звітністю.

Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт шляхомзаборони розпорядження та користування на речі і документи, вилучені під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме мобільний телефон марки «Росо» Х3Pro з сім-картами мобільний операторів «Київстар» та «Водафон», imei1: НОМЕР_1 , imei2: НОМЕР_2 ; блокнот з чорновими записами та вільними зразками почерку ОСОБА_4 , флеш-носій з медичною звітністю.

Роз`яснити, що накладений арешт може бути скасований у порядку, визначеному статтею 174 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_8