Рішення № 134758120, 10.03.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/894/26

Провадження №2/442/745/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючого судді - Хомик А.П., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», від імені та в інтересах якого діє - Ткаченко Юлія Олегівна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами №71659626 від 23.06.2025 та №8913316 від 23.05.2025 в розмірі 7826,48 грн. та понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 23.06.2025 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71659626, умовами якого встановлено, що TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 1500,00 грн. строком на 20 днів зі сплатою процентів у розмірі 1% в день (базова процентна ставка/фіксована). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується 4% пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора '70464, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов Договору №71659626 від 23.06.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1500,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Європейська платіжна система».

Крім цього, 23.05.2025 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8913316, умовами якого встановлено, що TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надає ОСОБА_1 кредит в розмірі 1000,00 грн. строком на 360 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,95% в день (базова процентна ставка/фіксована). У разі порушення позичальником строків повернення кредиту нараховується неустойка в розмірі 50 грн. за кожен день понадстрокового користування.

Договір кредиту підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора 145802, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2.

TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на виконання умов Договору №8913316 від 23.05.2021 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес».

В подальшому, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпроммаркет» уклали Договір факторингу №16/10/25 від 16.10.2025, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договорами позики №71659626 від 23.06.2025 та №8913316 від 23.05.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 16.10.2025 до договору факторингу №16/10/25-02 позивач набув права вимоги до відповідача за Договором №71659626 від 23.06.2025 в сумі 4404,48 грн. з яких: 1488,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2916,48 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 16.10.2025 до договору факторингу №16/10/25-01 позивач набув права вимоги до відповідача за Договором №8913316 від 23.05.2021 в сумі 3422,00 грн. з яких: 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 722,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1700,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відтак, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у загальному розмірі 7826,48 грн. та понесені судові витрати, що складаються з 2662,40 грн. судового збору та 4500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

17.02.2026 суддею отримано відповідь з Відділу-центру надання адміністративних послуг виконкому Дрогобицької міської ради щодо реєстрації місця проживання відповідача з якої встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована на АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 17.02.2025 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін на 10.03.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Зазначена ухвала надсилалась сторонам, зокрема, відповідачу за встановленим судом місцем його реєстрації.

З трекінгу поштового відправлення встановлено, що поштове відправлення, повернулось з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Пунктом 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичній особі направляється за адресою її місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відтак, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час, місце та порядок судового розгляду зазначеної справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідачем клопотання про розгляд справи за участю сторін суду не надано, відзиву на позовну заяву не подано.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У позові ТОВ «Фінпром Маркет» просить витребувати докази з АТ "Державний ощадний банк України" - інформації, що містить банківську таємницю, а саме: щодо підтвердження факту належності відповідачу банківських карт та виписок по карткових рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 .

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В даному ж випадку, позивачем до позову надано довідку ТОВ «Європейська платіжна система» та довідку ТОВ «ФК «Фінекспрес», якими підтверджується здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_1 у сумі 1500,00 грн. та 1000 грн. відповідно. Сумнівів у їх дійсності на даний час у суду немає, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про витребування доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 23.06.2026 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71659626. Даний договір був укладений в електронній формі, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора '70464, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

Відповідно до умов договору, позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на узгоджених умовах, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, натомість позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку або достроково та сплатити плату ( проценти) від суми позики. З п.2 договору вбачається, що сума кредиту становить - 1500 грн., строк кредиту - 20 днів, процентна ставка ( фіксована) -1,00%, пеня - 4% в день. З п.5 договору, вбачається, що ОСОБА_1 підписавши даний договір підтвердила те, що вона вивчила договір та правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору.

Відповідно до довідки про ідентифікацію за договором №71659626 ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до довідки ТОВ «Європейська платіжна система» № КД-000004591 від 06.11.2025, підтверджується здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 у сумі 1500,00 грн. 23.06.2025.

Однак, станом на сьогодні відповідач не виконав зобов`язання щодо виконання умов договору, що підтверджується розрахунком суми заборгованості за Договір про надання коштів у кредит №71659626 за період з 15.10.2025 по 16.01.2025.

Крім цього, 23.05.2026 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №8913316. Даний договір був укладений в електронній формі, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора 145802, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу.

Відповідно до умов договору, позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на узгоджених умовах, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, натомість позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів у день закінчення строку або достроково та сплатити плату ( проценти) від суми позики. З п.2 договору вбачається, що сума кредиту становить - 1000 грн., строк кредиту - 360 днів, процентна ставка ( фіксована) -0,95%, неустойко - 50 грн. за кожен день понадстрокового користування. З п.5 договору, вбачається, що ОСОБА_1 підписавши даний договір підтвердила те, що вона вивчила договір та правила надання грошових коштів у позику, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору.

Відповідно до довідки про ідентифікацію за договором №8913316 ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України.

Відповідно до довідки ТОВ «Фінекспрес» № КД-000074886 від 04.11.2025, підтверджується здійснення переказу грошових коштів ОСОБА_1 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 у сумі 1000,00 грн. 23.05.2025.

Однак, станом на сьогодні відповідач не виконав зобов`язання щодо виконання умов договору, що підтверджується розрахунком суми заборгованості за Договором про надання коштів у кредит №8913316 за період з 15.10.2025 по 16.01.2025.

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом (ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпроммаркет» уклали Договір факторингу №16/10/25 від 16.10.2025, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за Договором про надання коштів у кредит №71659626 від 23.06.2025 та за Договором про надання коштів у кредит №8913316 від 23.05.2025.

Таким чином, ТОВ «Фінпром маркет» наділено правом вимоги за вищевказаними кредитними договорами.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 16.10.2025 до договору факторингу №16/10/25-02 позивач набув права вимоги до відповідача за Договором №71659626 від 23.06.2025 в сумі 4404,48 грн. з яких: 1488,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2916,48 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 16.10.2025 до договору факторингу №16/10/25-01 позивач набув права вимоги до відповідача за Договором №8913316 від 23.05.2025 в сумі 3422,00 грн. з яких: 1000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 722,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1700,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Оскільки будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами, відповідачем по справі суду надано не було, а відтак, наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині нарахування заборгованості за основною сумою боргу та заборгованості за процентами, суд вважає правильним, оскільки такий містить період нарахування сум заборгованості, проценту ставку, за якою нараховувалися проценти за користування кредитними коштами, суми відсотків нарахованих за кожен день користування кредитними коштами, інформацію щодо наявності/відсутності платежів позичальника на погашення заборгованості.

Отже, право позивача порушене невиконанням свого зобов`язання з повернення кредиту відповідачем, а тому підлягає судовому захисту. Таким чином з відповідача слід стягнути суму заборгованості в розмірі 3210,00грн., що включає в себе: 1488,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу за договором №71659626 від 23.06.2025; 1000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу та 722,00 грн. заборгованості за відсотками за Договором №8913316 від 23.05.2025.

Щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 2916,48 грн. пені/неустойки за Договором №71659626 від 23.06.2025 та 1700 грн. пені/неустойки за Договором №8913316 від 23.05.2025, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначене вище, стягнення неустойки у розмірі 2916,48 грн. за Договором №71659626 від 23.06.2025 та 1700 грн. за Договором №8913316 від 23.05.2025, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам Закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п.6 ч.1ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогамист.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1091,97 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як передбачено ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розглянувши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що заявником надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу. Наявність договірних відносин між адвокатом та клієнтом підтверджується договором про надання правової допомоги №25-08/25/фп від 25.08.2025, актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (додаток №1 до договору№25-08/25/фп від 25.08.2025), витягом з акту № 6-фп приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (додаток №2 до договору№25-08/25/фп від 25.08.2025), платіжною інструкцією щодо переказу коштів за договором надання правничої допомоги 579939289.1, ордером на надання правової допомоги №1287257 Ткаченко Ю.О., свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 Ткаченко Ю.О.

У зв`язку із дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом Ткаченко Ю.О. у справі щодо стягнення заборгованості із відповідача суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути 4500,00 грн. понесених судових витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12-13, 81-82, 89, 141, 264-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитними договорами №71659626 від 23.06.2025 та №8913316 від 23.05.2025 в загальному розмірі 3210,00 (три тисячі двісті десять) гривень, витрати по оплаті судового збору в розмірі 1091,97 гривень (одну тисячу дев`яносто одну гривню 97 коп) та 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) гривень витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 10 березня 2026 року.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження - вул. Садова, 31/33 м. Ірпінь, 08205.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 .

Головуючий суддя Хомик А.П.