Рішення № 134762971, 12.03.2026, Близнюківський районний суд Харківської області

611/242/26

2-а/612/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Масло С.П., за участю секретаря судових засідань Чміль Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в селищі Близнюки справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

З Барвінківського районного суду Харківської області на розгляд надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , в якій вона просить: 1) Постанову інспектора СРПП ВП №1 (м.Барвінкове) Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області майора поліції Кіченка Сергія Миколайовича від 08 лютого 2026 року серії ЕНА №6634993 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 190 грн. скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити; 2) Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код 40108599) суму сплаченого судового збору у розмірі 532,64 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 08 лютого 2026 року інспектором СРПП відділення поліції №1 (м.Барвінкове) Ізюмського РУП в Харківській області майором поліції Кіченком Сергієм Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6634993 (копія додається, оригінал знаходиться у Позивача). Вказаною постановою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. В оскаржуваній постанові зазначено про те, що 08.02.2026 близько 22.45 водій керував транспортним засобом Мерседес Ванео н.з. НОМЕР_1 в м.Барвінкове вул.Центральна з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9.в ПДР керування водієм ТЗ з номерним знаком, перевернутим чи неосвітленим. Зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Оскаржувана постанова не містить ані відомостей про здійснення фото або відеозапису, ані відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У пункті 7 оскаржуваної постанови зазначено, що до постанови додаються «інші матеріали справи», при цьому, які саме, їх форма, носій та кількість не зазначені. Таким чином неможливо встановити, що саме станом до 23 год. 27хв. 08.02.2026 року, тобто до моменту винесення оскаржуваної постанови, відеозапис належав до матеріалів адміністративної справи, у якій винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення ЕНА №6634993. Таким чином, притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Інспектором при винесені постанови не наведено докази, на яких ґрунтується його висновок про скоєння Позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення Позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначив, оскаржувана постанова є обґрунтованою і заснована на вимогах чинного законодавства України. Враховуючи наявність у діях позивача ознак такого адміністративного правопорушення, керуючись правилами розділу IV Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, поліцейський провів розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якого прийняв рішення про накладення на позивача штрафу за частиною 1 статті 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Докази правопорушенн підтверджуються відеозаписами з портативного відео реєстратора.

Відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвлою суду від 27.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по адміністративній справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, виснував наступне.

Судом встановлено, що 08 лютого 2026 року інспектором СРПП відділення поліції №1 (м.Барвінкове) Ізюмського РУП в Харківській області майором поліції Кіченком Сергієм Миколайовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №6634993. Вказаною постановою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн.

В оскаржуваній постанові зазначено про те, що 08.02.2026 близько 22.45 водій керував транспортним засобом Мерседес Ванео н.з. НОМЕР_1 в м.Барвінкове вул.Центральна з неосвітленим номерним знаком, чим порушив п.2.9.в ПДР.

Пунктом 2.9 ПДР установлено, що водію забороняється керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Згідно із частиною першою статті 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Оскаржувана постанова повністю відповідає вимогам, встановленим п. 5 Розділу 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, відповідно до яких постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За результатами розгляду справи інспектором прийнято рішення про накладення на Позивача штрафу в розмірі передбаченому ч. 1 ст. 121-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто в межах санкції, встановленої такою нормою закону.

Обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджуються відеозаписом, зробленим портативним відеореєстратором інспектора згідно вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026.

Даний відеозапис був покладений в основу прийнятого інспектором рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності та складення оскаржуваної постанови.

Разом із тим, згідно рішення Великої Палати Європейського суду з прав людини від 29.06.2007 у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Також варто зауважити, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 580/4215/19, від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16, від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18.

Відповідно до вимог частини 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Поліцейський розглянув справу про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. Жодних переконливих доводів своєї невинуватості позивачем на місці розгляду справи не надано. Тож, пояснення позивача, викладені ним в позовній заяві, щодо відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення є лише спробою уникнути встановленої законом відповідальності, що є неприпустимим.

Варто звернути увагу, що, зазначаючи про обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій або бездіяльності, позивач не врахував, що судова практика містить правову позицію про те, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. КАС України встановлює, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази. Проте, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтованість позовних вимог та спростовували б правомірність оскаржуваної постанови.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).

Таким чином, судом встановлено, що розглядаючи дану адміністративну справу відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами, а спірна постанова містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 283 КУпАП, що підтверджується матеріалами справи, з урахуванням вказаного, суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови, тому у задоволені позовних вимог відмовляє.

Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом вимог ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачем не підлягають відшкодованою.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 72 - 77, 99, 132, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 283-284, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження за адресою: м.Харків, вул.Жон Мироносиць, 13 ЄДРПОУ 40108599.

Суддя С.П. Масло