Рішення № 134750942, 05.02.2026, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 752/3303/25

2/368/131/26

Рішення

Іменем України

"05" лютого 2026 р. Кагарлицький районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Іванюти Т.Є.

при секретарі Вареник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлику справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» (м.Вишневе, вул. Київська, 8-Б), ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (м.Київ, вул. Стеценка, 1-А) про визнання заборгованості неправомірною, -

встановив :

Позивач звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що

19 квітня 2024 року між ним та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було укладено публічний договір на приєднання до електромереж для постачання електроенергії за адресою: Київська обл., с. Кадомка, вул. Смілкова, буд. 1. На момент укладення договору представником ДТЕК КРЕМ було зафіксовано показники лічильника на рівні 49 711 кВт-год, які відображаються в його особистому кабінеті. При цьому жодного акту прийому-передачі показників, підписаного обома сторонами, надано не було.

На початку травня 2024 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» виставила йому рахунок на суму 106 682,40 грн за нібито спожиту електроенергію в квітні 2024 року. Ця сума базувалася на заявлених 40 410 кВт-год, які, згідно з твердженням відповідача, були спожиті до укладення договору. Такі дії є абсолютно необґрунтованими, не відповідають реальному споживанню та порушують усі законодавчі вимоги, оскільки договір між сторонами набув чинності лише з 19 квітня 2024 року.

На момент подання цієї заяви всі розрахунки за фактично спожиту електроенергію з урахуванням зафіксованих показників 49 711 кВт-год ним було здійснено в повному обсязі. Заборгованість за зточну спожиту електроенергію відсутня.

14 січня 2025 року Кагарлицький районний суд ухвалив рішення про скасування судового наказу про стягнення вказаної заборгованості, визнавши, що позивач не надав належних доказів обгрунтованості своїх вимог.

А тому позивач просить визнати неправомірними нарахування ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованості у сумі 106682,40 грн.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Представники Відповідачів проти позову заперечили.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8).

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції .

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .Суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Під час розгляду справи № 760/6034/16-ц (постанова від 15.02.2023 року) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вказав, що змагальність сторін є одним із основних принципів цивільного судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всебічність та повнота, зокрема, передбачають з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності у будь-якого доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Крім того, Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово згадував про категорію стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів та заяви клопотань з приводу забезпечення доказів

Таким чином, з урахуванням принципу змагальності та враховуючи надані сторонами докази, суд вважає що позов слід задоволити з слуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРЕОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ» є електропостачальником та отримало ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, що підтверджується постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.06.2018 р № 429 .

Крім того, ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» виконує функції постачальника, тобто постачальника електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам на території Київської області. Тобто, ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» проводить діяльність виключно з постачання електричної енергії та в розумінні Закону та Постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429 не є адміністратором комерційного обліку електричної енергії оператором системи розподілу чи постачальником послуг комерційного обліку

ОСОБА_2 використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність і є споживачем електричної енергії (особовий рахунок НОМЕР_1 ), яку постачає ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» адресою: вул. Смілкової, 1, с. Кадомка, Київської області згідно додаткової угоди до публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 400797451 від 19.04.2024р., укладеного шляхом приєднання ОСОБА_2 до умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого на веб-сайті ТОВ КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК». Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розроблений постачальником універсальної послуги на підставі Типового договору.

ТОВ «КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ЕК» не здійснює функції з обліку електричної та не визначає обсяги спожитої електричної енергії Споживачами. В силу покладених на електропостачальника функцій та обов`язків, не здійснює фіксацію (зйом) показників електролічильників та особисто не визначає обсяг проданої електричної енергії споживачам.

Зчитування показів лічильника провадиться постачальником послуг комерційного обліку та/або оператором мережі (ПрАТ "ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ»), та/або споживачем щомісяця відповідно до умов договору.

На момент укладення договору представником ДТЕК КРЕМ було зафіксовано показники лічильника на рівні 49 711 кВт-год, які відображаються в особистому кабінеті позивача. При цьому жодного акту прийому-передачі показників, підписаного обома сторонами, надано не було. Електролічильник знаходиться на зовнішній частині будинку. Позивач в будинку не проживає, електроенергію не використовує.

На початку травня 2024 року ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» виставила позивачу рахунок на суму 106 682,40 грн електроенергію в квітні 2024 року. Ця сума базувалася на заявлених 40 410 кВт-год, які, згідно з твердженням відповідача, були спожиті до укладення договору. Такі дії є абсолютно необґрунтованими, не відповідають реальному споживанню та порушують усі законодавчі вимоги, оскільки договір між сторонами набув чинності лише з 19 квітня 2024 року.

На даний час всі розрахунки за фактично спожиту електроенергію з урахуванням зафіксованих показників 49 711 кВт-год ним було здійснено в повному обсязі. Заборгованість за точну спожиту електроенергію відсутня.

14 січня 2025 року Кагарлицький районний суд ухвалив рішення про скасування судового наказу про стягнення вказаної заборгованості з ОСОБА_1 , визнавши, що позивач не надав належних доказів обгрунтованості своїх вимог.

19.04.2024 позивачем було укладено нові договори на постачання та розподіл електроенергії з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» та ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія». Обидві угоди в пункті 1 містять згоду сторін про визнання правовідносин та умов користування електричною енергією але з моменту: «не раніше ніж з 19.04.2024 року». Отже, всі попередні договори, на які посилається відповідач, втратили чинність у зв`язку з укладенням нових. Нарахування, здійснені за період до 19.04.2024, не можуть бути підтверджені жодним актом приймання-передачі, або іншим доказом фактичного споживання, погодженим з позивачем.

Усі договори в енергетичній сфері є договорами приєднання до публічної оферти. Відсутність підтверджених показників лічильника, пломбування або фіксації обсягів споживання унеможливлює встановлення зобов`язань заднім числом.

Відповідно до ст. 15, 16 ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином лише за чинним договором та з належним підтвердженням факту постачання.

Відсутність акта приймання-передачі електроенергії на 40 410 кВт/год до дати 19.04.2024 ставить під сумнів правомірність нарахування суми заборгованості, яке є одностороннім і не погодженим з позивачем.

Крім того, нові договори не містять жодного посилання на попередню заборгованість або зобов`язання її визнати. Всі правовідносини починаються з дати приєднання тобто з 19.04.2024 року.

Отже відповідачами порушено положення п. 6.7.5 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, а саме у разі виникнення розбіжностей між сторонами щодо обсягів споживання електроенергії необхідно складати відповідний акт. Відсутність такого акту є прямим порушенням цього положення.

Відповідно до п. 11.3.16 Правил роздрібного ринку електричної енергії: постачальник зобов`язаний складати акт контрольних знімань показників, який є основою для проведення розрахунків між споживачем і постачальником.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Отже позовні вимоги в частині визнання неправомірними нарахування ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованості у сумі 106 682,40 грн підлягають задоволенню, поскільки порушують права позивача як споживача.

Позовні вимоги про зобов`язання ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» скоригувати дані обліку та усунути всі неправомірно нараховані обсяги споживання електроенергії належним чином не обгрунтовані, тому не підляга.ть задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст. 10, 89, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 526, 629 ЦК України, Правил роздрібного ринку електричної енергії, 15, 16 ЗУ «Про захист прав споживачів», Кодексу комерційного обліку електричної енергії, суд, -

Вирішив :

Позов задоволити частково.

Визнати неправомірними нарахування ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» заборгованості у сумі 106682,40 грн.

. В решті позову відмовити.

Рішення набуває законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом 30 днів.

Суддя: Т.Є. Іванюта.