Рішення № 134735962, 09.03.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 рокусправа № 380/24452/25м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу

Обставини справи.

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій просить суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 до бюджету податковий борг в сумі 5 228,97 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що за відповідачем, як за фізичною особою платником податків, обліковується непогашений податковий борг перед бюджетом. Вказана заборгованість виникла за наслідками проведеної контролюючим органом документальної невиїзної перевірки, результати якої оформлені Актом від 11.02.2025 №6364/13-01-24-08-03/2576808323.

На підставі висновків зазначеного Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення (далі ППР) від 18.03.2025 та 19.03.2025. Відповідно до цих ППР, загальна сума заборгованості становить 5228,97 грн та складається з двох частин: Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) (код бюджетної класифікації 11010500) на загальну суму 4 100,74 грн, що включає 3 008,59 грн основного платежу та 1 092,15 грн штрафних санкцій. Військовий збір (код бюджетної класифікації 11011001) на загальну суму 1128,23 грн, що включає 902,58 грн основного платежу та 225,65 грн штрафних санкцій.

Позивач наголошує, що вказані ППР відповідачем у встановленому законом (адміністративному чи судовому) порядку не оскаржувалися, а визначені в них суми не були сплачені у добровільному порядку. Відтак, ці грошові зобов`язання набули статусу узгоджених і є податковим боргом.

З метою досудового врегулювання спору та забезпечення примусового стягнення боргу, контролюючим органом сформовано та надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 27.06.2025 № 0013389-1306-1301. Оскільки платник податків продовжує ухилятися від виконання свого обов`язку зі сплати податків і зборів, позивач змушений звернутися до суду для стягнення коштів у порядку статті 87 Податкового кодексу України.

Ухвалою від 18 грудня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі. Судом вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

З метою забезпечення процесуальних прав відповідача на судовий захист, копію ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами скеровано рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення на адресу місця реєстрації відповідача ( АДРЕСА_1 ).

Як підтверджується даними сервісу відстеження поштових відправлень на офіційному вебсайті АТ «Укрпошта» (трек-номер відправлення R067067818374), вказане поштове відправлення адресатом отримано не було.

10 січня 2026 року конверт повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «повернення за закінченням встановленого терміну зберігання».

Відповідно до приписів пункту 5 частини шостої статті 251 та частини одинадцятої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі повернення поштового відправлення із вказівкою про відсутність особи за адресою місцезнаходження, або у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання, судовий виклик або судове повідомлення вважається врученим належним чином.

Таким чином, суд констатує, що вжив усіх необхідних та залежних від нього заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд цієї справи. Неотримання поштової кореспонденції за адресою реєстрації є виключно наслідком власної бездіяльності відповідача і не може слугувати підставою для затягування судового процесу.

Відповідач, будучи в силу вимог закону належним чином повідомленим про наявність судового провадження, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Жодних пояснень по суті спору, документально обґрунтованих заперечень щодо правомірності нарахування чи розміру суми податкового боргу, а також належних доказів його добровільної сплати (повністю або частково) суду не надав.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, суд

в с т а н о в и в:

Фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в контролюючих органах як платник податків та зборів.

У період, що передував виникненню спірних правовідносин, Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено документальну невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, зокрема, щодо факту неподання нею податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік. За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено Акт від 11.02.2025 № 6364/13-01-24-08-03/2576808323.

На підставі висновків, викладених у зазначеному Акті перевірки, через встановлені порушення вимог податкового законодавства, контролюючим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (далі ППР):

ППР форми «Р» від 18.03.2025 № 11358/13-01-24-08, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (ПДФО) на загальну суму 3 760,74 грн (з яких: 3 008,59 грн за основним платежем, 752,15 грн за штрафними санкціями).

ППР форми «ПС» від 19.03.2025 № 11354/13-01-24-08, яким до відповідача застосовано штрафні санкції з ПДФО у розмірі 340,00 грн (штраф за неподання податкової декларації).

ППР форми «Р» від 18.03.2025 № 11357/13-01-24-08, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 1 128,23 грн (з яких: 902,58 грн за основним платежем, 225,65 грн за штрафними санкціями).

З метою вручення вказаних податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган направив їх рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення (трек-номер 7902600163751) на офіційну адресу реєстрації місця проживання відповідача.

Як встановлено з копій поштових конвертів та довідок АТ «Укрпошта», відправлення не було отримано адресатом та повернулося до податкового органу з відміткою поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

Згідно п. 4 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України 28 грудня 2015 року № 1204 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2020 року № 846) та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254, якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відтак податкові повідомлення-рішення надіслані відповідачеві податковим органом вважаються врученими платнику податків, в розумінні вимог зазначеного Положення.

Суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України (далі ПК України), у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням або відмову прийняти документ, такий документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із вказівкою про причини невручення. Відтак, вищезазначені податкові повідомлення-рішення є такими, що вручені платнику податків належним чином.

Доказів оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному (до органу вищого рівня) чи у судовому порядку матеріали справи не містять, відповідні рішення про їх скасування відсутні.

З огляду на це, нараховані суми грошових зобов`язань набули статусу узгоджених.

Оскільки відповідачем узгоджені суми грошових зобов`язань не були сплачені у добровільному порядку протягом встановленого законом строку (10 робочих днів з дня їх належного вручення), загальна сума у розмірі 5 228,97 грн трансформувалася у податковий борг.

Відповідно до вимог статті 59 ПК України, з метою забезпечення виконання обов`язку платника податків та ініціювання процедури примусового стягнення заборгованості, контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ф» від 27.06.2025 № 0013389-1306-1301 на суму боргу 5 228,97 грн.

Згідно з даними трекінгу АТ "Укрпошта" (трек-номер відправлення 0601168282609), вказана податкова вимога також повернулась відправнику з відміткою про закінчення терміну зберігання, а тому, в силу закону, вважається врученою належним чином.

Податкова вимога надсилалась відповідачеві відповідно до положень п. 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770.

Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Наявність, склад та точний розмір заборгованості документально підтверджується довідкою Головного управління ДПС у Львівській області про податкову заборгованість фізичної особи станом на 16.09.2025 № 9859/5/13-01-13-016-12.

Станом на дату звернення податкового органу до суду та на час розгляду адміністративної справи по суті, жодних доказів добровільного погашення вказаного податкового боргу (повністю або частково) відповідач суду не надав, а обставини, викладені у позовній заяві, не спростував.

У постанові Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 120/479/21-а, колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу, що добросовісний платник податків, зобов`язаний забезпечити отримання кореспонденції, у разі невиконання цього обов`язку, платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних наслідків.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 140/30/20.

Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов`язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв`язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.

З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, а матеріалами справи не встановлена будь-яка інша адреса платника податків, направлення податкової вимоги на адресу місця реєстрації відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі ПК України) та Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зважаючи на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей конституційний обов`язок є безумовним, має найвищу юридичну силу та підлягає неухильному виконанню всіма суб`єктами правовідносин.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Щодо порядку визначення та узгодження грошових зобов`язань, суд зазначає, що пунктом 54.3 статті 54 ПК України передбачено обов`язок контролюючого органу самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, встановлених цим Кодексом, зокрема, за наслідками проведення документальних перевірок.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник розпочинає процедуру оскарження рішення.

Як встановлено судом, податкові повідомлення-рішення відповідачем в адміністративному чи судовому порядку не оскаржувалися. Отже, визначені у них суми набули статусу узгоджених грошових зобов`язань.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Оскільки відповідач не сплатив узгоджені суми у визначений законом строк, ці зобов`язання трансформувалися у податковий борг.

Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Суд встановив, що позивачем вимоги вказаної норми виконано у повному обсязі шляхом формування та надіслання податкової вимоги форми «Ф», яка вважається врученою належним чином.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

При цьому, механізм стягнення боргу саме з фізичних осіб має свої особливості та визначений пунктом 87.11 статті 87 ПК України. Згідно з цією спеціальною нормою, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Отже, звернення податкового органу до суду з цим позовом є належним, обґрунтованим та єдино можливим законним способом захисту фінансових інтересів держави.

Оцінюючи подані докази та вирішуючи питання щодо тягаря доказування, суд виходить з такого:

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Позивач, як суб`єкт владних повноважень, виконав свій процесуальний обов`язок та надав суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази. Зокрема, копії податкових повідомлень-рішень, податкову вимогу, довідку про заборгованість та роздруківки з інтегрованих карток платника, а також докази направлення документів поштою. Ця сукупність доказів беззаперечно підтверджує факт наявності у відповідача непогашеного податкового боргу у розмірі 5 228,97 грн та дотримання контролюючим органом процедури досудового врегулювання.

Натомість відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, проявив процесуальну пасивність. Він не скористався своїм правом на захист, не надав суду жодних доказів, які б спростовували доводи податкового органу (наприклад, доказів оскарження рішень), та не надав підтверджень добровільної сплати вказаної суми до бюджету.

З огляду на викладене, проаналізувавши норми чинного законодавства та оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Львівській області є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з фізичної особи податкового боргу до державного бюджету.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 139 КАС України. Відповідно до частини другої вказаної статті, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Крім того, згідно з пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальні органи звільняються від сплати судового збору в частині стягнення сум податкового боргу.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу прямої вказівки закону, а доказів понесення ним інших судових витрат (на залучення експертів чи свідків) матеріали справи не містять, судові витрати у цій справі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг в сумі 5 228 (п`ять тисяч двісті двадцять вісім) гривень 97 копійок.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 09.03.2026.

Суддя Коморний О.І.