Рішення № 134738536, 10.03.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6971/25

10 березня 2026 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області, відповідач), у якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №192650009773 від 27.06.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.12.1985, у тому числі періоди з 03.06.1986 по 07.12.1993, з 15.03.2000 по 31.12.2003, з 02.01.2004 по 31.12.2005 в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 30.12.1985 та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком з урахуванням зарахованого страхового стажу.

Позов обґрунтовано тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком. Оскаржуваним рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 27.06.2025 йому відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-ІV). Відповідачем не зараховано періоди роботи з 03.06.1986 по 07.12.1993, з 15.03.2000 по 31.12.2003, з 02.01.2004 по 31.12.2005 в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі відповідно до записів у трудовій книжці через недоліки трудової книжки та з 19.06.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі Угода від 13.03.1992).

Представник позивача не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. До страхового стажу має зараховуватися весь період роботи, у тому числі в російській федерації. Відповідно до міжнародних угод, підписаних між Україною та російською федерацією обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою. При цьому основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях є трудова книжка.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Мандзій О.П.) від 15.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

30.12.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву. ГУ ПФУ в Херсонській області позов не визнає та зазначає, що його рішення від 27.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Страховий стаж за наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування склав 06 років 02 місяці 19 днів.

До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.12.1985, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації, яка вперше зробила записи про прийняття на роботу, що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, закладах і організаціях. У відповідача немає правових підстав для зарахування до страхового стажу позивачу періодів роботи з 03.06.1986 по 07.12.1993, набутого до 01.01.2004, відповідно до Закону №1058-ІV, оскільки довідка про роботу від 08.06.2020 №1204-02/3153 не оформлена відповідно до норм законодавчих приписів (відсутній апостиль компетентного органу іноземної держави). Також до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи з 2000 по 2005 рік, згідно наданих позивачем довідок, оскільки заявник в ці періоди працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. У зв`язку із припиненням з 19.06.2023 для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) по 31.12.1991.

В трудовій книжці ОСОБА_1 у спірні періоди відсутні відомості про укладання письмових трудових договорів або про користування відповідними пільгами, тому також не має підстав для обчислення періодів роботи з 03.06.1986 по 07.12.1993, з 15.03.2000 по 31.12.2003, з 02.01.2004 по 31.12.2005 в пільговому розмірі.

У задоволенні позову просить відмовити повністю.

Одночасно з відзивом на позовну заяву відповідач подав клопотання про залучення другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (а.с.34-40).

У зв`язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Мандзія О.П. (у провадженні якого перебувала дана справа) 05.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Чепенюк О.В.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, розгляд справи розпочато спочатку. Одночасно цією ухвалою суду зобов`язано позивача (його представника) надати суду офіційний переклад доданих до позовної заяви документів, що викладені іноземною мовою.

Ухвалою суду від 08.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області другим відповідачем в цій справі.

На виконання ухвали суду від 08.01.2026, представником позивача надано офіційний переклад доданих до позовної заяви документів, що викладені іноземною мовою (а.с.93-126).

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у позові, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 20.06.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.51).

За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Херсонській області, рішенням якого №192650009773 від 27.06.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

У цьому рішенні вказано, що вік заявника становить 62 роки 18 днів, страховий стаж заявника складає 06 років 02 місяці 19 днів.

Також у рішенні виписані умови для призначення пенсії за віком. Так, відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01.01.2023 по 31.12.2023 не менше 30 років. За відсутності страхового стажу роботи 30 років, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу в період з 01.01.2026 по 31.12.2026 від 23 до 33 років; після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу з 01.01.2028 по 31.12.2028 від 15 до 25 років.

