Рішення № 134742983, 10.03.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 639/6664/25

н/п 2/953/552/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

05 вересня 2025 року АТ «Таскомбанк» (далі: позивач) звернулось до ОСОБА_1 (далі: відповідач) з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором №002/13101706-СК_SB від 10.12.2021 у розмірі 87 513,50 грн., з яких: 53 815,10 грн. заборгованість за тілом кредиту; 33 698,40 грн. заборгованість за відсотками.

Обґрунтовуючи заявлену позовну вимогу позивач посилається на укладення 10.12.2021 між ним та відповідачем заяви-договору про комплексне банківське обслуговування, яку слід розуміти як кредитний договір №002/13101706-СК_SB. Відповідач з 10.12.2021 є власником поточного рахунку у гривні НОМЕР_1 , що відкритий до заяви-договору на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування з номером Кредитного договору №002/13101706-CK_SB. Так, умовами кредитного договору визначено, що ознайомившись з Публічною пропозицією АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, тарифами АТ «ТАСКОМБАНК», відповідач просив відкрити поточний рахунок у гривні, операції за яким можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, на своє ім`я та виявив бажання оформити платіжну картку Master Card World і встановити кредитний ліміт на суму, вказану в мобільному додатку. Згідно умовами Заяви-договору відповідачу встановлений ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування для вказаного продукту, що складає 200 000 грн., а саме надані кредитні кошти в сумі 57 900 грн., з процентною ставкою за встановленим кредитним лімітом 59 %; строк користування 12 місяців з автоматичною пролонгацією.

До судових засідань 11.02.2026, 10.03.2026 учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Представник позивача розгляд справи просив здійснювати у свою відсутність. Відповідач причину неявки не сповістив.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Клопотань про відкладення від учасників справи не надходило, підстав передбачених ст. 223 ЦПК України для відкладено справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим провести судовий розгляд справи за відсутності сторін.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

З виписки по особовим рахункам кредитного договору №002/13101706-CK_SB на ім`я відповідача за період з 10.12.2021 по 14.05.2025 вбачається заборгованість у розмірі 87 513,50 грн., з яких: 53 815,10 грн. заборгованість за тілом кредиту; 33 698,40 грн. заборгованість за відсотками.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутня заява-договір про комплексне банківське обслуговування, яку слід розуміти як кредитний договір №002/13101706-СК_SB.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено ст.11 ЦК України.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, що передбачено ч.2 ст.639 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, про що зазначено у ч.1 ст.1048 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із вимогами ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Так, за змістом ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що передбачено ст. 76, 77 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на укладення 10.12.2021 з відповідачем заяви-договору про комплексне банківське обслуговування, яку слід розуміти як кредитний договір №002/13101706-СК_SB.

Разом з тим, позивачем не надана заява-договір про комплексне банківське обслуговування, яку слід розуміти як кредитний договір №002/13101706-СК_SB.

Отже, позивачем не доведений факт укладення кредитного договору №002/13101706-СК_SB від 10.12.2021, а відтак, підстави для стягнення заборгованості за вказаним договором відсутні.

За таких обставин позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», ЄДРПОУ 43657029, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 10.03.2026.

Суддя Н.В. Єфіменко