Постанова № 13476212, 10.01.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2011 р. справа № 2а-12385/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретаріЗакутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м. Родинське

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 0000471640/1

за участю представників:

від позивача: Мінкевич І.М. за дов.

від відповідача: Удод М.І. за дов.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» заявлено позов до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0000471640/0, від 17 серпня 2009 № 0000471640/1 щодо донарахування податку на додану вартість за травень 2009 року на загальну суму 5043715 грн. 56 коп., у тому числі за основним платежем 4203096 грн. 30 коп. та штрафними санкціями 840619 грн. 26 коп. (з урахуванням збільшення позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про податок на додану вартість, доводить право на формування податкового кредиту в сумі податку на додану вартість, включеної до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, посилаючись на розбіжності у сумах податку на додану вартість, яка включена позивачем до податкового кредиту, та яка включена контрагентом позивача ТОВ «Краснолиманська» до податкових зобовязань, що підтверджується автоматизованою базою співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та встановлено під час документальної невиїзної перевірки.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31599557, перебуває на податковому обліку в Красноармійській обєднаній державній податковій інспекції, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06462658.

З 6 липня 2009 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року позивача, наслідки якої викладені в акті перевірки від 6 липня 2009 року № 750/15-213/31599557 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 0000471640/1, якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 5043715 грн. 56 коп., з яких за основним платежем 4203096 грн. 30 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 840619 грн. 26 коп.

Правовою підставою визначення податку спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі Закон № 168), (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначений підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі Закон № 2181), (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається з акту, в ході проведення документальної невиїзної перевірки в додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» були встановлені взаємовідносини позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», за наслідками яких позивачем включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 6399514 грн. 79 коп., а ТОВ «Краснолиманське» до податкових зобов'язань включило суму 2196418 грн. 49 коп., розбіжності складають 4203096 грн. 30 коп. Відповідачем до позивача було надіслано лист від 24 червня 2009 року № 10540/10/15-213 про надання письмового пояснення та документального підтвердження щодо правовідносин з контрагентами, з якими встановлені розбіжності (податкові накладні та інші документи) та документального підтвердження підприємство не надало. За висновком перевірки, відповідачем встановлено, що позивачем порушені норми підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, а саме позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку у зв'язку із придбанням товарів, не підтвердженими податковими накладними.

Ухвалою суду від 17 листопада 2009 року була призначена судова економічна експертиза. За висновком судової економічної експертизи від 10 листопада 2010 року № 264/24 в результаті проведених досліджень експертом встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість позивача за травень 2009 року, яка підтверджена первинними документами (податковими накладними) складає 9324702 грн. Також, в результаті проведеного дослідження, експертом встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість позивача, яка задекларована у податковій звітності за травень 2009 року підтверджується первинними документами повністю. У суду відсутні підстави для неприйняття висновку експерта.

Судом встановлено, що позивачем засобами електронного зв'язку була подана до податкового органу (відповідача) декларація з податку на додану вартість за травень 2009 року, в якій позивачем сформований податковий кредит у загальному розмірі 8757414 грн. 30 червня 2009 року позивачем до відповідача поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок, який прийнятий відповідачем до відома, а не як податкова звітність.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з експертного висновку, даними облікових регістрів позивача підтверджується право підприємства на формування у складі податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2009 року сума податку на додану вартість по податковим накладним, які відображені в розділі І «Отримані податкові накладні» реєстру податкових накладних за травень 2009 року, дата отримання яких передує травню 2009 року. В результаті проведеного експертного дослідження встановлено, що сума податкового кредиту з податку на додану вартість, яка підтверджена первинними документами (податковими накладними) складає 9324702 грн., тобто більше показника, який задекларований позивачем у декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Суд зазначає, що допущення помилок позивачем при складанні податкової декларації, в тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, яку позивач намагався виправити шляхом подання уточнюючого розрахунку, але який не був прийнятий відповідачем як податкова звітність, не свідчить про включення позивачем до податкового кредиту травня 2009 року сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними. Як визначено висновком експерта, податковий кредит позивача повністю підтверджується податковими накладними по всім контрагентами позивача, що могло б бути встановлено й відповідачем при приведенні позапланової виїзної документальної перевірки, під час якої були б досліджені всі первинні документи позивача, які б стосувалися формування податкового кредиту травня 2009 року за господарськими операціями по всім контрагентам позивача, а не тільки по ТОВ «Краснолиманське». Отже, у спірних правовідносинах, позивачем не було допущено зменшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2009 року.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як субєктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України. Безпідставність донарахування спірними рішеннями податку на додану вартість посвідчує безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Під час судового засідання 10 січня 2011 року представником відповідача, без надання будь-яких підтверджуючих доказів, було повідомлено суду про переведення позивача на податковий облік до іншого податкового органу, однак суд зазначає, що оскільки спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті саме Красноармійською ОДПІ, дана податкова інспекція є належним відповідачем у справі, і переведення позивача на податковий облік до іншої податкової інспекції ніяким чином не впливає на вирішення спірних правовідносин по суті.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України. Витрати на проведення експертизи позивачем документально суду не підтверджені, внаслідок чого судом позивачу не присуджуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 13 липня 2009 року № 0000471640/0, від 17 серпня 2009 № 0000471640/1 щодо донарахування податку на додану вартість за травень 2009 року на загальну суму 5043715 грн. 56 коп., у тому числі за основним платежем 4203096 грн. 30 коп. та штрафними санкціями 840619 грн. 26 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції від 13 липня 2009 року № 0000471640/0 та від 17 серпня 2009 року № 0000471640/1, якими визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 5043715 грн. 56 коп., з яких за основним платежем 4203096 грн. 30 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 840619 грн. 26 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 січня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 14 січня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.