Постанова № 134761, 19.09.2006, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

19.09.06 Справа№ 5/2190-13/231

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Маїк С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ “Гри Фонд”, м.Львів

до відповідача: ДПІ у Галицькому районі м.Львова, м.Львів

Про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 26.04.2006 року №0006642320/2, №0006652320/2, №0000012320/2.

Представники

від позивача: Скачко В.А. –представник

Стець Р.В. –директор

Цюнка С.Ф. –гол. бух.

від відповідача : Рождественська Л.П. –гол. держ. под. інсп. юр. відділу.

Суть спору: ТзОВ “Гри Фонд”, м. Львів звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 26.04.2006 року №0006642320/2, №0006652320/2, №0000012320/2.

27.04. 2006 р. позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 26.04. 2006 р. № 0006642320/2 щодо стягнення податку на прибуток та фінансових санкцій загальною сумою 176827,00 грн., № 0006652320/2 щодо стягнення ПДВ та фінансових санкцій загальною сумою 7146,30 грн. та № 0000012320/2 щодо стягнення податку нa прибуток та фінансових санкцій загальною сумою 9900,00 грн. Всі ці повідомлення-рішення були прийняті нa підставі акту від 25.11. 2005 р. N 475-23-031/30052063 про результати виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного законодавства та іншого законодавства ТОВ «Гриф-Фонд»за період 01.07. 2004 р. пo 30.06. 2005 р. ДПІ у ІІІевченківському районі м. Львова.

На думку позивача зазначені повідомлення-рішення є необrрунтованими, а тому такими, що підлягають скасуванню. Зокрема, донарахування за повідомленням-рішенням від 26.04.2006 р. № 0006642320/2 складаються з двох частин-підстав: завищення валових витрат в зв'язку з нібито некоректним застосування норм авторського права та начебто заниження валового доходу за господарською операцією із ЗАТ «Кримський торгово-промисловии дім».

Об’єкти, що використовувались позивачем для виробництва своєї продукції - малюнки, які охороняються нормами авторського права, а нe товарні знаки.

Згідно норми частини першої ст. 418 ЦКУ „Права інтелектуальної власності - це право на результати інтелектуальної, творчої діяльності або інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом, та іншим законом".

Нормою частини першої статті ст. 433 ЦКУ встановлено перелік об'ектів авторського права, в тому числі, і об' єкт - твір графіки, до якого відносяться малюнки.

Імперативним з точки зору даного позову є припис статті 1114 ЦКУ:

«Ліцензія нa використання об'єкта права інтелектуальної власності ma договори, визначені статтями 1109, 1112 ma 1113 цього Кодексу, не підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Їx державна реєстрація здійснюється нa вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом.

Відсутність дежавної реєстрації не впливає нa чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, ma інших прав нa відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема нa право ліцензіата нa звернення до суду за захистом свого права».

При цьому, ст. 1109 ЦКУ стосується дозволу нa використання об'єктів інтелектуальної власності, а caмe Ліцензійних договорів, ст. 1112 ЦКУ - договорів створення за замовленням і використанням об'єкту інтелектуальної власності, а ст. 1113 ЦКУ - передачі прав власності нa об'єкти інтелектуальної власності.

Позивач приходить до висновку, що авторські договори, що є предметом суперечки, нe потребують обов'язкової реєстрації у відповідності з нормами ЦКУ.

Тотожні висновки випливають з норм Закону України “Прo авторське право і суміжні права" в редакції від 11.07.2001 р. № 2627-ІІІ. Частиною другою ст. 11 якого встановлено, що „авторське право нa твір виникає внаслідок факmy його створення. Для виникнення і здійснення Авторського nрава не потрібна реєстрація твору або любого іншого спеціального оформлення твору, а також виконання яких-небудь інших форmальностей". Таким чином, законодавчий обов'язок реєстрації авторських прав на твір відсутній, хоча й частиною п'ятою ст. 11 Закону №2627-ІІІ встановлено, що «суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних дерджавних реєстрах»

Видача дозволу нa використання твору здійснюється у формі авторського договору і регулюється ст. 33 Закону № 2627-ІІІ, а caмe:

І. Договори npo передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі ... .

