Рішення № 134735130, 11.03.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2026 року 14 год. 15 хв.Справа № 280/1337/26 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Лактіонової Г.І. та учасників розгляду справи

від позивача - прокурор Фарзаєва Кристина Алахмедівна

від відповідача - Єрмакова Олена Сергіївна

від третьої особи - не прибула

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного спеціального позовного провадження адміністративну справу

за позовом - Запорізької обласної прокуратури

до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазарева Альона Ігорівна

про визнання протиправною та скасування постанови.

Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Запорізької обласної прокуратури (далі позивач) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 05.02.2026 ВП № 80180480 про стягнення виконавчого збору та п. 3 постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 05.02.2026 ВП № 80180480 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що фактично рішенням суду від 02.05.2025 у справі № 280/955/25 зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 148 337,19 грн, а тому наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер. Вказує, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Зазначає, що дії державного виконавця щодо розрахунку виконавчого збору як за виконання рішення немайнового характеру, є протиправними, оскільки вищевказане рішення є рішенням майнового характеру. Таким чином, дії державного виконавця щодо розрахунку виконавчого збору вважає протиправними, оскільки він повинен становити 14 833,71 грн (10 відсотків від 148 337,19 грн). Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 27.02.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання на 11.03.2026; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазареву Альону Ігорівну; витребувано докази по справі.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 11383 від 03.03.2026), в якому зазначає, що суд не визначив остаточну грошову суму, яка підлягає стягненню на користь позивача, а поклав на боржника обов`язок самостійно здійснити розрахунки, провести нарахування та забезпечити виплату. Зазначає, що характер судового рішення визначається не лише його наслідками для сторін, а насамперед його змістом та формулюванням резолютивної частини. Стверджує, що якщо рішення містить вимогу про вчинення певних дій або утримання від їх вчинення, воно вважається рішенням немайнового характеру, навіть якщо кінцевим результатом таких дій може стати виплата коштів. Вказує, що у даному випадку рішення суду не встановлює конкретної грошової суми компенсації, воно покладає на боржника зобов`язання провести відповідні розрахунки та виплатити кошти у розмірі, який буде визначений саме внаслідок виконання цього рішення. Таким чином, вважає, що характер цього рішення є немайновим, адже воно спрямоване на забезпечення вчинення боржником певних дій, а не на безпосереднє стягнення грошових коштів. Просить відмовити у позові.

Третя особа письмових пояснень по суті позовних вимог не надала.

У судовому засіданні 11.03.2026 представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просила позов задовольнити.

У судовому засіданні 11.03.2026 представник відповідача підтримав позицію відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову. Просив в задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 11.03.2026 третя особа не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтею 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наведене, суд визнав можливим здійснення судового розгляду за відсутності третьої особи.

У судовому засіданні 11.03.2026 судом проголошено скорочене рішення.

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши відзив на позовну заяву та додані до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.05.2025 у справі № 280/955/25, яке набрало законної сили 19.01.2026, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не виконання Рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, розрахованої відповідно до положень ст. 81 Закону України Про прокуратуру, без урахування окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури, щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України Про прокуратуру за період з 17.12.2024 по 02.05.2025.

Зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 17.12.2024 по 02.05.2025 заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України Про прокуратуру, яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України Про прокуратуру, з урахуванням раніше виплачених сум.

29.01.2026 позивачу на виконання вищезазначеного судового рішення видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання до органів виконавчої служби.

05.02.2026 постановою старшого державного виконавеця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревою Альоною Ігорівною відкрито виконавче провадження № 80180480 за вказаним виконавчим листом та надано боржнику строк для виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

05.02.2026 постановою державного виконавця ВП № 80180480 також стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 34 588,00 грн.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору та п. 3 постанови про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Так статтею 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно частин 1, 2 статті 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII встановлені обов`язки і права виконавців. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За частинами 1-4 статті 27 Закону України № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19, від 18 квітня 2024 року у справі № 640/36133/21, від 02 квітня 2025 року у справі № 380/9176/24.

Як встановлено судом, підставою для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору в межах ВП № 80180480 став виконавчий лист № 280/955/25, виданий Запорізьким окружним адміністративним судом, в частині зобов`язання Запорізької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату.

Відповідно до довідки відділу фінансування та бухгалтерського обліку, сума перерахунку заробітної плати ОСОБА_1 , розрахована на виконання рішення суду у справі № 280/955/25, складає 148 337,19 грн.

Тобто, заробітна плата є благом, яке після її нарахування та виплати піддається грошовій оцінці.

Таким чином, вирішений Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №280/955/25 спір, на думку суду, носить майновий характер, а тому в межах спірних правовідносин розмір виконавчого збору мав обраховуватися державним виконавцем з урахуванням нарахованої та виплаченої стягувачу суми заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що постанова старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни від 05.02.2026 ВП № 80180480 про стягнення виконавчого збору та пункт 3 постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої Альони Ігорівни від 05.02.2026 ВП № 80180480 про відкриття виконавчого провадження є необґрунтованими, а тому протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 6, 8 - 10, 14, 90, 139, 143, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29 - А; код ЄДРПОУ 02909973) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13; код ЄДРПОУ 00015622), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазарева Альона Ігорівна (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13, РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 05.02.2026 ВП № 80180480 про стягнення виконавчого збору та п. 3 постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. від 05.02.2026 ВП № 80180480 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 11.03.2026.

Суддя Р.В. Сацький