Ухвала суду № 134738697, 11.03.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

"11" березня 2026 р. Справа № 520/1345/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що оформлене протоколом від 09 січня 2026 року № 3 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати мені відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України .

10.03.2026 через систему "Електронний суд" позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадовим та службовим особам вчиняти щодо мене дії, пов`язані з призовом на військову службу під час мобілізації, направленням для проходження мобілізаційних процедур, врученням мобілізаційних розпоряджень, а також інші дії, спрямовані на реалізацію наслідків рішення комісії, оформленого протоколом від 09.01.2026 № 3, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі;

- заборонити працівникам Національної поліції України вчиняти дії щодо мого розшуку, затримання, доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 або передачі до зазначеного ТЦК та СП на підставі звернення відповідача, пов`язаного з неявкою за повісткою та реалізацією наслідків рішення комісії від 09.01.2026 № 3, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви представник позивача вказує, що після відкриття провадження у справі він письмово повідомив відповідача про наявність судового спору щодо правомірності рішення комісії від 09.01.2026 № 3 та просив врахувати факт судового розгляду, утриматися від застосування заходів, пов`язаних із внесенням мене до розшуку або притягненням до адміністративної відповідальності, а у разі внесення відповідних відомостей здійснити їх скасування. Зазначене повідомлення датоване 10.02.2026 та отримане ІНФОРМАЦІЯ_4 13.02.2026 за вхідним № 2904. Листом від 16.02.2026 № 06/204 відповідач повідомив мене, що факт відкриття судового провадження не зупиняє дії рішення комісії від 09.01.2026 № 3, що подання адміністративного позову не зупиняє дії рішення суб`єкта владних повноважень, якщо судом не застосовано заходів забезпечення позову, і що станом на дату розгляду повідомлення ухвала суду про забезпечення позову до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходила. У цьому ж листі відповідач прямо зазначив, що рішення комісії від 09.01.2026 № 3 є чинним та підлягає виконанню до моменту його можливого скасування судом, яке набере законної сили. Крім того, згідно з його електронним військово-обліковим документом, сформованим 10.03.2026, у ньому містяться відомості: «Порушення правил військового обліку», «Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення 29.01.2026. У зазначеному документі також відсутні відомості про надану позивачу відстрочку. З наведеного вбачається, що звернення до Національної поліції було ініційоване ТЦК ще 29.01.2026, тобто до винесення ухвали суду про відкриття провадження у справі. Після цього, вже після відкриття провадження у справі та отримання відповідачем повідомлення від 10.02.2026 про наявність судового спору, відповідач не вжив жодних заходів для скасування або коригування відповідних дій, а натомість у листі від 16.02.2026 № 06/204 прямо підтвердив, що рішення комісії від 09.01.2026 № 3 є чинним та підлягає виконанню до можливого скасування судом і що без ухвали про забезпечення позову подання позову не зупиняє дії цього рішення. Окрім цього, пзивачу телефонував дільничний офіцер поліції у зв`язку із зазначеним зверненням до Національної поліції, що додатково підтверджує реальність загрози вчинення щодо мене дій, спрямованих на розшук, затримання, доставлення до ТЦК та СП та реалізацію наслідків оскаржуваного рішення до вирішення спору по суті. Таким чином, на час розгляду цієї справи існує підтверджений доказами та триваючий ризик подальшого вчинення щодо позивача дій, спрямованих на реалізацію наслідків оскаржуваного рішення комісії від 09.01.2026 № 3: звернення до Національної поліції було здійснене ще до відкриття провадження, а після відкриття провадження та його повідомлення відповідач не тільки не усунув таких наслідків, а й письмово заявив про намір і надалі виконувати це рішення без ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заявленої заяви, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд приходить наступних висновків.

Відповідно до частини 1- 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

На підставі ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.

Законодавець встановив три підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

- наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

- наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача на даному етапі переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Верховний Суд в постанові від 28.03.2018 по справі № 800/521/17 вказав, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами.

Отже, із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи.

Із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що відмова у наданні позивачу відстрочки, що є предметом даного спору, не є автоматичним призовом на військову службу.

Зокрема, позивач зазначає, що згідно з його електронним військово-обліковим документом, сформованим 10.03.2026, у ньому містяться відомості: «Порушення правил військового обліку», «Причина звернення до Нацполіції: Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення 29.01.2026.

Порушення правил військового обліку - це невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог щодо реєстрації, оновлення даних та виконання обов`язків військовозобов`язаними, призовниками, а також резервістами. Такі дії можуть виражатися у непостановці на облік, несвоєчасному оновленні даних, ухиленні від медичних оглядів чи військової служби, а також у порушеннях з боку роботодавців тощо.

В разі виявлення порушення особою правил військового обліку така особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Відповідно до правил ведення військового обліку в разі виявлення порушення правил військового обліку районні ТЦК та СП звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративні правопорушення, до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку.

Після отримання такого звернення органи поліції здійснюють розшук та доставлення особи до ТЦК та СП для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.

Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та можливого притягнення до відповідальності.

Забезпеченням позову заявник намагається захистити себе від незаконного призову на військову службу під час мобілізації, однак долученими матеріалами і доказами не підтверджується факт вжиття відповідачем заходів спрямованих на незаконну мобілізацію заявника.

Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі заявника, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв`язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.

Отже, поданими доказами не підтверджуються доводи заявника про вірогідність на цей час набуття ним статусу військовослужбовця у зв`язку з призовом на військову службу, а отже й факту очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам такими діями відповідача наразі судом не встановлено.

Вимоги про заборону Національній поліції України вчиняти дії щодо адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП у даній справі не можуть бути застосовані, оскільки органи Національної поліції України діють на підставі, і у спосіб повноважень, визначених їх спеціальним законодавством.

З огляду на викладені обставини, у суду відсутні підстави для висновку щодо неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому.

При цьому, наведені у заяві про забезпечення позову аргументи на цій стадії судового процесу не дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Окрім того, необхідно зазначити, що підстави забезпечення позову не можуть ґрунтуватися на ймовірних припущеннях і повинні підтверджуватись належними та допустимими доказами.

Оскільки позивачем не доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду без забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. (ч.8 ст.154 КАС України).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 241-243, 256, 294, 295 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Копію ухвали надіслати (видати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Текст ухвали виготовлено та підписано 11.03.2026.

Суддя Ю.О. Супрун