Постанова № 13472910, 07.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2010 р. Справа №2а-10185/10/10/0170

16:46 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М. ,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Козін М.С., представник по довіреності №5 від 06.112.2010 року;

від відповідача - Шилін В.С., представник по довіреності №94/10 від 16.04.2010 року;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техностар" - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим - відповідач - та просить скасувати рішення комісії відповідача (згідно наказу ДПІ від 26.01.2010 року №80) по акту №445/15-2 від 21.05.2010 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Позовні вимоги мотивовані тим, що реєстрація позивача як платника податку на додану вартість була анульована відповідачем у звязку з порушенням, на думку ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, ТОВ “Техностар” вимог діючого законодавства щодо реєстрації позивача як юридичної особи. Позивач вважає, що Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року №755-IV не передбачено підстав та умов анулювання реєстрації платників податку на додану вартість. Також позивач стверджує, що у товариства наявний статутний капітал у розмірі 500000,00грн., на теперішній час сформований повністю, у звязку з чим у ТОВ наявна можливість для здійснення господарської діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і вважає дії податкового органу правомірними та обґрунтованими, підтримав доводи, викладені в письмових запереченнях на позов, що надані у судовому засіданні 05.10.2010 р. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність дій ДПІ в м. Сімферополі АР Крим незнаходженням позивача за юридичною адресою, що підтверджено довідкою підрозділу податкової міліції. Відповідач посилається на те, що у випадку зміни юридичної адреси позивач був зобовязаний внести відповідні зміні до установчих документів та зареєструвати їх, а також отримати нові документи в податковому органі довідку про взяття на облік та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з зазначенням нової адреси, що позивачем зроблено не було.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Техностар” (код ЄДРПОУ 32973485, юридична адреса: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв.44) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 13.05.2004 року як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (а.с.8-18). Аналогічні відомості про юридичну адресу позивача містяться також в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 07.12.2010 року (а.с.94-95).

Позивач взятий на облік в ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, що підтверджено довідкою від 05.06.2009 року №1196/29-0 (а.с.19), та на час розгляду справи перебуває на обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим), що підтверджено матеріалами справи.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ТОВ “Техностар” 25 травня 2004 року було зареєстровано ДПІ у м. Сімферополі АР Крим (правонаступником якої є відповідач) як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво №100232821 серії НБ №326358 (а.с.20). В Свідоцтві зазначено юридичну адресу позивача 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв.44.

Начальником ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 21.05.2010 року було затверджено акт №445/15-2 про анулювання реєстрації платника на додану вартість позивача (а.с.35-36) на підставі абз.“ґ” п.9.8 ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон про ПДВ). Суд зазначає, що у якості підстави для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ в акті зазначено: ТОВ “Техностар” відповідно до акту перевірки достовірності юридичної адреси №1520/26-31 від 20.05.2010 року за юридичною адресою не знаходиться, спрямовано довідку державному реєстратору за формою №18-ОПП; вказані обставини відповідач вважає порушенням позивачем вимог ст.1, ч.3, 6 ст.9, 17, 19 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” від 15.05.2003 року №755-ІV, порядку реєстрації субєктів господарювання, встановленого зазначеним Законом; ст.9 Закону України “Про податок на додану вартість”; п.5, 14, 16 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. №79 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за №208/4429); Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 р. №80 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 р. за №791/3231). При цьому будь-які інші підстави для анулювання реєстрації в зазначеному акті відсутні та представником відповідача під час розгляду справи з зазначенням документів, які містять такі відомості, не повідомлені.

Вказаний акт було направлено позивачу поштою та отримано ним, що представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо анулювання реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Закон про ПДВ визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік оподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до вимог підпункту “ґ” пункту 9.8 зазначеного Закону реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1.3. ст.1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. За підпунктом “а”п.2.1. ст.2 Закону про ПДВ платником податку є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Обєктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України (пп.3.1.1 п.3.1. ст.3 Закону про ПДВ).

Згідно з пунктом 1.4 статті 1 Закону про ПДВ поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Зі змісту вищевказаних норм закону випливає, що необхідною умовою для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є факт подання декларацій на протязі дванадцяті календарних місяців з відомостями про відсутність будь-яких операцій, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію і т.д., які оподатковуються.

Як вбачається з акту про анулювання реєстрації платника ПДВ позивача (згідно з п.2 акту) за період з вересня 2009 року по березень 2010 року позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим надавались податкові декларації з ПДВ з наявністю оподатковуваних поставок; за вказаний період у позивача був наявний обсяг оподатковуваних поставок у сумі 4498242,00грн.

Як свідчить акт про анулювання реєстрації платника ПДВ - позивача та доповідна записка заступника начальника ДПІ в м. Сімферополі АР Крим (а.с.36, зворотній бік) висновок про відсутність позивача за юридичною адресою було зроблено відповідачем на підставі акту обстеження юридичної адреси №1520/26-31 від 20.05.2010 року.

Суд зазначає, що на виконання ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.08.2010 року відповідачем будь-які акти перевірок місцезнаходження позивача (зокрема, і акт від 20.05.2010 року) суду не надані.

В матеріалах справи наявне повідомлення ДПІ про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №315/29-0 від 21.05.2010 року (на яке також є посилання в акті про анулювання реєстрації платника ПДВ п. 4 акту). Згідно з зазначеним повідомленням за результатами проведених заходів встановлено відсутність юридичної особи позивача за місцезнаходженням; не встановлено фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреси, за якою здійснюється зв'язок (а.с.38, зворотній бік). Також в матеріалах справи наявна довідка про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків №1520/26-31 від 20.05.2010 року (а.с.38), згідно з якою за адресою: м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв.44, місцезнаходження платника податків не встановлено.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса її органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені. Відповідно до ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені (далі - виконавчий орган).

В свою чергу Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” закріплений порядок державної реєстрації юридичних осіб, відповідно до якого юридична особа повинна повідомити про зміну її місцезнаходження.

Згідно з п.5 ст.17 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Статтею 19 вказаного Закону закріплений порядок внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

З положень пункту 12 вказаної норми вбачається, що у разі надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей.

У разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Якщо державному реєстратору повернуто рекомендованого листа з відміткою відділення зв'язку про відсутність юридичної особи за зазначеною адресою, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням (п.14 ст.19 Закону “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”).

Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 року №80 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за №172/2612) затверджено Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) (далі - Порядок обліку).

Згідно з п.11.2. вказаного Порядку, підрозділи органу державної податкової служби: стосовно платників податків, якими не подано в зазначені терміни звіти, декларації, у порядку, передбаченому законодавством, самостійно визначають суму податкового зобов'язання, проводять роботу з узгодження податкового зобов'язання та інші заходи; стосовно платників податків, які мають податковий борг, у порядку, передбаченому законодавством, здійснюють заходи із скорочення податкового боргу з використанням права податкової застави, адміністративного арешту активів, стягнення та інші заходи.

У рамках проведення цих заходів, а також при призначенні чи проведенні документальної перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, відповідальних та афілійованих осіб. Якщо підрозділами податкової міліції підтверджено відсутність за місцезнаходженням юридичної особи, яка включена до Єдиного державного реєстру, то підрозділи з обліку платників податків до відповідного державного реєстратора (органу державної реєстрації) надсилають повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою №18-ОПП (додаток 17), як це передбачено п.11.5 Порядку обліку.

Однак в витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 07.12.2010 року (а.с.94-95) державним реєстратором зазначено, що статус відомостей про юридичну особу - підтверджено.

Крім того, суд зазначає, що дані документів щодо достовірності юридичної адреси позивача, наданих ДПІ в м. Сімферополі АР Крим під час розгляду справи, не відповідають іншим матеріалам справи. Так, позивачем під час подання адміністративного позову у якості юридичної адреси було зазначено м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв.44. За даною адресою позивачу були направлені судові повістки, які вручені позивачу поштою (поштові повідомлення а.с.29, 47).

Надані відповідачем документи щодо відсутності позивача за юридичною адресою довідка від 20.05.2010 року та повідомлення від 21.05.2010 року - не містять посилання на те, які саме обставини стали підставою для висновку про те, що ТОВ «Техностар» не знаходиться за юридичною адресою; відповідачем не надані документи, які б містили б у собі відомості про назву організації, що знаходиться за зазначеною адресою, не вказано посади та прізвища осіб, з пояснень яких слідує, що позивач відсутній за вказаною адресою тощо. Акт обстеження юридичної адреси відповідачем суду взагалі не надано.

Також суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що позивачем до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим з 21.05.2010 року (дата повідомлення ДПІ про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням) надавались податкові декларації з податку на додану вартість та декларації з податку на прибуток підприємств, зокрема, податкова декларація з податку на прибуток за І півріччя 2010 року (надана до ДПІ 27.07.2010 року а.с.53-55), податковий розрахунок комунального податку за ІІ квартал 2010 року (наданий 27.07.2010 року а.с.56), в яких позивачем постійно зазначалась таж сама адреса 95013, м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв.44.

На підставі викладеного, суд не приймає надані відповідачем довідку від 20.05.2010 року №1520/26-31 та повідомлення від 21.05.2010 року №315/29-0 як належні докази незнаходження позивача за зазначеною адресою, оскільки дані вказаних документів суперечать фактичним обставинам справи, що встановлені судом.

Також суд зазначає, що відповідачем під час розгляду справи не надані докази проведення роботи із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків.

Більш того, під час проведення з 25.01.2010 року по 09.02.2010 року планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами проведення якої складено акт від 15.02.2010 року №1836/23-2/32973485 (а.с.63-90), ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було встановлено та відображено здійснення позивачем господарської діяльності за двома адресами: м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд. 14, кв.44, та м. Сімферополь, вул. Балаклавська, 12; при цьому остання зазначена у якості фактичної адреси позивача. Таким чином, станом на дату анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Техностар» ДПІ в м. Сімферополі АР Крим мало можливість на підставі наявних в податковому органі документів встановити його фактичне місцезнаходження, що суперечить відомостям, викладеним у довідці від 20.05.2010 року та повідомленні від 21.05.2010 року.

Стосовно наявності у позивача двох адрес, за якими ТОВ "Техностар" здійснює листування з податковим органом, суд вважає необхідним зазначити, що здійснення субєктом господарювання, зокрема, позивачем, господарської діяльності в різних приміщеннях на території одного населеного пункту даному випадку в м. Сімферополі не суперечить вимогам діючого законодавства. З врахуванням наявності в податковому органі на дату обстеження юридичної адреси позивача та на дату анулювання реєстрації платника ПДВ позивача відомостей про обидві адреси, що було встановлено під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Техностар», суд вважає висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо невстановлення місцезнаходження підприємства такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно довідки з зазначенням відомостей з ЄДРПОУ місцезнаходження позивача - м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв.44, та, як встановлено судом під час розгляду справи, вказана адреса відповідає фактичній адресі ТОВ «Техностар». В матеріалах справи також відсутні відомості про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про відсутність позивача за вказаною адресою.

На підставі викладеного, судом не приймаються до уваги і посилання відповідача на пп.“ґ” п.9.8 ст.9 Закону про ПДВ, згідно з яким реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання, оскільки докази порушення з боку позивача порядку проведення перереєстрації юридичної особи відповідачем під час розгляду справи не надано та не повідомлено про їх наявність у третіх осіб для витребування судом і залучення до матеріалів справи.

Згідно частин 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Техностар» не підпадає під визначення платника податку або доказів наявності обставин, які є підставою для анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ.

Таким чином під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про перереєстрацію позивача як платника податку на додану вартість, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі. Крім того, суд зазначає, що акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача хоча і складений комісією ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, але у встановленому діючим законодавством порядку затверджується начальником ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, у звязку з чим рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є рішенням ДПІ в м. Сімферополі АР Крим як субєкта владних повноважень (органу державної податкової служби України), а не лише комісії, яка була ним створена.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностар» про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Техностар» в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №445/15-2 від 21.05.2010 року, є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням часткового задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 07 грудня 2010 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 13 грудня 2010 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар” (код ЄДРПОУ 32973485, юридична адреса: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв.44) в якості платника податку на додану вартість, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №445/15-2 від 21.05.2010 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар” (код ЄДРПОУ 32973485, юридична адреса: 95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Ульянова, буд.14, кв.44) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.