Зі змісту рішення вбачається, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.12.1985, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації, яка вперше зробила записи про роботу, чим порушено вимог розділу 2 пункту б підпункту 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58 (після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка);

періоди роботи з 03.06.1986 по 07.12.1993, згідно з довідкою від 08.06.2020 №1204-02/3153, виданою "Отделом по делам архивов (муниципальный архив) Администрации города Новый Уренгой", оскільки заявник в цей період працював на підприємстві, яке розташоване на території росії. Пунктом 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, передбачено, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат. У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів. Запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат ОСОБА_1 направлено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 23.06.2025 №1900-0215-5/29572. Інформація про неотримання в іншій державі пенсійних виплат відсутня;

періоди роботи з 2000 по 2005, згідно довідок: від 29.04.2019 №553, №554, №555, виданих "Муниципальным архивом администрации муниципального образования городского округа «Усинск»" (мовою оригіналу); від 30.04.2019 №559, виданої "Муниципальным архивом администрации муниципального образования городского округа «Усинск»" (мовою оригіналу); від 29.04.2019 №86, виданої "обществом с ограниченой ответственностью « ІНФОРМАЦІЯ_2 »" (Республика Коми г.Усинск) (мовою оригіналу); від 25.06.2019 №91, виданої "обществом с ограниченой ответственностью «Максима»" (Республика Коми г.Усинск) (мовою оригіналу); "справка о доходах физического лица за 2005 год (форма 2-НД)", оскільки заявник в ці періоди працював на підприємствах, які розташовані на території російської федерації. У зв`язку з припиненням з 19.06.2023 для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка набула чинності з 13.03.1992 при визначенні прав громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації до страхового стажу не зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР після 31.12.1991 (а.с.19 зворот - 21).

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує його право на соціальний захист, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує такі нормативно-правові акти.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону N 1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_2 , дата заповнення 30.12.1985, яка містить такі записи щодо спірних періодів роботи на території російської федерації:

Українська нафтогазорозвідувальна експедиція глибокого буріння об`єднання «Західукргеологія», Ямало-Ненецький автономний округ м. Н. Уренгой,

запис №2, 03.06.1986, прийнятий помічником бурильника експлуатаційного розвідувального буріння свердловини на нафту та газ по 4 розряду до партії глибокого буріння №2, підстава: наказ №96-к від 03.06.1986,

запис №3, 01.01.1988, у зв`язку із запровадженням нових тарифних умов оплати праці (… випуск VI рік видання 1986) встановлено 5 розряд помічника бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловини на нафту та газ, підстава: наказ №548 від 21.10.1987,

запис №4, 15.05.1989, у зв`язку зі структурною зміною переведений помічником бурильника експлуатаційного та розвідувального буріння свердловини на нафту та газ по 5 розряду в цех з обслуговування свердловин, підстава: наказ №327-к від 20.05.1989,

запис №5, як доповнення до запису №2, вважати роботу вахтово-експлуатаційним методом, підстава: наказ №328 від 23.11.1990,

запис №6, 07.12.1993, звільнений згідно з п.1 ст.33 КЗП РФ по скороченню чисельності, підстава: наказ №459-к від 18.10.1993;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комі КТС», район Крайньої Півночі Республіка Комі,

запис №9, 15.03.2000, прийнятий на посаду помічника бурильника 5 розряду по цивільно-правовому договору (підряд) від 15.03.2000 по 31.12.2000, підстава: договір №67 від 16.03.2000,

запис №10, 01.01.2001, прийнятий по трудовому договору (контракту) на посаду помічника бурильника 5 розряду від 01.01.2001 по 31.12.2001, підстава: договір №1 від 01.01.2001,

запис №11, 02.01.2002, прийнятий помічником бурильника 5 розряду, підстава: наказ №32 від 02.01.2002,

запис №12, 31.12.2003, звільнений за власним бажанням за ст.80 ТК РФ, підстава: наказ №78 від 31.12.2003;

Товариство з обмеженою відповідальністю «Максим»,

запис №13, 02.01.2004, прийнятий помічником бурильника 5 розряду, підстава: наказ №1/13 від 02.01.2004,

запис №14, 31.12.2005, звільнений по пункту 3 статті 77 Трудового кодексу російської федерації, підстава: наказ №290 від 31.12.2005.

Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, вказані документи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.114-126).

Як видно зі змісту оскаржуваного рішення, до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.12.1985, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка організації яка вперше зробила записи про роботу.

