Ухвала суду № 134740667, 11.03.2026, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

11.03.2026

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

копія Справа № 524/7296/25 Провадження № 2/401/177/26

11 березня 2026 року м.Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд в складі

головуючого судді Мельничика Ю.С.

за участю секретаря судових засідань Рудської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , та просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з нею.

Ухвалою суду 20 серпня 2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 25 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка в судові засідання 21 січня та 11 березня 2026 року не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується довідками про доставку судової повістки до її електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд". Причини неявки позивачка суду не повідомляла.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав письмовий висновок органу опіки щодо розв`язання даного спору, в якому зазначено, що оскільки дитина, місце проживання якої позивачка просить визначити з нею, досягла чотирнадцяти років, то суд не може визначати місце проживання дитини з одним із батьків.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Передбачене пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" (Alimentaria Sanders S.A. проти Іспанії).

Отже, у дотриманні стандартів доступу до суду, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, важливе значення має добросовісна поведінка позивача та його представника.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Аналогічна норма міститься й у статті 2 ЦПК України.

Відповідно до частини статті 44 ЦПК України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до приписів вказаної статті учасники справи, зокрема, зобов`язані: з`являтися в судове засідання за викликом суду.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями.

Повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено статтею 223 ЦПК України.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, що в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Наведена норма кореспондується із закріпленим у пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України правилом, за яким позов залишається судом без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Суд відзначає, що в розумінні ЦПК України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до суду. Тому, як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права. При цьому визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

За матеріалами справи судом встановлено, що в судові засідання позивач і представник позивача жодного разу не прибули, причини неприбуття не повідомили, про дату, час та місце судового засідання позивач та його представник був повідомлений належним чином, про що свідчить матеріали справи.

Водночас, суд звертає увагу на те, що позивач та його представник був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення кожного із зазначених засідань, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, в матеріалах справи відсутні заяви (клопотання) позивача та його представника про розгляд справи за їх відсутності.

Слід також звернути увагу на те, що загальнообов`язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод. У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенство права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.

Правила цієї статті встановлюють умови та підстави, які спрямовані на те, щоб учасники судового процесу й, зокрема, суд не могли свавільно обмежити право особи на судовий розгляд справи по суті заявлених вимог через ухвалення будь-якого виду судового рішення, що припинить провадження у справі. Водночас правила цієї статті прописують наслідки та умови, які можуть настати для особи, яка не дотримується правил (процесу) судового провадження.

Норма, яка міститься в пункті 3 частини 1 статті 257 ЦПК України сконструйована таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду її автору, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов`язані з неявкою на засідання суду. Логіка цих норм така, що якщо позивач два і більше разів не з`явився в судове засідання на судові виклики, не повідомив причин неявки й не висловив свою позицію щодо можливості розгляду справи без його участі, не постав перед судом і не переконав його у тому, що відповідач щодо нього чинив протиправно чи незаконно, то тоді такими діями він фактично сигналізує про свою нехіть до вирішення спору.

Законодавче формулювання цієї норми «… якщо неявка перешкоджає розгляду справи" означає, що суд може розглянути позов по суті, однак не зобов`язаний цього робити. Це законодавче формулювання змістовно викладено у вигляді умови, яка в кожному конкретному випадку (правовій ситуації, казусові) повинна оцінюватися окремо в межах відповідних спірних правовідносин, які диктують її застосування.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18, від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19, які суд враховує в силу імперативної норми.

Варто також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є обов`язковою до застосування, у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що "право на суд" та "право на доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише таким способом та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (пункт 59 рішення Де Жуфр де ла Прадель проти Франції, пункт 28 рішення Станєв проти Болгарії). Тобто, реалізація права на суд однією зі сторін спору має відбуватись таким чином, щоб не порушувати права іншої сторони".

Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що позивач, будучи ініціатором судового розгляду справи, в першу чергу має активно, використовувати власні процесуальні права, тобто здійснювати їх з метою, з якою такі права були надані. При цьому, визначальними процесуальними обов`язками позивача є забезпечення представництва власних інтересів при розгляді справи.

Таким чином, зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивачка, яка була належним чином повідомлена про дату час та місце розгляду справи, повторно не з`явилася у судові засідання без повідомлення поважних причин неявки, заяви (клопотання) про розгляд справи за її відсутності не подала, суд дійшов висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту третього частини першої статті 257 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст.257, ст.260 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Автозаводської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, про визначення місця проживання дитини - залишити без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом