Ухвала суду № 134729979, 11.03.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"11" березня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/3680/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.

за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.

розглянувши у судовому засіданні справу № 916/3680/25

за позовом: Заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Артура Савельєва, 6, м. Одеса, 65062, ідентифікаційний код/умовний код 0352855223) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (пл. Біржова, 1, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 26597691)

до відповідачів:

1. Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 18, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 24760454)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд ЛТД" (вул. просп. Шевченка, буд. 6, корп.2, м. Одеса, 65058, ідентифікаційний код 38848682)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (вул. Артилерійська, 1, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26302595).

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання вчинити певні дії,

за участю представників:

від прокуратури: Полубок-Грузінова Д. Ю.;

від позивача: не з`явився;

від відповідачів: 1) Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради: Бєлоусюк О. О.;

2) ТОВ "Грінвуд ЛТД": не з`явився;

від третьої особи: Сметанюк І. М.;

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради (позивач) звернувся з позовом до Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (Управління, відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінвуд ЛТД" (відповідач 2), третьої особи - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, в якому просить:

- визнати недійсним договір оренди берегозахисної споруди від 03.07.2017 № 125/юр, укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД ЛТД";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНВУД ЛТД" (код ЄДРПОУ 38848682) повернути територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691) берегозахисну споруду у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 5300,00 кв.м., яка розташована між траверсами №14 та №14-а першої черги ПОС у м. Одесі;

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що усупереч вимогам ст. ст. 4, 85 Водного Кодексу України, ч. 4 ст. 59, ст. 79-1, ч. 1 ст. 116, ст. 123, ч. ч. 1, 2 ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» між Управлінням та відповідачем 2 укладено договір оренди ділянки штучного пляжу від 03.07.2017 №125/юр, на підставі якого фактично передано в оренду земельну ділянку прибережної захисної смуги Чорного моря без формування її як об`єкта цивільних прав та без проведення земельних торгів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.092025 відкрито провадження у справі №916/3680/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент комунальної власності Одеської міської ради та призначено підготовче засідання на 27.10.2025 о 10:00.

10.10.2025 за вх.№31673/25 господарський суд одержав від третьої особи пояснення щодо позовних вимог, в яких Департамент комунальної власності Одеської міської ради зазначає, що предметом оспорюваного договору є не земельна ділянка, яка підпадає під особливий правовий режим земель водного фонду, а саме берегозахисна споруда як об`єкт нерухомості. Це обумовлює різну правову природу об`єктів і виключає ототожнення їхнього правового статусу. Відповідно, доводи позивача про недійсність договору через неможливість його укладення на підставі спеціального режиму земель не знайшли свого підтвердження. Позивачем не надано належних та допустимих доказів, що ділянка штучного піщаного пляжу (берегозахисна споруда), яка є предметом даного спору є земельної ділянкою.

16.10.2025 за вх№32458/25 господарський суд одержав від відповідача 1 відзив на позовну заяву в якому останній проти позову заперечує посилаючись на те, що відповідно до Рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 351 від 24.09.2020 «Про передачу управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси» на підставі статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Одеської міської ради від 23 грудня 2005 року № 5050-IV «Про делегування повноважень з передачі на баланс (в управління) майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Одеси» берегозахисні споруди у вигляді штучних пляжів м. Одеси з метою ефективного використання об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Одеси передані в Управлінню інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради за переліком (додається), де в тому числі пунктом 13 переданий об`єкт оренди за договором оренди штучного піщаного пляжу № 125/юр, а саме штучний піщаний пляж між траверсами № № 14-14-а I черги ПЗС, у 1966-1967 роках ведений в експлуатацію за інвентарним номером 01100929, з балансовою вартістю 133 179,00 грн. Таким чином, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради є і орендодавцем і балансоутримувачем берегозахисної споруди у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу, загальною площею 5300 кв. м, що розташована в районі пляжу «Дельфін», між траверсами № 14 та № 14-а, що перебуває в строковому орендному користуванні відповідача 2 у справі.

Відповідач 1 зазначає, що відповідно до п. 1 рішення Одеської міської ради від 10.06.2020 р. № 6053-VII «Про оренду комунального майна територіальної громади м. Одеси» Департамент комунальної власності Одеської міської ради був уповноважений виступати орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в тому числі щодо берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів, стадіонів та спортивних майданчиків закладів освіти, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважений виступати інший орган. Отже, після здійснення передачі від Управління до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради берегозахисних споруд у вигляді штучних пляжів м. Одеси, останнім відповідно до норм законодавства 03.08.2018 укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди штучного піщаного пляжу № 125/юр від 03.07.2017, де замінено Орендодавця - Управління на Департамент. 27.01.2020 Департаментом внесені зміни до договору оренди штучного піщаного пляжу № 125/юр від 03.07.2017, згідно з якими був продовжений строк договору до 27.01.2035. Предмет договору, правовий режим об`єкта оренди, специфічні зобов`язання Орендаря та сам підхід до експлуатації орендованої площі однозначно вказують на те, що мова йде про оренду берегозахисної споруди, а не землі.

Як вказує відповідач 1, аналізуючи законність договору оренди штучного пляжу № 125/юр від 03.07.2017, прокурор апелює до визначення гідротехнічних споруд морських портів, наведене у статті 1 Водного кодексу України. Однак зазначене визначення стосується гідротехнічних споруд саме морських портів, відносини з використання яких взагалі не є об`єктом договору оренди штучного піщаного пляжу № 125/юр від 03.07.2017, що виключає можливість посилання на нього як на один з аргументів, що, начебто, має обґрунтовувати незаконність укладення такого договору. Також твердження прокурора про те, що згаданий об`єкт є земельною ділянкою не ґрунтується на вимогах законодавства про землю, а лише спирається на розширене фізико-природне тлумачення терміну «земля», яке не створює правового режиму "земельної ділянки" у розумінні ЗК України. Окрім того, позовна заява прокуратури повністю ігнорує технічну природу об`єкта оренди, який не є просто "земною поверхнею", а має комплексну інженерну будову, експлуатаційні характеристики та потребує спеціального обслуговування.

Відповідач 1 зазначає, що берегозахисні та протизсувні споруди, які історично зводилися з метою інженерного захисту території міста Одеси, мають спеціальний правовий статус - як берегозахисні об`єкти, а не як об`єкти нерухомого майна у вигляді земельних ділянок. Неправильна класифікація призводить до втрати функціонального призначення. Віднесення берегозахисних споруд (у тому числі штучного пляжу, підпірних стінок, траверсів, хвилеломів, дренажних систем тощо) до земельних ділянок суперечить їх технічній суті та функції. Отже, з моменту створення і до сьогодні зазначені об`єкти є штучно утвореними майновими об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Одеси, що є визначальним і безспірним критерієм віднесення берегозахисного штучного піщаного пляжу до штучно утвореного майнового об`єкту, а не до земельної ділянки, як то стверджує Приморська окружна прокуратура міста Одеси у позовній заяві.

27.10.2025 за вх№33791/25 господарський суд одержав від прокурора відповідь на відзив відповідача 1 в якій прокурор вказує, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); земельні ділянки, штучно створені в межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об`єктів, або на земельних ділянках дна водних об`єктів. Отже згідно з цими нормами закону піщаний пляж (навіть якщо пісок на ньому намитий у результаті антропогенної діяльності, штучно створений) відноситься до земель, а не споруд. Відповідно до «Порядку обліку місць масового відпочинку населення на водних об`єктах», до місць масового відпочинку населення належать земельні ділянки з прилеглим водним простором, призначені для організованого відпочинку населення на прибережних захисних смугах водних об`єктів або островах, та водні об`єкти, на яких розташовані засоби розваг і атракціони, а також місця для занять водними видами спорту та місця любительського і спортивного рибальства у зимовий період. Таким чином, місце відпочинку на водних об`єктах, у т. ч. морях, в першу чергу є земельними ділянками а не штучними спорудами. Так, відповідач 1 зазначає, що штучний пляж є берегозахисним спорудженням, яке утворилося унаслідок рефулювання, тобто, намивання, піску, а також завезення його, на побережну частину дна моря та берегову лінію суші. Разом з тим, дно моря та берегова лінія суші є землею, а пісок є осадовою уламковою гірською породою або штучним матеріалом, що складається із зерен гірських порід, які унаслідок намивання розмістили на земельній ділянці. Отже, доводи Управління про те, що виконувалися певні роботи щодо намивання піску, не спростовують доводів позовної заяви про те, що піщаний пляж відноситься до земель, а не споруд.

Прокурор зазначає, що твердження відповідача 1 про не застосування до спірних правовідносин ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення» є помилковим, оскільки у цих державних будівельних нормах зазначено, що вони поширюються на проєктування, будівництво, реконструкцію та експлуатацію річкових і морських гідротехнічних споруд усіх видів і класів. Вимоги даних Норм обов`язкові до застосування проектно-вишукувальними, будівельними та експлуатаційними організаціями, органами управління, контролю і експертизи всіх рівнів. Оцінюючи зміст вказаних норм у комплексі можна зробити висновок, що штучний пляж не є спорудою, оскільки він не має конструкції, не створений із будівельних матеріалів. Однак на штучному пляжі можуть бути розміщені пляжоутримувальні споруди. Застосування штучного вільного пляжу може бути заходом інженерного захисту.

10.11.2025 за вх.№35508/25 господарський суд одержав від відповідача 1 заперечення на відповідь на відзив прокурора, в яких відповідач 1 зазначає, що предметом позову, поданого прокуратурою, є оспорювання правомірності оренди штучного піщаного пляжу, тобто договірних відносин щодо користування об`єктом комунальної власності, а не передача права власності на нього. Таким чином, наведена норма не має правового значення для вирішення даного спору. Штучні піщані пляжі між траверсами були спеціально спроектовані, збудовані, намиті та прийняті в експлуатацію як елементи берегоукріплювального комплексу, а отже є частиною інженерної споруди (комплексу), а не земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України.

Відповідач 1 вказує, що визначення цієї ділянки як "земельної" є юридично і фактично необґрунтованим, суперечить технічній документації, акту приймання в експлуатацію та суті самого об`єкту. Пляж між траверсами №14-14а є невід`ємною частиною берегозахисного комплексу, і є берегозахисною спорудою, збудованої у рамках державного комплексу морських берегоукріплювальних робіт, а тому не може бути кваліфікований як земельна ділянка. Штучні піщані пляжі виконують функцію берегозахисної споруди, згідно до мети створення, оскільки виступають у ролі буферної зони між морем та берегом, зменшуючи хвильове навантаження, мінімізуючи штормове навантаження на підпірні стінки, сприяють недопущенню абразії схилів, абразії узбережжя та недопущенню зсувів та, безумовно, сприяючи протизсувній стабілізації узбережжя. Такий підхід підтверджується як науковими, так і нормативно-технічними джерелами.

27.02.2026 за вх№7144/26 господарський суд одержав від прокурора заперечення на призначення у справі експертизи.

Прокурор вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття рішення, та враховуючи що предметом позову є визнання договору недійсним як удаваного правочину, що презюмує надання судом правової оцінки існуючим правовідносинам, а не технічним параметрам (характеристикам), питання про яке можуть бути поставлені експерту, а отже відсутня необхідність для призначення експертизи. Окрім того, прокуратура зауважила, що про відсутність у кошторисі на 2026 рік бюджетних асигнувань на сплату проведення судових експертиз (по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» кошти передбачені виключно на сплату судового збору та податку на землю), оплата експертизи у разі її призначення судом не може бути здійснена.

03.03.2026 за вх№7455/26 господарський суд одержав від відповідача 1 заяву, в якій останній зазначає, що берегозахисна споруда (штучний піщаний пляж), очевидно, розташована на поверхні землі, водночас земельна ділянка є окремим об`єктом- природним, тоді як намитий шляхом рефулювання штучний піщаний пляж , введений в експлуатацію як комплекс протизсувних споруд, є іншим окремим, створеним людиною об`єктом , який за своїми характеристиками являє собою систему, зокрема будівельну, а також конструкцію, тож є спорудою. Отже, одночасно існує як земельна ділянка, так і розташована на ній споруда штучного піщаного пляжу - берегозахисна споруда.

Відповідач 1 вказує, що у судовому засіданні у справі №916/3680/25, що відбулося 16.02.2026, сторонам запропоновано письмово викласти свої пропозиції та заперечення з питань призначення експертизи. Запропоновано на обговорення питання, які пропонуються сторонами для експертної установи, пропозиції щодо визначення експертної установи, а також питання щодо можливості покладення на сторони обов`язку з часткової сплати витрат, пов`язаних із проведенням такої експертизи.

Відповідач 1 у своїй заяві від 03.03.2026 пропонує поставити перед експертами наступні питання:

- Чи є ділянка штучного піщаного пляжу площею 5300 кв.м, розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПЗС, в районі пляжу «Дельфін», та вказана в пункті 1.1 договору оренди штучного пляжу № 125/юр від 03.07.2017, укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «ГРІНВУД ЛТД», з урахуванням додатку до договору - схеми ділянки штучного піщаного пляжу "Дельфін" площею 5300 кв.м між траверсами № 14 та № 14а першої черги протизсувних споруд, берегозахисною спорудою чи земельною ділянкою?

- У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу площею 5300 кв.м, розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПЗС, в районі пляжу «Дельфін», та вказана в пункті 1.1 договору оренди штучного пляжу № 125/юр від 03.07.2017, укладеного між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та ТОВ «ГРІНВУД ЛТД», з урахуванням додатку до договору - схеми ділянки штучного піщаного пляжу "Дельфін" площею 5300 кв.м між траверсами № 14 та № 14а першої черги протизсувних споруд, є спорудою, то чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)?

Щодо експертної установи, відповідач 1 зазначає, що виходячи з принципу процесуальної економії, з огляду на місцерозташування Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та спірного об`єкта у м. Одеса, а також те, що відповідна експертна установа є державною спеціалізованою установою судової експертизи системи Міністерства юстиції України, відповідач 1 пропонує доручити проведення такої експертизи в ОНДІСЕ.

Відповідач 1 не заперечує щодо можливості покладення на нього обов`язку з часткової сплати витрат, пов`язаних із проведенням такої експертизи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно до ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Частиною 1 статті 100 ГПК України визначено, що про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

За змістом статті 106 ГПК України комплексна експертиза проводиться не менш як двома експертами з різних галузей знань або з різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Відповідно до п. 1.2.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України, комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

Згідно з п. 1.2 Інструкції основними видами експертизи є, зокрема, інженерно-технічна, підвидами якої є будівельно-технічна та земельно-технічна.

Відповідно до п. 5.1 глави 5 розділу ІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень основними завданнями будівельно-технічної експертизи є, зокрема, визначення, перевірка обсягів виконаних будівельних робіт, визначення групи капітальності, категорії складності, ступеня вогнестійкості будівель і споруд та ступеня будівельної готовності незавершених будівництвом об`єктів.

Одним із вирішуваних експертизою цього виду питань може бути питання, чи є об`єкт (результат виконання робіт) нерухомим майном (п.5.1.1).

Іншим видом експертизи є земельно-технічна, до основних завдань якої належать, зокрема, визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо), визначення відповідності фактичного розташування будівель, споруд та інших об`єктів відносно меж земельних ділянок їх розташуванню у відповідній технічній документації (п. 6.1.).

Питання земельно-технічної експертизи вирішуються за наявності відповідної правовстановлювальної та технічної документації, зокрема, результатів виконання топографо-геодезичних робіт, які проводяться відповідними фахівцями з використанням відповідного обладнання та бази даних (п.6.1.2.).

Отже, до компетенції судового експерта, що проводить судову будівельно-технічну експертизу, не належить надання відповіді на питання чи є ділянка піщаного пляжу землею. Відповідь на це питання може надати лише земельно-технічна експертиза.

Згідно з матеріалами справи, підставою для пред`явлення позову прокуратурою стало виявлення порушень вимог законодавства під час передання Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінвуд ЛТД" в оренду під виглядом берегозахисної споруди частини пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря без її формування як об`єкта цивільних прав (земельної ділянки) та без проведення земельних торгів.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 5300,00 кв.м., що розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, є частиною поверхні суші, що межує з урізом води Чорного моря, та пляжної зони у межах прибережної захисної смуги моря, а отже, є земельною ділянкою прибережної захисної смуги Чорного моря. При цьому, прокурор зауважує, що навіть якщо пісок на піщаному пляжі намитий у разі антропогенної діяльності, це не спростовує факту належності такого пляжу до земель, а не споруд.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради, у свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що предметом оспорюваного договору є не земельна ділянка, яка підпадає під особливий правовий режим земель водного фонду, а саме берегозахисна споруда як об`єкт нерухомості. Це обумовлює різну правову природу об`єктів і виключає ототожнення їхнього правового статусу.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради також зазначає, що штучні пляжі є саме берегозахисними спорудами, до регулювання правовідносин з використання яких застосовуються саме норми законодавства, які регулюють відносини найму (оренди) майна, а не земельних ділянок, відносини з використання яких регулюються Земельним кодексом України.

Господарський суд враховує, що відповідно до частин 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з частиною 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Беручи до уваги викладені обставини справи, враховуючи необхідність встановлення у справі №916/3680/25 належності спірної ділянки піщаного пляжу до певного фізичного об`єкту - землі або споруди, що потребує здійснення дослідження, проведеного особою, яка володіє спеціальними знаннями, для правильного вирішення спору у даній справі і прийняття обґрунтованого рішення, а також з метою повного та всебічного розгляду справи, господарський суд вважає за необхідне призначити у справі комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

Відповідно до ч. ч 4-5 ст. 99 ГПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

На переконання суду, з урахуванням позицій прокурора, відповідача 1, третьої особи, суд вважає за необхідне призначити комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, фактично, з власної ініціативи.

Таким чином, з урахуванням орієнтовного переліку питань, визначених у Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, суд вважає за необхідне поставити на вирішення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи наступні питання:

1) Чи є ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 5300,00 кв.м., що розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, що є предметом договору оренди штучного пляжу №125/юр від 03.07.2017, земельною ділянкою (землею) чи спорудою?

2) Чи можливе формування, винесення в натурі (на місцевості) меж ділянки та проведення кадастрової зйомки для визначення точних меж ділянки штучного піщаного пляжу, з фіксацією координат її поворотних точок, розташованої між траверсами між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, що є предметом договору оренди штучного пляжу №125/юр від 03.07.2017, та які фізичні характеристики має вказана ділянка штучного піщаного пляжу (склад, конфігурація, площа)?

3) У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 4000 кв.м, що розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, що є предметом договору оренди штучного пляжу №125/юр від 03.07.2017, є спорудою, чи є вона нерухомим майном, інженерною спорудою, берегозахисною спорудою, чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)?

4) У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 4000 кв.м, що розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, що є предметом договору оренди штучного пляжу №125/юр від 03.07.2017, є землею, чи можливо визначити нормативно-грошову оцінку вказаної земельної ділянки?

Частиною 3 статті 99 ГПК України визначено, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради, виходячи з принципу процесуальної економії, з огляду на місцерозташування Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та спірного об`єкта у м. Одесі, а також те, що відповідна експертна установа є державною спеціалізованою установою судової експертизи системи Міністерства юстиції України, відповідач 1 пропонує доручити проведення такої експертизи в ОНДІСЕ, пропонує доручити проведення судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Суд вважає за необхідне доручити проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Щодо оплати проведення експертизи Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради заявило, що не заперечує щодо можливості покладення на нього обов`язку з часткової сплати витрат, пов`язаних із проведенням такої експертизи.

З огляду на те, що висновки за результатами проведення судової експертизи є необхідними як для встановлення обставин, що є предметом позовних вимог, так і можуть бути підставою для обґрунтування заперечень проти позову, беручи до уваги необхідність якнайшвидшого отримання висновку експерта, суд вважає за необхідне витрати за проведення судової комплексної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи покласти на Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому у пункті 2 частини першої статті 228 цього Кодексу - на час проведення експертизи.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання строків розгляду справи, визначених ГПК України, провадження у справі №916/3680/25 належить зупиненню до закінчення проведення експертизи.

Керуючись ст.99, 100, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Призначити у справі №916/3680/25 комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу.

2. На розгляд комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи поставити наступні запитання:

1) Чи є ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 5300,00 кв.м., що розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, що є предметом договору оренди штучного пляжу №125/юр від 03.07.2017, земельною ділянкою (землею) чи спорудою?

2) Чи можливе формування, винесення в натурі (на місцевості) меж ділянки та проведення кадастрової зйомки для визначення точних меж ділянки штучного піщаного пляжу, з фіксацією координат її поворотних точок, розташованої між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, що є предметом договору оренди штучного пляжу №125/юр від 03.07.2017, та які фізичні характеристики має вказана ділянка штучного піщаного пляжу (склад, конфігурація, площа)?

3) У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 5 300 кв.м, що розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, що є предметом договору оренди штучного пляжу №125/юр від 03.07.2017, є спорудою, чи є вона нерухомим майном, інженерною спорудою, берегозахисною спорудою, чи входить вона до берегозахисної системи прибережної зони Чорного моря вздовж м. Одеси (берегоукріплюючого та протизсувного комплексу м. Одеси)?

4) У випадку, якщо ділянка штучного піщаного пляжу загальною площею 5 300 кв.м, що розташована між траверсами №14 та №14а першої черги ПОС, в районі пляжу «Дельфін» у місті Одесі, що є предметом договору оренди штучного пляжу №125/юр від 03.07.2017, є землею, чи можливо визначити нормативно-грошову оцінку вказаної земельної ділянки?

4. Доручити проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8, контактний номер телефону: (048) 722-14-71, ел.адреса: odndise2@gmail.com).

5. Керівнику Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8) проведення судової експертизи доручити необхідному переліку експертів відповідної галузі знань.

6. Попередити експертів, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків згідно зі ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

7. Витрати з проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи покласти на Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради.

8. Зобов`язати Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради надати до суду докази оплати експертизи.

9. Направити матеріали справи №916/3680/25 до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

10. Провадження у справі №916/3680/25 зупинити до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили 11.03.2026 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повну ухвалу складено 11.03.20256.

Суддя Т.Г. Деркач