Рішення № 134735778, 10.03.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року м. Київ справа №640/21105/22

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доОфісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051)простягнення заробітної плати за час вимушеного прогулуВ С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просила суд:

- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі з 08 лютого 2021 року по 14 листопада 2022 року у сумі 786732,80 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у справі №640/1053/20 поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на посаді заступника начальника відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді, з 24.12.2019. Проте, відповідачем рішення суду виконано лише 14.11.2022, а тому позивач має право на компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 08.02.2021 по 13.11.2022.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.12.2022 відкрито провадження у справі.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Шевченко А.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 08.08.2023 (суддя Шевченко А.В.) прийнято до провадження адміністративну справу за №640/21105/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду, у зв`язку з перебуванням судді Шевченко А.В. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку з метою додержання процесуальних строків, встановлених КАСУ у справі призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу №640/21105/22 прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А. та вирішено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Через відділ документального забезпечення суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником відповідача наголошено на тому, що відповідно до декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування поданих позивачем (копії яких додаються), які розміщені на сайті НАЗК встановлено:- за 2021 рік позивач отримувала заробітну плату за основним місцем роботи у Вищому антикорупційному суді (на загальну суму 642887 грн);- за 2022 рік позивач отримувала заробітну плату за основним місцем роботи у Вищому антикорупційному суді та в Державному бюро розслідувань (на загальну суму 665041 грн).

При розрахунку суми виплат за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю).

Розглянувши адміністративну справу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 у справі № 640/1053/20 визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора №2161ц від 21.12.2019 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 24.12.2019. Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на посаді заступника начальника відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді з 24.12.2019. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 по 085.02.2021 в сумі 491 708,00 грн. без урахування податків та зборів. Рішення в частині поновлення на вказаній вище посаді допущено до негайного виконання.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі 640/1053/20 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 скасовано в частині стягнення з Офіса Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітка за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 по 08.02.2021 в сумі 491 708,00 грн. без урахування податків та зборів. Позов у цій частині задоволено частково. Стягнуто з Офіса Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 по 08.02.2021 в сумі 1710213 грн. 11 коп. без урахування податків та зборів. У решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 залишено без змін.

Постановою адміністративного Верховного Суду у сскладі колегії суддів Касаційного суду від 16.09.2022 у справі 640/1053/20 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді заступника начальника відділу забезпечення підтримання обвинувачення обвинувачення управління підтримання публічного в суді скасовано. Ухвалено у цій частині нове рішення, яким публічного поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України та органів прокуратури. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 в частині скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 щодо стягнення з Офіса Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 491 708,00 грн і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 по 08.02.2021 в сумі 1710213 грн. 11 коп. без урахування податків та зборів скасовано. Залишено в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25.12.2019 по 08.02.2021 в сумі 491 708,00 грн. без урахування податків та зборів. Вінших частинах рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 у справі №б40/1053/20 залишити в силі.

Не зважаючи на те, що рішення суду в частині поновлення мене на роботі набуло законної сили і допущено до негайного виконання з 08.02.2021, Офіс Генерального прокурора тривалий час його не виконував.

Лише 14.11.2022 наказом Генерального прокурора від 14.11.2022 №2159ц скасовано наказ Генерального прокурора від 21.12.2019 №2161ц про звільнення позивача з посади заступника начальника відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного в суді Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 обвинувачення Закону України «Про прокуратуру» та поновлено позивача на посаді заступника начальника відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного обвинувачення в суді Генеральної прокуратури України з 25.12.2019.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Пунктом 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Правові положення аналогічного змісту містяться також в статті 235 Кодексу законів про працю України, якою передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно статті 236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Аналіз наведених правових норм вказує, що законодавством передбачено обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника у разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду.

Негайне виконання судового рішення полягає у тому, що таке рішення підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, а негайно з моменту його прийняття.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Наведена правова позиція підтверджується також висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 червня 2020 року у справі №521/1892/18.

Як встановлено судом вище, позивача звільнено з посади заступника начальника відділу забезпечення підтримання публічного обвинувачення управління підтримання публічного в суді Генеральної прокуратури України та органів прокуратури.

Отже, у Офісу Генерального прокурора, як роботодавця виник обов`язок добровільно і негайно виконати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у справі №640/21105/22 в частині поновлення позивача на роботі.

Суд звертає увагу на те, що спосіб відновлення порушеного права в адміністративному судочинстві має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як свідчать матеріали справи, право позивача на поновлення на роботі порушено внаслідок затримки виконання рішення суду, а тому в межах цього спору необхідно вжити заходів стосовно ефективного поновлення прав позивача.

Враховуючи встановлені чинним законодавством гарантії обов`язковості виконання судових рішень, суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.

Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 Кодексу законів про працю України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникло у працівника, який незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно статті 236 Кодексу законів про працю України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Суд зазначає, що предметом розгляду цієї справи не є притягнення до відповідальності за невиконання рішення, а ефективний захист прав позивача шляхом виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналогічна правова позиція викладена у постанова Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №802/1183/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №280/360/19.

Оскільки судом встановлено факт затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року в адміністративній справі №640/1053/20 у період з 09 лютого 2021 року (наступний день після ухвалення рішення про поновлення на роботі) по 14 листопада 2022 року (дата винесення відповідачем наказу про поновлення позивача на посаді - 14 листопада 2022 року, проте, зважаючи на те, що 12 та 13 листопада 2022 року є вихідними днями, кінцевою датою затримки виконання судового рішення є 11 листопада 2022 року), то суд приходить до висновку, що позивач має право на виплату середнього заробітку за час такої затримки.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 09 лютого 2021 року по 11 листопада 2022 року.

Що стосується розміру суми, що підлягає стягненню, суд звертає увагу на таке.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону «Про оплату праці» за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі по тексту - Порядок).

За змістом пункту 5 Порядку, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку).

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Висновки суду щодо питань підрахунку середнього заробітку узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 серпня 2022 року у справі №824/3161/14-а, від 24 жовтня 2019 року у справі №821/1226/16 та від 28 квітня 2022 року у справі №806/1914/17.

Як встановлено рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2021 у справі №640/1053/20 моя середньоденна заробітна плати становить 1756, 10 грн..

Як встановлено вище, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі підлягає стягненню за період з 09 лютого 2021 року по 11 листопада 2022 року.

Таким чином, сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 09 лютого 2021 року по 11 листопада 2022 року становить 784976,70 грн (1756,10 грн х 447 робочих днів) та належить стягненню з Офісу Генерального прокурора на користь позивача.

Згідно з частиною першою статті 9, статтею 72, частинами першою, другою, п`ятою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) про стягнення середнього заробітку - задовольнити частково.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі з 09 лютого 2021 року по 11 листопада 2022 року у сумі 784976,70 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.