2. Договір npo передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, сnособу використання твору, територіі, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди.

Всі умови, здійснення яких вимагає частини друга статті 33, маються в договорах позивача з авторами. І, нарешті, статтею 33 нe передбачено обов'язкової реєстрації авторських договорів у виконавчому органі державної влади пo питаннях інтелектуальної власності.

Відповідно до рахунку № 306 від 20.10.2004 р. платіжним дорученням від 20.10.2004 р. №137 позивачу було переказано ЗАТ „Кримський торгово-промисловий дім" 150000,00 грн. з призначення платежу «за фольгу поліграфічну». В обліку це відображено записом Дебет 31.1. Кредит 36.1. Оскільки фaктично товар нe було поставлено, позивачем повернуто всю отриману суму –150000,00 грн. платіжним дорученням від 21.10.2004 р. № 878. Це було відображено в обліку записом Дебет 63.1 Кредит 31.1, а також підтверджено листами про повернення даної попередньої плати у сумі 150000,00 грн. та уточнення формулювань платіжних доручень. За наведених обставин будь-яке донарахування валового доходу, а відповідно податку нa прибуток є неправомірним.

Донарахування ПДВ за повідомленням-рішенням від 26.04.2006 року №0006642320/2 є похідними від донарахувань валового доходу за господарською операцією позивача з ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім”, а відповідно такими ж необгрунтованими.

Донарахування податку нa прибуток за повідомленням-рішенням від 26.04. 2006 р. № 0000012320/2 нe має жодних обгрунтувань. Вимога щодо даного донарахування міститься в рішенні про результати розгляду повторної скарги, що його прийнято Державною податковою інспекцією у м. Львові (Bих.. від 26.04. 2006 р. №6976/25-0), в якому (аркуш №7) взагалі не мається будь-яких розрахунків, аргументів, доказів тощо.

Таким чином, визначення податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 26.04. 2006 р. №№ 0006642320/2, 0006652320/2, 0000012320/2 суперечить вимогам чинного податкового законодавства.

У відзиві позовні вимоги не визнаються з наступних підстав:

Ст. 11 Закону України від 22.05.1997 року №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника ) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів ( робіт, послуг),що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт,п ослуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки в банківською установкою, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Так, при перевіреці ж\о по б\р 31.1. 36.1 ТОВ «Гриф-фонд»у 4 кварталі 2004 року отримано від ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»150000 грн. в т.ч. ПДВ - Дт 3 1.1 Кт 36.1 (платіжне доручення від 20.10.2004 року, призначення платежу - за фольгу, згідно рахунку 306 від 20.10.2004 року, ж\о по б\р 31.1, копія платіжного доручення, копія рахунку додаються) Фактично відвантажено у 4 кварталі 2004 року ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»товарів на суму 73383.58 грн. В т.ч. ПДВ - Дт 36.1( ж\о по б\р 36.1, картка рахунку 36.1 по контрагенту ЗАТ'«КТПД» додаються). Дебетове сальдо по ж\о 36.1 в частині контрагента ЗАТ «КТПД»станом на 01.10. 2004 року - 48031.20 грн. в т.ч. ПДВ. Кредитове сальдо по ж\о 36 станом на 01.01.2005 року в частині контрагента ЗАТ «КТПД»становить 28585.22 грн. в т.ч. ПДВ. Однак до складу валового доходу за 4 квартал 2004 року по розрахунках з ЗАТ «КТПД»включено лише 73383.58 грн. в т.ч. ПДВ, а належало включити 101968.80 грн. в т.ч. ПДВ (150000-48031.2)

Так, ТОВ «Гриф-фонд», в порушення пп. 11.3.1 пЛ 1.3 ст.11 вищенаведеного Закону України, не включено до валового доходу у 4 кварталі 2004 року 28585.22 грн. в т.ч. ПДВ. (150000-4803 1.2-73383.58)

ТзОВ “Гриф Фонд” віднесено до складу валових витрат –роялті в сумі 1066600,00грн. в т. ч.

3 кв. 2004 року –143000,00грн.

4 кв. 2004 року –404600,00грн.

1 кв. 2005 року –124500,00грн.