Порядок ведення трудових книжок на момент внесення першого запису до трудової книжки позивача (1979 рік), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), відповідно до якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 глави 2 Інструкції №162).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 глави 2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого терміну від часу прийому на роботу. У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи у роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження та заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку та статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не записуються. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції №162).

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162).

Аналогічні вимоги передбачені також Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція № 58).

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз вказаних норм свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу в позивача за спірний період.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

З огляду на наведене відсутність на титульній сторінці печатки організації, яка вперше зробила записи про роботу позивача, не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, аргументи відповідача про наявність недоліків у заповненні трудової книжки серії НОМЕР_2 від 30.12.1985 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до страхового стажу ОСОБА_1 періодів трудової діяльності чи інших періодів, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії, на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV (до 01.01.2004), суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, для підтвердження страхового стажу разом з заявою про призначення пенсії позивач надав відповідачу архівну довідку від 08.06.2020 №1204-02/3153, видану Відділом у справах архівів (муніципальний архів) Адміністрації міста Новий Уренгой, відповідно до якої в документах Української нафтогазорозвідувальної експедиції глибокого буріння об`єднання «Західукргеологія», наказах щодо особистого складу, особовій картці форми Т-2 значиться ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : прийняти від 03.06.1986 (наказ від 03.06.1986 №96-к) помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин нафти і газ по 4 розряду в партію глибокого буріння №2 та звільнений від 07.12.1993 (наказ від 18.10.1993 №459-к) (а.с.99-100).

Матеріали справи містять ще довідки від 29.04.2019 №553, №554, №555 та від 30.04.2019 №559, видані Муніципальним архівом адміністрації муніципального утворення міського округу «Усинськ», за змістом яких в архівному фонді та в особових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Комі КТС» є відомості про роботу ОСОБА_1 за період з 15.03.2000 по 31.12.2003 та про його фактичну суму заробітку в рублях (а.с.93-98 105-110).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Максим» видано ОСОБА_1 довідку від 29.04.2019 №86 про заробітну плату за період його роботи з 02.01.2004 по 31.12.2005 та довідку від 25.06.2019 №91, що уточнює особливий характер робіт або умови праці, необхідні для призначення дострокової пенсії та підтверджує постійну зайнятість на пільговій роботі відповідно до Федерального закону РФ від 28.12.2013 №400-ФЗ «Про страхові пенсії в російській федерації» за період з 02.01.2004 по 31.12.2005 (а.с.101-104).

Також для підтвердження страхового стажу разом з заявою про призначення пенсії позивач надав відповідачу довідку про доходи фізичної особи за 2005 рік, форма 2-НДФЛ, №1 1106 від 29.12.2005 (а.с.111-112).

Отже, факт роботи позивача на території російської федерації у заявлених позивачем періоди підтверджений як належними записами його трудової книжки, так і вказаними довідками.

Відповідачем не зараховано періоди роботи позивача на території російської федерації, у зв`язку з припиненням з 19.06.2023 для України участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Відповідно до статті 1 Угоди від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Отже, дія цієї угоди розповсюджувалася на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.

Згідно з абзацами другим-третім статті 6 Угоди від 13.03.1992 трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Зміст наведених положень вказаних міжнародних договорів передбачає, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. Водночас, обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації, після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російської федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 676/6166/16-а, від 16.04.2020 у справі № 555/2250/16-а від 17.06.2020 у справі № 646/1911/17, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 та від 06.07.2020 у справі № 345/9/17.

Відповідно до статті 11 зазначеної Угоди від 13.03.1992, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії.

Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача з 03.06.1986 по 07.12.1993, з 15.03.2000 по 31.12.2003, з 02.01.2004 по 31.12.2005.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отож доводи відповідача щодо припинення участі України в Угоді суд вважає неприйнятними, оскільки у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи позивача положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Також суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідного рішення.

Отож періоди роботи позивача з 03.06.1986 по 07.12.1993, з 15.03.2000 по 31.12.2003, з 02.01.2004 по 31.12.2005 підлягають зарахуванню до страхового стажу.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені положення чинного законодавства суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №192650009773 від 27.06.2025 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірних періодів трудової діяльності є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо наявності у позивача достатньої кількості страхового стажу для призначення пенсії за віком, то повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком. Отож, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, зарахувавши додатково страховий стаж в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі, визначений у цьому судовому рішенні.

