Рішення № 134761706, 11.03.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/9711/25

2/212/3381/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року місто Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Терещук М. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив таке.

До суду звернулась представник позивача Усенко М. І. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. 01 грудня 2025 року суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів. На виконання ухвали суду витребувані докази надійшли на адресу суду 30 грудня 2025 року.

05 січня 2026 року заочним рішенням суду позов було задоволено.

Ухвалою суду від 19.02.2026 це заочне рішення було скасоване за заявою відповідачки; призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні 11.03.2026 об 11:00 годині.

10 березня 2026 року відповідачка подала до суду заяву, в якій послалася на неможливість бути присутньою у судовому засіданні, просила розглянути справу за її відсутності, поданий нею відзив на позовну заяву підтримала в повному обсязі.

Представник позивача раніше просив суд проводити розгляд справи за відсутності позивача, просив задовольнити позовні вимоги; у судове засідання 11.03.2026 не з`явився, повідомлений про розгляд справи належним чином.

Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що участь в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Оскільки всі учасники справи не з`явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд скористався своїм правом, обумовленим ч. 6 ст. 259 ЦПК України, та відклав складання повного тексту рішення.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором № 451137 на загальну суму 22 945,36 грн та судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Позов обґрунтував таким. 16.10.2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір № 451137, за яким ТОВ «Селфі Кредит» надало відповідачу кошти у розмірі 4 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. 01.02.2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 01022024, за яким ТОВ «Селфі Кредит» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги включно і до відповідача за договором № 451137 за реєстром боржників. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 22 945,36 грн, з яких: 3 414,40 грн заборгованість за тілом кредиту, 19 530,96 грн - заборгованість за відсотками. Відповідач не здійснив заходів для погашення існуючої заборгованості.

У Відзиві на позовну заяву відповідач просила відмовити у задоволенні позову в частині стягнення процентів та інших нарахувань, у разі часткового задоволення зменшити суму процентів до розумного рівня, судові витрати покласти на позивача. Відповідач зазначила, що факт отримання нею 4 000 грн вона не заперечує, проте вважає суму позову безпідставною. В обґрунтування заперечень послалася на: недоведеність укладення електронного договору, оскільки позивач не надав доказів підписання договору саме нею (відсутні SMS-код, логи, IP-адреса, докази входу в кабінет; протокол КЕП підтверджує лише підписання документів адвокатом позивача); ненадання паспорта споживчого кредиту (позивач не довів, що паспорт був вручений їй до укладення договору, як того вимагає ст. 12 Закону «Про споживче кредитування»); непропорційність та незаконність процентів (проценти у розмірі 19 530,96 грн більш ніж у 5 разів перевищують тіло кредиту, що порушує принцип добросовісності); недоведеність розрахунку (поданий розрахунок не містить формул, періодів, первинних документів, тому є недопустимим доказом; неповідомлення про факторинг (позивач не довів, що повідомив її про перехід права вимоги відповідно до ст. 516 ЦК України).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

16.10.2022 року о 10:18 год. між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) було укладено договір про надання споживчого кредиту № 451137 (а. с. 9-19), за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 4 000,00 грн строком на 365 днів. Процентна ставка є фіксованою, стандартна процентна ставка становить 2,2 % на день, знижена процентна ставка застосовується за певних умов та складає 0,01 % на день (пп. 1.5., 1.5.1., 1.5.2.) Згідно п. 2.1. Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Можливість укладення кредитного договору в електронній формі передбачена п. 9.6. самого договору. Разом з Договором ОСОБА_1 підписала також Графік платежів (а. с. 19 зворот - 20) та Паспорт споживчого кредиту (а. с. 20 зворот - 21), де викладені умови, аналогічні умовам кредитного договору, а також Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг (а. с. 22).

Копія листа від ТОВ «Пейтек» від 25.03.2025 (а. с. 23 зворот), а також надана суду інформація АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів, підтверджує факт зарахування кредитних коштів у розмірі 4 000,00 гривень 16.10.2022 року на банківську картку № НОМЕР_2 .

Як свідчить розрахунок заборгованості за Договором (а. с. 24-30), відповідач обізнана про наявність у неї кредитних зобов`язань, адже здійснювала заходи, спрямовані на погашення заборгованості, а саме: 25.11.2022 року часткова сплата заборгованості за тілом кредиту у розмірі 240,00 грн та за нарахованими відсотками у розмірі 1 760,00 грн; 15.12.2022 року часткова сплата заборгованості за тілом кредиту у розмірі 345,60 грн та за нарахованими відсотками у розмірі 1 654,40 грн.