2кв 2005 року – 394500,00грн.

Відповідач зазначає, що охорона прав на знаки, насамперед забезпечується нормами міжнародної угоди - Паризької конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883 р. до якої Україна приєдналася тільки в 1992 р.. Після підписання цієї конвенції було прийнято Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15.12.93р. №3689-ХП.

Щоб захистити свій знак, його слід зареєструвати (отримати свідоцтво). Якщо знак не зареєстровано, його власник не зможе заборонити іншим особам використовувати його у своїй діяльності.

Право власності на знак у нашій державі засвідчується свідоцтвом України на знак для товарів і послуг . Після отримання свідоцтва про реєстрацію власник знака стає власником виключних прав користування та розпорядження ним.

Права власника знака, що випливають зі свідоцтва , починають діяти вже з моменту подання заявки та сплати збору. Тобто після подання заявки підприємець має право використовувати знак, але поки що з позначкою „тм" , що означає, що знак перебуває на реєстрації.

Свідоцтво надає його власнику :

І) виключне право користуватися та розпоряджатися знаком на свій розсуд; 2) виключне право забороняти іншим особам використовувати без свого дозволу; 3) право передавати за договором своє право власності на знак будь-якій особі або видати дозвіл на використання знака (ліцензію); 4) право проставляти поруч зі знаком попереджувальне маркування, про те, що цей знак зареєстровано в Україні.

Передача права на знак у тимчасове користування здійснюється на підставі ліцензійного договору про використання знака. За таким договором власник свідоцтва дає дозвіл на використання знака. На відміну від випадків остаточної передачі прав на знак передати своє право в тимчасове користування власник незареєстрованого знака не може.

Зокрема, право власності на винахід (корисну модель) засвідчується патентом, право власності на знаки для товарів і послуг - свідоцтвом.

Власник патенту або свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання об'єкта промислової власності на підставі ліцензійного договору, за яким користувач сплачує власнику об'єкта промислової власності визначену договором винагороду (платіж) (періодичні платежі) за надане йому право користування таким об'єктом власності.

Зазначені платежі підпадають під визначення терміну "роялті", наведеного у абзаці першому пункту 1.30 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із внесеними змінами). Згідно із підпунктом 4.1.4 статті 4 цього Закону платежі у вигляді роялті включаються до складу валових доходів платника податку, який їх одержує, та відповідно до підпункту 5.4.2 статті 5 Закону - до складу валових витрат платника податку, який їх сплачує.

При отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, яке перевіряється, керівником (заступником керівника) державного податкового органу вживаються заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до п. З ч.б ст.11 і ст. 11 Закону України від 04.12.90 р. № 509-ХП (із змінами і доповненнями).

В порушення пп. 7.3.1, п.7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.97 року №168/97ВР “Про податок на додану вартість”, ТзОВ “Гриф Фонд” не включено до податкового зобов”язання в жовтні 2004 року 4764,20грн. –податок на додану вартість з вартості отриманих коштів 28585,22 грн. в т. ч. ПДВ від ЗАТ “КТПД” за фольгу поліграфічну згідно рахунку 306 від 20 жовтня 2004 року.

В порушення п.9.12.2, ст. 9, п.7.1 ст. 7, п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року №889-ІУ “Про податок з доходів з фізичних осіб” із змінами і доповненнями ТзОВ “Гриф Фонд” не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб за виплачені доходи Гунько М.В. на суму 557,86 грн. (4291,26 грн. 13%).

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази в їх сукупності господарський суд відзначає наступне:

як зазначено позивачем в позовній заяві, що за повідомленням –рішенням від 26.04.06 року за №0006642320/0 донарахування складаються з двох підстав: завишенням валових витрат в зв”язку з неправомірним застосуванням авторського права і заниженням валового доходу з господарською операцією із ЗАТ “Криимський науково-промисловий дім”.

Позивач вважає, що етикетки для вин Массандра являються малюнками, які охороняються нормами авторського права, а не товарні знаки призначення яких необхідно на розмежування товарів.

Суд не може погодитись з позивачем, оскільки відповідно до ст. 420 ЦК України торговельні марки (знаки для товарів і послуг) належать до об”єктів права інтелектуальної власності.

Знаки для товарів не є результатами творчої діяльності, але в правовому режимі вони також прирівнюються до об”єктів промислової власності.

Згідно ст. ст. 421,422 ЦК України – суб”єктами права власності є творці ( автор, виконавець) і таке право виникає (набувається) з підстав, встановлених Цивільним кодексом, іншим законом та договором.

У відповідності до ст. 1 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (із змінами і доповненнями) від 15.12.93 року №3689 –Ш знаком є позначення , за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від творів і послуг інших осіб (цей абзац 4 ст. 1 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2003 року №850-IV ). Такий же висновок зроблено позивачем в позовній заяві, але чомусь він вважає, що виготовлення етикеток для вин є авторським правом.

Об”єкти авторського права визначені в ст. 433 ЦК України і до них належать твори. Етикетки для вин аж ніяк не можуть бути літературним чи художнім оригінальним твором, який ще невідомий суспільству і який, згідно вимог цієї статті не може бути повторенням уже відомого твору і має бути за об”єктивною формою вираження, яку можуть сприймати інші та відтворювати її.

У відповідності до чч. 2.3.4 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” об”єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Реєстру, і засвідчених свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Отже, етікетки для вин мають всі ознаки знаків для товарів і послуг і право власності на такі етікетки засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Без свідоцтва і внесеного до Реєстру зображення знака право власності на знак для товарів і послуг не виникає і така особа не вправі передавати право шляхом укладення договорів. Особа без підтвердження виключного права на об”єкти інтелектуальної власності, без виключного права дозволяти використання об”єкта права інталактуальної власності не вправі давати дозвіл на використання об”єкта права інтелектуальної власності іншою особою (ст. 426 ЦК України).

Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій. Що сталась раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) дата практичного надання результатів робіт (послуг) платника податку.

ТзОВ “Гриф Фонд” у 4-му кварталі 2006 року отримано від ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” 150000,00 грн. Фактично відвантажено у 4-му кв. 2004 року ЗАТ “Кримський торгово-промисловий дім” товарів на суму 73383,58грн. Дебетове сальдо станом на 01.10.2004 року становить 48031,20грн. Кредитове сальдо в частині ЗАТ “КТПД” становить 28585,22 грн. в т.ч. ПДВ. Однак, до складу валового доходу за 4-й квартал 2004 року по розрахунках із ЗАТ “КТПД” включено лише 73383,58 грн. в т.ч. ПДВ, що є порушенням п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вищенаведеного Закону.

ТзОВ “Гриф Фонд” не включено до валового доходу у 4-му кв. 2004 року 28585,22грн в т. ч. ПДВ.

Через вищевказані порушення, допущено заниження податку на прибуток за 4-й кв. 2004 року становить 75505,00грн. і за 2-й кв. 2005 року 59250,00грн.

Суд не може врахувати зауваження відповідача, що кошти зразу було повернено, оскільки господарську операцію завершено і зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів відбулось і ця дата зарахування коштів є датою збільшення валового доходу.

Також в порушення п.п. 7.3.1 п.7.3. ст. 7 ЗУ від 03.04.97 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, ТзОВ “Гриф Фонд” не включено до податкового зобов”язання в жовтні 2004 року 4764020грн. податку на додану вартість з вартості отриманих коштів –28585,22 грн. в т. ч. ПДВ від ЗАТ “КТПД” за фольгу поліграфічну.

Не спростовано позивачем неутримання та неперахування сум податку з доходів фізичних осіб в 2004-2005 роках.

В порушення п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні соціальної пільги, затвердженої постановою КМУ від 26.12.2003 року №2035, п.п. 6.3.2 п.6.3. ст. 6, п. 7.1. ст. 7., п. 9.12.2 ст. 9, п. 19.2 ст. 19 ЗУ від 22.05.2003 року, №889-IV “Про податок з доходів фізичних осіб” занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 32,96 грн. та не сплачено податку з доходів фізичних осіб на суму 557,86 грн.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення – рішення прийнято в межах норм чинного законодавства та йому відповідають.

Керуючись ст.ст.122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -

постановив:

1. В позові –відмовити.

2.Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.

Суддя Станько Л.Л.