Суд зауважує, що відповідачем не заперечується той факт, що позивач працював в районах Крайньої Півночі, доводи пенсійного органу мотивовані лише тим, що позивач не надав усіх документів, з наведеного ним переліку, для підтвердження роботи в районах Крайньої Півночі для пільгового обчислення страхового стажу, однак не відмовляв оскаржуваним рішенням у зарахуванні відповідного періоду у пільговому обчисленні.

Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Отже, з огляду на наведене, для обчислення пільгового стажу за період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР від 10 листопада 1967 року № 1029 Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі та у місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі» (в редакції постанови Ради Міністрів СРСР від 03.01.1983 № 12).

Відповідно до пункту "д" статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 № 1908-VII "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" скорочено тривалість трудового договору, який надає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960, а саме зарахування одного року роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком та по інвалідності, виключно працівникам, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі з інших місцевостей країни за умови укладення ними трудового договору про роботу в цих районах з п`яти до трьох років.

Пунктом третім постанови Ради Міністрів СРСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 01.03.1960 зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Згідно з пунктом 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати Президії Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок від 16.12.1967 № 530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надаються незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність наступних обставин:

1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях;

2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії ВР СРСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

При цьому основним документом, підтверджуючим факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є її трудова книжка. Також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 27.07.2022 у справі № 560/755/19, від 17.10.2022 у справі № 592/5589/17.

Верховний Суд зазначив, що для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Отож відповідач, зараховуючи до страхового стажу період роботи позивача в районах Крайньої Півночі, має такий обчислити у пільговому обчисленні.

Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб`єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Херсонській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то відповідно до частини першої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений відповідно до квитанції від 04.11.2025 (а.с.9).

Також представником позивача заявлено до відшкодування з ГУ ПФУ в Херсонській області витрати, пов`язані з перекладом документів, на суму 8660,00 грн. З цього приводу суд враховує таке.

За змістом частин п`ятої-восьмої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №160/7049/19 викладені висновки про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем надані документи викладені іноземною мовою з їх перекладом на українську мову перекладачем Ткачовою Наталією Василівною.

На підтвердження понесених витрат на переклад документів представником позивача надано лише платіжну інструкцію від 19.01.2026 на суму 8660,00 грн, де отримувачем вказана фізична особа підприємець ОСОБА_2 (а.с.113). Цей документ не дає можливість ідентифікувати надання послуг з перекладу документів саме у цій справі, їх кількість та обсяг.

ГУ ПФУ в Херсонській області подано заперечення на клопотання позивача в частині відшкодування понесених витрат на перекладача. Фактично позивачем було здійснено нотаріально завірений переклад документів, відповідно до статтей 132, 139 КАС України такі витрати є витратами на доказування і є обов`язком сторони, яка подає такі документи. при цьому позивач самостійно обрав дороговартісну форму перекладу.

Для підтвердження витрат, пов`язаних із залученням перекладача, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, а відтак витрати, пов`язані із залученням перекладача, не підтвердженні.

В такій ситуації відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесених витрат, пов`язаних із залученням перекладача, в сумі 8660,00 грн, такі через їх не підтвердження належними та допустимими доказами повинен нести позивач.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вулиця Валентини Крицак, 6, місто Херсон, Херсонська область, 73028, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №192650009773 від 27.06.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.06.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 трудову діяльність з 03.06.1986 по 07.12.1993 в Українській нафтогазорозвідувальній експедиції глибокого буріння об`єднання «Західукргеологія», з 15.03.2000 по 31.12.2003 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Комі КТС», з 02.01.2004 по 31.12.2005 в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Максим» в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, в пільговому обчисленні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У зв`язку з тим, що закінчення строку для ухвалення судового рішення, визначеного статтею 258 КАС України, припало на період відпустки судді, то повний текст рішення складено та підписано у перший робочий день судді після закінчення додаткової відпустки 10 березня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.