Відповідач у відзиві не заперечила проти отримання нею 4 000 грн, що суд оцінює як часткове визнання нею позовних вимог. Враховуючи ту обставину, що з часу укладення кредитного договору та отримання коштів 16.10.2022 минуло понад три роки. Весь цей час вона користувалася кредитними коштами, здійснила часткове погашення, суд критично ставиться до її твердження про те, що позивач не довів обставину підписання нею електронного договору. Наголошуючи на не доведенні позивачем цієї обставини, вона, разом з тим, не заперечила її. Паспорт споживчого кредиту був підписаний відповідачкою одночасно з самим кредитним договором (різниця в одну секунду), що вказує на те, що вона ознайомилася з ним до укладення кредитного договору. Розрахунок заборгованості за Договором містить, всупереч твердженням відповідачки, періоди, суми та розмір процентів, які нараховувалися. Первинні документи він і не повинен містити. Формула (принцип) нарахування процентів не є складною, є загальновідомою (програма середньої школи), тому суд не вважає, що розрахунок заборгованості повинен містити формулу. Застосування процентної ставки обумовлено сторонами в укладеному кредитному договорі (п. 1.5., 1.7., 1.8.). Відповідач не надала суду альтернативний розрахунок. Докази погашення заборгованості в іншому розмірі, ніж зазначений позивачем, та/або спростування розрахунку заборгованості відповідач суду не надала. Щодо непропорційності та незаконності процентів, суд відхиляє аргумент відповідачки про це, оскільки сторони, керуючись принципом свободи договору, під час укладення договору домовилися про такі проценти.

01 лютого 2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 01022024 (а. с. 31-35), відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників. Відповідно до п. 6.2.3. договору факторингу, права вимоги переходять до Фактора після підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників, та виконання вимог пункту 7.2. За цим пунктом, Фактор сплачує Клієнту фінансування, шляхом перерахування Клієнту грошових коштів протягом 2 (двох) робочих днів з дати укладання цього договору. Сплата коштів за договором факторингу відбулася 01.02.2024 року, що підтверджується платіжною інструкцією (а. с. 37). Обставина переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором позивачу підтверджується Актом приймання-передачі Реєстру Боржників від 01.02.2024 до договору Факторингу (а. с. 36 зворот), та Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу (а. с. 36), де зазначено, що загальна сума заборгованості відповідача становить 22 945,36 грн, складається з залишку за тілом кредиту в розмірі 3 414,40 грн та залишку за відсотками у розмірі 19 530,96 грн; платіжною інструкцією про сплату за відступлення права вимоги.

Отже, між ТОВ «Селфі Кредит» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини споживчого кредитування; право вимоги за укладеним між ними кредитним договором було передано 01.02.2024 за договором позивачу. Обставини кредитування та переходу права вимоги суд вважає доведеними.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним з різновидів відступлення права вимоги є факторинг. Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд відхиляє аргумент відповідачки про обов`язковість повідомлення її про перехід права вимоги відповідно до ст. 516 ЦК України. Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків; у цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Отже, неповідомлення боржника новим кредитором про перехід до нього права вимоги має значення лише в тому сенсі, що боржник, належним чином сплачуючи борг первісному кредитору, може заперечувати проти вимог нового кредитора. Натомість відповідач не надала суду доказів того, що вона сплачувала за кредитним договором первісному кредитору ТОВ «Селфі Кредит» в обсязі більшому, ніж про це заявив сам позивач. Відповідно, обставина повідомлення/неповідомлення боржника не впливає на дійсність самого зобов`язання і не звільняє боржника від його виконання.

Як свідчить розрахунок заборгованості, проценти нараховані первісним кредитором за строк кредитування, визначений Договором про споживчий кредит, в розмірі, обумовленому сторонами під час укладення Договору.

Отже, позов належить до задоволення в повному обсязі.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн підтверджуються такими документами: Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року (а. с. 39 зворот), Актом № 295 наданих послуг від 05.08.2025 (а. с. 40), Детальним описом наданих послуг до Акту (а. с. 40 зворот), Ордером про надання правничої допомоги (а. с. 41).

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування витрат позивача належно обґрунтовані та доведені, пов`язані з розглядом справи, клопотання відповідача про зменшення їх розміру відсутнє, дотримані критерії розумності їх вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу мають бути стягнені з відповідача у повному обсязі.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 451137 в розмірі 22 945,36 (двадцять дві тисячі дев`ятсот сорок п`ять грн 36 коп) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 12 березня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець