Ухвала суду № 134729678, 11.03.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/3059/13-ц

№ 6/183/8/26

У Х В А Л А

11 березня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зміну способу виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2013 року у цивільній справі № 183/3059/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

у с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з заявою про зміну способу виконання рішення.

В обґрунтування заяви АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що 20 серпня 2013 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалено рішення у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DN80FJ00000081 від 15.06.2007 року в сумі 71992,60 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2013 року (становить відповідно 575220,87 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки будинок загальною площею 55 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Початкову ціну встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Виселити та зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 щ будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 3670,00 грн.

У заяві ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що позбавлений можливості виконання зазначеного рішення суду, оскільки причиною є: відсутність необхідних документів для реалізації предмета іпотеки; відсутність попиту покупців.

В зв`язку з наведеним, в своїй заяві Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк просить суд: змінити спосіб виконання рішення, встановивши наступний спосіб виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2013 року по цивільній справі № 183/3059/13-ц:

- звернути стягнення на будинок загальною площею 55 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження», інші положення рішення суду залишити без змін.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви про зміну способу виконання рішення.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю в судовому засіданні всіх учасників справи.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що 20 серпня 2013 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області ухвалене рішення у справі № 183/3059/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволені частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № DN80FJ00000081 від 15.06.2007 року в сумі 71992,60 доларів США, що за курсом НБУ станом на 17 квітня 2013 року (становить відповідно 575220,87 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки будинок загальною площею 55 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки. Початкову ціну встановлено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Виселити та зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 щ будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати в сумі 3670,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» - відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 02 вересня 2013 року та банком отримані виконавчі листи 19 грудня 2013 року. 02 вересня 2015 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за результатами розгляду заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» постановлено ухвалу про видачу дублікатів виконавчих листів. Копію ухвали, що набрала законної сили та три дублікати виконавчих листів отримано уповноваженою особою банку 06 жовтня 2015 року.

24 грудня 2025 року представником АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у системі «Електронний суд» сформована заява про зміну способу виконання рішення у справі № 183/3059/13-1, яка надійшла до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за вх.. 49534 29.12.2025 року. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.02.206 року передано головуючому судді 09 лютого 2026 року.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, провадження №14-197цс21 зазначила, що стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу має встановлені строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки, якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п.2 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження», п.1 ч.2 ст. 26 Закону №606-Х1У), Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження як завершальної стадії судового процесу спливає одночасно із строком пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість зміни способу виконання судового рішення та/або здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того, чи закінчився встановлений строк пред`явлення до виконання судового рішення) означатиме, що стягувач після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість штучно збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнути законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого часу. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права».

Вказана позиція підтримана 19 жовтня 2022 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 2-1105/10, провадження № 61-19386св21.

З наданих заявником доказів на підтвердження своїх вимог щодо зміни способу виконання рішення, вбачається, що 08 жовтня 2025 року банк звертався до приватного нотаріуса з заявою щодо видачі дублікату право встановлювального документу на нерухоме майно, на яке рішення звернуто стягнення. Приватний нотаріус Самарівського РНО Дніпропетровської області 21.10.2025 року своїм листом повідомив про неможливість видачі дублікату право встановлювального документу.

Будь-яких відомостей щодо наявності або відсутності виконавчого провадження за вказаними виконавчими документами, копії або оригінали виконавчих документів, відомостей щодо продовження строку для пред`явлення виконавчих документів для виконання, або поновлення строків для пред`явлення виконавчих документів до виконання суду не надано.

Шляхом пошуку виконавчих проваджень в АСВП за посиланням https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors, встановлено відсутність відкритого виконавчого провадження за вказаними виконавчими документами.

Таким чином, заявник звернувшись до суду з заявою про зміну способу виконання судового рішення не надав достатніх даних вважати, що він звернувся до суду в межах строку пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Крім того, щодо суді самої заяви.

Відповідно до п.1 ч.7 ст.265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду (ст.267 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Аналіз змісту ст. 435 ЦПК України свідчить про те, що підставами для зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення є виключно ті, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вказані обставини повинні бути чітко встановлені та підтвердженні відповідними доказами.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до правової позиції постанови Верховного Суду України від 25 листопада 1995 року у справі №6-1829цс15 - поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленогост.16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зокрема, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених в цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Звертаючись із заявою про заміну способу виконання рішення заявник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у нього в даному випадку виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Можлива зміна попиту ринку нерухомості, наявність документів, необхідних для його продажу має враховуватися банком при зверненні до суду з відповідними позовними вимогами і тому такі обставини у даному випадку не можна вважатися істотними.

Згідно правової позиції у справі №6-1680цс16: відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

За змістом статті 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Положеннями статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача заставодержателя.

Оскільки статтею 575 Цивільного кодексу України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Крім того, суд вказує, що АТ КБ «ПриватБанк» фактично просить викласти вказану частину резолютивної частини рішення в іншій редакції. Проте, таких вимог при розгляді справи по суті ПАТ КБ «ПриватБанк» не заявлялося, тому суд вважає, що вимоги заявника про зміну способу виконання судового рішення фактично змінюють рішення суду по суті.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.04.2012 року № 11-рп/2012 визначив, що зміни способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом, який спрямований на гарантування виконання судового рішення.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (Рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року). Зміни одного способу та порядку виконання судового рішення на інший пов`язані з обов`язковим його виконанням незалежно від того, яким чином це відбувається - добровільно чи примусово, (абзац 1, 3 п. 3 мотивувальної частини рішення).

Крім того, представником заявника не надано доказів на підтвердження того, що АТ КБ «Приватбанк» набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання вищезазначеного рішення суду, тоді як відповідно до ст. 435 ЦПК України ініціювати питання про зміну способу виконання рішення суду може стягувач чи державний виконавець.

Враховуючи положення ст.ст. 265, 267, 435 ЦПК України, якими врегульовано питання визначення порядку виконання рішення суду, суд приходить до переконання, що заява АТ КБ «Приватбанк» про зміну способу виконання судового рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 81, 435, 247, 260 - 261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про зміну способу виконання рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2014 року по цивільній справі № 183/7903/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя І.Г.Дубовенко